Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №548/2655/25 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2655/25

Провадження №1-кп/548/27/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хорол кримінальне провадження №12025175590000191 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, непрацюючої, інвалідності немаючої, несудимою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_4 на початку жовтня 2025 року в обідній час (точної дати та часу не встановлено) грубо порушуючи гарантоване ст. 30 Конституції України право громадянина на недоторканість житла, без дозволу власника житла потерпілого ОСОБА_5 шляхом зривання навісного замка на вхідних дверях проникла до житлового приміщення цього потерпілого, за адресою: АДРЕСА_2 , де перебувала певний час.

В судовому засіданні при розгляді справи обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала, пояснила суду, що на початку жовтня 2025 року в обідній час вона зірвала навісний замок на вхідних дверях будинку ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зайшла до нього на певний час. У вчиненому розкаялася.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_5 не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що при визначенні міри покарання для обвинуваченої покладається на розсуд суду.

Виходячи з того, що обвинувачена свою винуватість у вчиненні кримінального проступку визнала повністю, в суді заявила, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження вона не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачена, так прокурор та потерпіла вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин після роз`яснень цій обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченої, потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно відомостей, які характеризують особу цієї обвинуваченої.

Суд вважає кваліфікацію злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 162 ч.1 КК України, як незаконне проникнення до житла особи, правильною.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує тяжкість вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд враховує активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття обвинуваченої.

Обставин, що обтяжуюють покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , суд враховує те, що злочинними діями обвинуваченої потерпілому не спричинено тяжкі наслідки, наявність ряду обставин, які пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, вперше притягувалася до кримінальної відповідальності, з урахуванням думки потерпілого, який в письмовій заяві до суду при визначенні міри покарання для обвинуваченої поклався на розсуд суду, та доходить висновку про можливість призначення цій обвинуваченій покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням із покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде співмірним вчиненому обвинуваченою кримінальному правопорушенню, необхідне і достатнє для виправлення і соціальної реабілітації цієї обвинуваченої, а також попереджатиме і запобігатиме вчиненню нею нових кримінальних правопорушень і в повній мірі відповідатиме меті покарання.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та за цією статтею призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 в період випробувального строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Речові докази по справі у вигляді:

- чавунну плиту пічного опалення з кільцями, що перебуває на зберіганні в камері речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, повернути потерпілому ОСОБА_5 як його власність.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Хорольський районний суд Полтавської області за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Повний текст вироку виготовлено 02.02.2026.

Головуючий