Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №192/1044/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/633/26 Справа № 192/1044/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Ткаченко Є.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Єлизавети Володимирівни на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

08 серпня 2025 року Дніпровським апеляційним судом було винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання адвоката Снігур А.С., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постанова набрала законної сили, на її підставі було відкрито виконавчі провадження та примусово стягнуто штраф.

13 жовтня 2025 року захисник Ткаченко Є.В. звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви захисника про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року.

Не погодившись з таким рішенням суду захисник Ткаченко Є.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови місцевого суду від 06 січня 2026 року, як незаконної та необґрунтованої. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після набрання постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 законної сили, примусового стягнення штрафу та заблокування рахунків, ОСОБА_1 стали відомі істотні обставини, які об`єктивно виключають можливість вчинення ним правопорушення, а саме те, що у день події він перебував у зоні бойових дій; транспортним засобом керувала інша особа; особу водія поліцією належним чином не встановлено та складено протокол на особу, яка фізично не могла бути на місці події.

Вказує, що з наведених підстав була подана заява про перегляд постанови на нововиявленими обставинами, однак постановою від 06.01.2026 у задоволенні заяви відмовлено з формальних мотивів, без оцінки наведених доводів по суті.

Зазначає, що суд першої інстанції не розглянув по суті ключові доводи заявника, а саме:

- відсутність події правопорушення;

- у протоколі зазначено обставини, які об`єктивно не могли мати місця (дата, час, місце, транспортний засіб);

- існують підтверджуючі документи: алібі, довідки, свідчення третіх осіб.

Суд не перевірив їх достовірність і не надав оцінки доказам, що суперечить ст. 129 Конституції України.

Так, у протоколі не доведено, що заявник керував транспортним засобом у стані сп`яніння, а суд обмежився формальною відмовою без аналізу елементів складу правопорушення, що суперечить принципу верховенства права та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Суд залишив у силі постанову щодо невинної особи, що суперечить ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості), ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд), ст. 13 Конвенції (ефективний засіб юридичного захисту), переклавши на заявника обов`язок «довести неможливість перегляду постанови», тоді як держава повинна забезпечити реальний захист прав громадянина. Посилання на «відсутність механізму перегляду» не може бути підставою для порушення прав людини, оскільки законодавство не повинно ставити громадянина у ситуацію безвихідного права.

Апелянт зазначає, що суд не надав оцінки доказам, що виключають вину заявника, зокрема, судом не було враховано документи, що підтверджують перебування ОСОБА_1 у зоні бойових дій у період з 02.04.2025 по 30.04.2025, що робить неможливим його перебування на місці вчинення передбаченого правопорушення; обставини, що ідентифікація водія не була встановлена поліцією, а отже немає безсумнівного доказу того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом; пояснення, що вказують на можливість того, що інша особа представилася заявником.

Судова постанова від 30.04.2025 позбавила заявника можливості реалізувати своє право на ефективний юридичний захист, що є порушенням конституційних гарантій і міжнародних стандартів правосуддя.

На підставі наведеного захисник просить постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року скасувати, задовольнити заяву про перегляд постанови від 30 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Однак його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Під час апеляційного розгляду захисник підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила апеляційний суд скасувати постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026, задовольнити заяву про перегляд постанови від 30 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що вимоги адвоката Ткаченко Є.В. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.

Вимогами ч. 4 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.10-11).

Не погодившись зі згаданим рішенням суду 30.07.2025 захисник ОСОБА_1 — адвокат Снігур А.С. поза межами строку апеляційного оскарження подав апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення пропущеного строку (а.с.21-34).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.08.2025 адвокату Снігуру А.С. відмовлено в поновленні строку апеляційного оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 (а.с.37-39).

13.10.2025 адвокат Ткаченко Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 за нововиявленими обставинами (а.с.45-73), яка постановою від 06.01.2026 було залишена без задоволення (а.с.97-98).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Офіційне тлумачення положення частини другої статті 294 «стосовно оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення» викладене в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2015 від 31 березня 2015 року.

Як зазначив Конституційний Суд в цьому рішенні, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.

Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Але у цьому випадку, згідно з положеннями ст.297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду. Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення чинним законодавством не передбачено.

У рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року (абзац 4 підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини) зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року, ст.129 Конституції України).

Зі змісту цього рішення слідує, що у судах загальної юрисдикції законом встановлений такий порядок розгляду судових справ, за якими забезпечується апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, що встановлюються законодавцем шляхом визначення окремих категорій справ, по яким таке оскарження рішення суду не передбачено.

Відповідно до вимог КУпАП, передбачено оскарження в апеляційному порядку постанов судді у справі про адміністративне правопорушення.

Такі обмеження на доступ до суду, узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, де було неодноразово наголошено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 параграфі 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням з боку національного законодавчого врегулювання.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) КУпАП не передбачено, тобто КУпАП не містить норми про можливість апеляційного оскарження ухвалених з цих підстав судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2025 захисник ОСОБА_1 — адвокат Ткаченко Є.В. звернулась до Солонянського районного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 за нововиявленими обставинами з тих мотивів, що після набрання постановою законної сили стали відомі нововиявлені обставини, а саме те, що у момент вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП транспортним засобом фактично керувала інша особа — ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 в цей час, а саме 18.04.2025 перебував на військовій службі, безпосередньо в зоні бойових дій (а.с.45-73).

В свою чергу, місцевий суд відмовив адвокату Ткаченко Є.В. у задоволенні її заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у даній справі про адміністративне правопорушення виходив з того, що нормами чинного законодавства не передбачено перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративне правопорушення.

З даними мотивами місцевого суду та з врахуванням вищезазначених вимог КУпАП, рішень Конституційного Суду України і практики Європейського суду з прав людини, погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки КУпАП не визначені порядок і право осіб на перегляд постанови у справі про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами.

Згідно з положеннми ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Як вже зазначалося вище, положеннями ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

При цьому, главою 24-1 цього Кодексу також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте, навіть у цьому випадку, згідно з положеннями ст.297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.

Перегляд судових рішень по справах про адміністративні правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачений, і місцевий загальний суд не наділений повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили у справах про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).

Проте такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А стаття 2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

Таким чином, норми КПК України не можуть бути застосовані за аналогією закону, оскільки регулюють провадження виключно щодо кримінальних справ і не поширюють свою дію на розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Чинний КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.

В даній справі реалізоване право на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (№ 3236/03) у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що адвокатом Ткаченко Є.В. фактично ставиться питання про перегляд постанови суду від 30.04.2025 по суті у зв`язку з недоведеністю, на її думку, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви захисника про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2025.

Переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Ткаченко Є.В. є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись вимогами ст. 2, 7, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Ткаченко Єлизавети Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову судді Солонянського районного суду Дніпропетрвоської області від 06 січня 2026 року, якою було залишено без задоволення заяву адвоката Ткаченко Єлизавети Володимирівни про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у справі про адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО