Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №752/4000/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/4000/25 Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3817/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської прокуратури міста Києва про відшкодування шкоди,

встановив:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, третя особа: Голосіївська окружна прокуратура м. Києва, про відшкодування моральної шкоди. Просили захистити їх права солідарним рівноцінним стягненням з Київської міської прокуратури шляхом списання з казначейського рахунку Державної казначейської служби України на їх користь 519 600,00 грн моральної шкоди, завданої правам, законним інтересам і здоров`ю глибокими моральними стражданнями, спричиненими безвиконанням судового рішення та порушенням свободи вираження поглядів.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачам.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачі не усунули недоліки позовної заяви, відповідно до вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року про залишення позову без руху.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказані судом недоліки позовної заяви було повністю усунуто шляхом подання уточненої позовної заяви, підписаної позивачем ОСОБА_1 , тому суд не мав підстав повертати позовну заяву.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, третя особа: Голосіївська окружна прокуратура м. Києва, про відшкодування моральної шкоди. Просили захистити їх права солідарним рівноцінним стягненням з Київської міської прокуратури шляхом списання з казначейського рахунку Державної казначейської служби України на їх користь 519 600,00 грн моральної шкоди, завданої правам, законним інтересам і здоров`ю глибокими моральними стражданнями, спричиненими безвиконанням судового рішення та порушенням свободи вираження поглядів.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху мотивована тим, що у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Крім цього, позивачами не надано суду примірник позовної заяви для третьої особи. Томупозивачам було запропоновано повідомити про наявність в учасників справи зареєстрованих електронних кабінетів в ЄСІКС та надати примірник позовної заяви для третьої особи, оскільки позивачами не було надано копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Копію ухвали ОСОБА_1 отримав 06 серпня 2025 року, що підтверджується розпискою (а.с. 73).

13 серпня 2025 року від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали судді від 28 липня 2025 року, надійшла заява про продовження процесуального строку на подання уточненої позовної заяви. Одночасно заявником подано уточнену позовну заяву, підписану лише ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що позивачі недоліки не усунули, тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.185 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Апеляційним судом встановлено, що позивач у встановлений судом строк подав уточнену позовну заяву, в якій, зокрема, виклав відомості щодо кожного пункту, з приводу якого було залишено його позовну заяву без руху, тим самим усунув недоліки поданої позовної заяви й вказані дії свідчать про те, що особа має намір захисти свої права у судовому порядку.

Усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі уточненої позовної заяви не суперечить вимогам ЦПК України та не свідчить про те, що позивач не усунув недоліки, які були встановлені судом.

Оскільки вказана уточнена позовна заява була подана до суду з метою усунення недоліків первісного позову та містить підпис позивача ОСОБА_1 , колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, вона підлягає поверненню як непідписана.

Таким чином, суд першої інстанції надто формально підійшов до вирішення питання щодо відкриття провадження у справі й повернув подану позовну заяву, тим самим обмеживши позивача ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»)

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.А. Нежура

Судді: С.М. Верланов

Т.О. Невідома