Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №199/7235/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/262/26 Справа № 199/7235/25 Суддя у 1-й інстанції - КОРНЄЄВА В. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 ,

захисника - Ільїна О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2025 року о 14-30год. в м. Дніпро, вул. Моторна, 278 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ELEKTRIC WINCH без номера з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя), водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП, від керування транспортним засобом відсторонений.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просив визнати причини пропуску строку поважними.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції не об`єктивно оцінив докази.

Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні переконливі докази винуватості особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Вказує, що 11 травня 2025 року, транспортний засіб квадроцикл, яким керував ОСОБА_1 був зупинений співробітниками патрульної поліції. Під час спілкування, патрульні поліції повідомили йому про те, що у нього начебто наявні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Проте, і під час відеофіксації подій і у поясненнях долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 чітко вказував на те, що жодних алкогольних напоїв він не вживав у зв`язку із чим відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних приладів, була обумовлена також і недовірою до працівників патрульної поліції.

Вказує, що самостійно звернувся до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна психіатрична лікарня» ДОР з метою огляду на стан сп`яніння. Відповідно до отриманого висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, ОСОБА_1 , 11.05.2025 року пройшовши такий огляд, проте ознак алкогольної о сп`яніння у останнього не виявлено, оригінал зазначеного висновку долучений до матеріалів справи.

Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не надав належної оцінки долученим до матеріалів справи доказам, та допустив спрощений підхід до розгляду справи.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені захисником обставини є поважними, у зв`язку з чим пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думки особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Ільїна О.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на їх задоволенні, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№327176, складений 11.05.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , рапорт поліцейського та відеозапис з бодікамери працівників поліції.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.

Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив суду, що свою вину не визнає, зазначив, що він 11.05.2025 року був з товаришами, які катались на квадроциклах. Він також керував транспортним засобом-квадроциклом без шолому. Однак, він зазначив, що був тверезий, він не був в стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння він відмовився, оскільки йому не роз`яснили саму процедуру огляду, та працівники поліції ставились до нього упереджено, поводили себе зухвало та підвищували голос. Зазначив, що він не довіряв працівникам поліції через їх упереджене ставлення. Вказав, що має водійські права вже 30 років, і за останні 10 років в нього якщо було 2-3 штрафи за перевищення швидкості, інших притягнень не було. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, він самостійно пройшов огляд на стан сп`яніння в ДБКЛПД ДОР того ж вечора, і було встановлено, що він тверезий. З працівниками поліції він відмовився їхати до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння, оскільки він вже не довіряв працівникам поліції.

Для перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327176 від 11.05.2025 року, відповідно до якого 11.05.2025 року о 14-30год. в м. Дніпро, вул. Моторна, 278 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ELEKTRIC WINCH без номера з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя), водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП, від керування транспортним засобом відсторонений;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , які останній надав безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу;

- рапорт працівника поліції ОСОБА_2 , відповідно до якого, 11.05.2025 року о 14-30 год. в м. Дніпро, вул. Моторна, 278, екіпажем «Легіон 0052» було зупинено транспортний засіб, а саме квадроцикл без номерного знаку, за порушення ПДР, яким керував ОСОБА_1 без мотошолому. Під час спілкування з водієм, було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки та в медичному закладі, однак останній відмовився. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Подію зафіксовано на бодікамеру 472209, 475644 та на автомобільний відеореєстратор;

- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.

З метою перевірки наданих пояснень, апеляційним судом було допитано в якості свідка, лікаря, який проводив огляд ОСОБА_1 .

Під час апеляційного перегляду був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який пояснив суду, що працює лікарем-наркологом в КП «ДБКЛПД» ДОР, 11 травня 2025 року до медичного закладу звернувся ОСОБА_1 з особистою заявою та йому було проведено медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За результатом проведеного огляду алкоголю та наркотичних речовин не виявлено. Зазначив, що в ході проведення медичного огляду у ОСОБА_1 були відібрані кров та сеча, біологічний матеріал було відібрано відповідно до медичних рекомендацій. Визначення наркотичних речовин проводилось імунохроматографічним методом за допомогою експрес тестування, визначення алкоголю проводилось методом газової хроматографії за допомогою хроматографу газового CHROM-5. Копія висновку була надана ОСОБА_1 .

Переглядом відеозапису встановлено, що працівники поліції зупинили транспортний засіб, а саме квадроцикл без номерного знаку. Відеозапис починається з того, як працівник поліції просить пред`явити документи для встановлення особи. Після встановлення особи з`ясовано, що ним є ОСОБА_1 . Надалі працівник поліції достав з машини спеціальний прилад «Драгер» та не роз`яснюючи права та обов`язки запропонував ОСОБА_1 обрати мундштук для того, щоб пройти огляд на місці. Після заперечення ОСОБА_1 , працівник поліції почав роз`яснювати, що водій може пройти огляд на місці або у медичному закладі.

Надалі з відеозапису вбачається, що працівник поліції сперечається з водієм, підвищує голос на водія, на що останній повідомляє, що відмовляється від подальшого спілкування з працівником поліції.

З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 надає письмові пояснення, які просив долучити до матеріалів адміністративної справи.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , спілкується з працівниками поліції ввічливо, його поведінка є спокійною та адекватною. Ознак порушення координації рухів чи мовлення, про які зазначено в протоколі та рапорті, не встановлено.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу та рапорту працівників поліції, в них зазначено, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки алкогольного сп`яніння: а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя.

Але з переглянутого в апеляційному суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розмовляє і жодних ознак сп`яніння не вбачається. Працівник поліції на відеозаписі не зазначив, які саме ознаки сп`яніння він вбачає у водія.

Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України N 1452/735 від 09 листопада 2015 року визначено, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Апеляційний суд вважає, що працівник поліції під час події не діяв в межах вказаної Інструкції, оскільки на власний розсуд визначив, що виражене тремтіння пальців рук є ознакою наркотичного сп`яніння.

Даний відеозапис підтверджує пояснення ОСОБА_1 викладенні в апеляційній скарзі та надані безпосередньо під час апеляційного перегляду.

Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовними та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.

Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 на відміну від працівників поліції, поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що водій хоча і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці, у межах двох годин він пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров`я, і згідно з висновком лікаря-нарколога не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції зазначений висновок безпідставно не взяв до уваги, а також не забезпечив дослідження доказів шляхом виклику й допиту у судовому засіданні працівників поліції та лікаря-нарколога.

Покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовними та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.

Апеляційний суд звертає увагу, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими була коректною, врівноваженою, не містила ознак агресії чи дезорієнтації, що додатково підтверджує відсутність у нього стану сп`яніння. Він також добровільно пройшов медичний огляд для встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП.

І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства.

За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року, задовольнити.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – задовольнити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — скасувати.

Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко