Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №755/21873/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 лютого 2026 року місто Київ

справа № 755/21873/25

провадження № 22-ц/824/5615/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Катющенка В.П. від 3 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім’ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування усиновлення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Служби у справах дітей та сім’ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування усиновлення.

Позов мотивовано тим, що позивачі є усиновлювачами малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2017 року.

Посилаючись на те, що між усиновлювачами та дитиною склалися, незалежно від їх волі, стосунки, які роблять неможливими їх спільне проживання та виконання батьківських обов’язків, оскільки дитина проявляє неадекватну психічну поведінку, позивачі просили скасувати усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснено на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2017 року, громадянином ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_1 , і внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , виключивши з актового запису дані про ОСОБА_1 , як матір, і ОСОБА_2 , як батька, відновивши первинні дані про батьків ОСОБА_4 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 3 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернуто позивачам.

Суд встановив, що дитина не перебувала на обліку в Службі у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, остання не приймала участі в процесі усиновлення, не надавала висновків про можливість позивачам бути опікунами та про доцільність усиновлення; відсутні відомості про те, що дитина наразі перебуває на обліку в Службі у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. Зазначене у сукупності свідчить про недобросовісність здійснення позивачами своїх процесуальних прав та вказує на зловживання процесуальними правами шляхом необґрунтованого та штучного заявлення позовних вимог до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з метою зміни підсудності справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви через зловживання позивачами процесуальними правами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачами визначено відповідачем Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації лише для зміни підсудності справи, оскільки не врахував, що у позовній заяві наведено обґрунтування залучення відповідачів та третьої особи. У позовній заяві зазначено, що Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації здійснювала супровід сім`ї позивачів, як усиновлювачів, та здійснювала контроль за умовами проживання, утримання і розвитку усиновленої дитини за їх місцем проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Наголошує, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка є незмінною, пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову та не може бути підставою для повернення позовної заяви на стадії досудової підготовки. Якщо суд першої інстанції вважає, що Служба у справах дітей та сім’ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації є неналежним відповідачем у справі, то за наслідками розгляду справи може відмовити у задоволенні позову до цього відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

За приписами статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже, на суд покладено обов`язок вживати заходів для запобігання учасниками справи зловживання процесуальними правами.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненням головної мети – винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Цивільний процесуальний обов`язок сторони – це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Верховний Суд у постанові від 3 березня 2021 року в справі № 761/27076/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

У постанові від 12 жовтня 2022 року в справі № 345/2935/21 Верховний Суд вказав на те, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає неприпустимість зловживання правом, яка відповідно до конституційних положень означає, що здійснення прав і свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом — це певною мірою спотворення права. У цьому разі особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду в справі № 910/1873/17 від 8 травня 2018 року).

Визнаючи дії позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами, суд першої інстанції зазначив, що підставою для цього є необґрунтоване та штучне пред`явлення позовних вимог до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з метою зміни підсудності справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки у позовній заяві позивачі обґрунтували пред`явлення позовних вимог до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачі у позовній заяві зазначили, що відповідачем є Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки саме ця служба здійснювала супровід їх, як усиновлювачів, та здійснювала контроль за умовами проживання, утримання і розвитку усиновленої дитини за місцем проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , що відноситься до Дніпровського району міста Києва. Також зазначено, що у серпні 2025 року до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації зверталася ОСОБА_1 щодо наявних проблем із усиновленою дитиною та сприяння у влаштуванні дитини до відповідного закладу, що був рекомендований їй за висновком ІРЦ.

Як убачається з позовної заяви, позивачами обґрунтовано позовні вимоги і до відповідача - Органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради, а саме зазначено, що дитина перебувала на первинному обліку в Службі у справах дітей Ріпкінського району.

Крім того, позивачами зазначено нормативне-правове обґрунтування вимог до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, зокрема вказано, що згідно підпункту 2 пункту 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок № 905), діти поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі скасування усиновлення.

У разі настання обставин, передбачених підпунктами 1-5 пункту 18 цього Порядку, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з`ясовує, де дитина перебувала на місцевому обліку, та інформує відповідну службу у справах дітей про необхідність поновлення дитини на місцевому обліку. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на місцевому обліку протягом п`яти робочих днів вносить відомості про дитину до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з приміткою “Дитина поновлена на обліку”, складає обліково-статистичну картку - в Єдиному банку даних (абзаци 1, 2 пункту 19 Порядку № 905) .

З наведеного слідує, що позивачами наведено обґрунтування позовних вимог до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачами необґрунтовано та штучно пред`явлено позовні вимоги до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з метою зміни підсудності справи.

Отже, відсутні підстави вважати зловживання позивачами своїми процесуальними правами шляхом пред`явлення позову до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 8 лютого 2023 року в справі № 359/12165/14-ц, згідно якого, у разі, якщо позов пред`явлено до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) це є самостійною підставою для відмови у позові. Тобто, якщо суд дійде висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, такий суд за наслідками розгляду справи по суті повинен ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали і відповідно до статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 3 грудня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: