Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №759/9181/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Київ

Справа №759/9181/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/1846/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді П`ятничук 19 червня 2025 року в м. Київ, у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

У квітні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15564,15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2319,06 грн, три відсотки річних у розмірі 583,34 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 19020,02 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2833,98 грн, три відсотки річних у розмірі 712,86 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 626,87 грн., три відсотки річних у розмірі 181,14 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9351,04 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1788,45 грн, три відсотки річних у розмірі 464,34 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28358,03 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3535,95 грн, три відсотки річних у розмірі 868,43 грн, пеню у розмірі 1056,59 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19945,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2533,18 грн, три відсотки річних у розмірі 616,05 грн, пеню у розмірі 749,53 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1075,93 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 466,91 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовував несплатою відповідачем вказаних сум за вищезазначеними послугами.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального Підприємства Виконавчого Органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15564,15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2319,06 грн, три відсотки річних у розмірі 583, 34 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 19020,02 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2833,98 грн, три відсотки річних у розмірі 712, 86 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 626, 87 грн, три відсотки річних у розмірі 181,14 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9351, 04 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1788, 45 грн, три відсотки річних у розмірі 464, 34 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28358, 03 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3535, 95 грн, три відсотки річних у розмірі 868, 43 грн, пеню у розмірі 1056, 59 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19945,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2533,18 грн, три відсотки річних у розмірі 616, 05 грн, пеню у розмірі 749, 53 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1075, 93 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 466, 91 грн, а всього 11265, 15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального Підприємства Виконавчого Органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі, є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго», належним чином не виконували свої зобов`язання щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, що привело до виникнення заборгованості. Будь- яких доказів на спростування наявності заборгованості та наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами до суду не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, а також таким, що підтверджує наявність у відповідачів заборгованості перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодилася із вказаним рішенням ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.

Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було розглянуто подане ними у відзиві на позов клопотання про застосування строків позовної давності, а тому вона просить про застосування до позовних вимог строку позовної давності , визначивши період стягнення з відповідача за позовом у вказаній справі з 03 квітня 2017 року по 31 березня 2025 року, в іншій частині позовних вимог, а саме з 01 липня 2015 року по 02 квітня 2017 року вимоги позивача підлягають відмові.

Відповідач також зазначає, що позивач не надав суду першої інстанції доказів про те, чи обладнаний будинок де мешкає відповідач вузлом комерційного обліку, не надав суду першої інстанції інформації про наявність своєчасної повірки пристрою комерційного обліку в будинку де мешкає відповідач. За таких обставин, правильність та допустимість до застосування вузла комерційного обліку та показників пристрою комерційного обліку в будинку де мешкає відповідач жодним чином не підтверджена, що на думку відповідача не дає змогу довести правильність та обгрунтованість визначення розміру спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг , що застосовані при розгляді справи.

На підставі викладеного, просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності у три роки. Скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача КП «Київтеплоенерго» та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомили.

Судове повідомлення про призначений розгляд справи ОСОБА_2 апеляційним судом було направлено на вказану в матеріалах справи поштову адресу. Проте судова кореспонденція повернулась до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В порядку визначеному п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином ОСОБА_2 вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

А тому колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

В порядку визначеному ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат (а. с. 23).

Відповідно до додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24,25).

Отже, позивач прийняв право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Нарахування за спожиті відповідачами послуги здійснювалось на підставі постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.2000, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 17.08.2000 (а. с. 5).

Отже, судом встановлено, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Судом також встановлено, що відповідачі своєчасно не вносять плату за отримані послуги з централізованого опалення та плату з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2025 становить 112651,15 грн з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних (а. с. 6-18).

З матеріалів справи також вбачається, у розрахунку заборгованості відповідачів за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 є застереження про наявність будинкового лічильника ЦО, будинковий лічильник ПГВ, квартирні лічильники ЦО та ПГВ відсутні.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами суду не було надано належних і допустимих доказів на спростування наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку, а також на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань по оплаті послуг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг з центрального опалення та гарячої води.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із розміром заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідачів.

Так, заперечуючи проти позову, відповідачі подавали заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 12 березня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.

Відповідно до наданих КП «Київтеплоенерго» розрахунків заборгованості вони просили стягнути заборгованість, нараховану за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2025 року, тобто, поза межами позовної давності, а тому в позовних вимогах про стягнення заборгованості з 01 липня 2015 року до 12 березня 2017 року, в тому числі, за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 8970,51 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 1252,64 грн, та три відсотки річних у розмірі 357,89 грн; за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 12825,12 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 1831,54 грн, та три відсотки річних у розмірі 501,05 грн, необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність має застосовуватися до платежів, які були нараховані до березня 2017 року.

За таких обставин, заборгованість з 12 березня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення складає 6593,64 грн, інфляційна складова боргу становить 1066,96 грн а 3% річних 225,45 грн, за спожиті з 12 березня 2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води заборгованість становить 6194,90 грн, інфляційна складова боргу становить 1002,44 грн а 3% річних 211,81 грн.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивач, КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», також просило стягнути з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрати.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Позивачем згідно з заявлених до стягнення розрахунку 3% річних та інфляційної складової заборгованості вбачається, що позивачем розрахунок здійснений за період з 01.01.2024 по 31.03.2025, а отже є вірним і відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що нарахування вартості комунальних послуг здійснюється виключно відповідно до показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників), офіційної площі житлового приміщення, зафіксованої у БТІ та Державному реєстрі речових прав, нормативних актів НКРЕКП та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості зменшення обсягу зобов`язань споживача з оплати послуг через дії або бездіяльність інших мешканців будинку.

За наведених вище обставин, посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що матеріали справи не містять даних, які стали підставою для визначення обсягів спожитих відповідачем послуг, зазначених у розрахунку позовних вимог наданих суду першої інстанції позивачем, є не лише непідтвердженими, але й не мають правового значення, оскільки є оціночними судженнями та не підтверджені жодним технічним чи нормативним доказом.

За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі позивачем знайшли своє підтвердження матеріалами справи частково та спростовують висновки суду першої інстанції в частині, що стосується застосування строку позовної давності.

Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв`язку з чим судом допущено неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково.

В порядку визначеному ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В порядку ч. 10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 3028,00 / а.с.4 /, відповідачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в розмірі 4542,00 / а.с.44/. За результатами розгляду позовні вимоги задоволені на 77% відсотків, а вимоги апеляційної скарги на 23%, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат по сплаті судового збору в розмірі 2331,56 грн, а з позивача на користь відповідача 1044,66 грн. Різниця між вказаними сумами становить 1286,90 грн, та яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 643,45 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального Підприємства Виконавчого Органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго»:

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 6593,64 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1066,96 грн, три відсотки річних у розмірі 225,45 грн;

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6194,90 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1002,44 грн, три відсотки річних у розмірі 211,81 грн,

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 626,87 грн, три відсотки річних у розмірі 181,14 грн;

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9351,04 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1788,45 грн, три відсотки річних у розмірі 464,34 грн;

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28358,03 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3535, 95 грн, три відсотки річних у розмірі 868,43 грн, пеню у розмірі 1056,59 грн;

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19945,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2533,18 грн, три відсотки річних у розмірі 616, 05 грн, пеню у розмірі 749, 53 грн;

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1075, 93 грн;

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 466,91 грн. А всього 86867,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального Підприємства Виконавчого Органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 643,60 з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук