Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №758/756/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 758/756/24 Головуючий у суді першої інстанції - Будзан Л.Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3875/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Афендуловою Мариною Георгіївною на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та пені за прострочення сплати аліментів, та стягнення аліментів,

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні нарахування за період з 25 лютого 2008 року по 19 січня 2024 року в розмірі 3305,16 грн. за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25 лютого 2008 року по 10 лютого 2024 року в розмірі 67 040 грн. на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 березня 2016 року до 18 липня 2016 року;

аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, в розмірі 72 823,55 грн. витрат на навчання, сплачених ОСОБА_6 за період навчання з 01 вересня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 в Університеті ВСБ Меріто у м. Гданську (Республіка Польща); аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання в школі, в період з 10 лютого 2024 року по 28 червня 2024 року в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно;

аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, у розмірі 17 575 грн., що становить половину вартості навчання у навчальному 2024 - 2025 році у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій (ДУІКТ).

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2008 із відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно на кожну дитину, починаючи із 25.02.2008 і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання зазначеного рішення суду 28.07.2008 відкрито виконавче провадження № 8393301.

Вказувала, що відповідач зазначене рішення суду не виконував та аліменти на утримання дітей не сплачував.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.06.2012 (справа № 2609/13480/12) подання старшого державного виконавця ВДВС Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві задоволено та боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 оголошено в розшук.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2014 (справа № 760/24400/13-ц), відповідача ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Розмір індексації сум аліментів за період із 25.02.2008 по 14.03.2016 на трьох дітей становить суму в розмірі 3 305,16 грн, яка, на переконання позивачки, підлягає стягненню із відповідача на її користь.

Крім того, в зв`язку з наявною з вини відповідача заборгованістю по сплаті аліментів, відповідач за період із 25.08.2008 по 19.01.2024 має сплатити на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 66 930 грн 00 коп.

Крім того, позивачка вказує, що 14.03.2016 ОСОБА_7 виповнилось 18 років. В період із 01.09.2015 по 18.07.2016 він навчався на першому курсі денної форми здобуття освіти за спеціальністю - прикладна механіка за кошти державного замовлення.

04.11.2020 ОСОБА_8 виповнилось 18 років, та він із 01.10.2020 по даний час навчається в університеті ВСБ Меріто у м. Гданську на денній формі навчання. За навчання сина позивач сплачує самостійно, однак, з огляду на необхідність закінчення навчання, ОСОБА_9 потребує матеріальної допомоги від батька.

Також ОСОБА_10 навчається в 11 класі школи № 16 Оболонського району міста Києва. 10.02.2024 йому виповниться 18 років та, з огляду на продовження навчання в школі до 28.06.2024, він також потребує матеріального утримання від батька, що свідчить про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання.

Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні нарахування за період із 25.02.2008 по 19.01.2024 в розмірі 3 305,16 грн за несвоєчасну оплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із 25.02.2008 по 10.02.2024 в розмірі 67 040 грн на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі посилається на те, що у Подільському районному суду м. Києва перебуває справа про виключення відомостей з батька з актових записів про народження дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не є дітьми ОСОБА_1 , а відомості про батька були внесені на лише підставі факту укладеного шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .

Зазначає, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року провадження в справі було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 758/11499/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , третя особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей.

Однак, вказану ухвалу суду було безпідставно, на думку відповідача, скасовано постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року.

Стверджує, що стягнення пені та інфляційних втрат за порушення строків сплати аліментів у випадку підтвердження факту того, що відповідач не є біологічним батьком дітей, порушить права ОСОБА_1 , оскільки механізм повернення таких коштів не врегульований.

У апеляційній скарзі, крім іншого, просить апеляційний суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 758/11499/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , третя особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей.

Клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.

Аналогічні правові висновки щодо можливості зупинення провадження в справі про стягнення аліментів до вирішення спору про батьківство викладені в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі № 520/57/17-ц (провадження № 61-22485св19), однак безпідставно не були враховані судом першої інстанції.

Оскільки судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 758/11499/23 про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи існування обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, а також враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство, апеляційний суд доходить висновку, що підстави для зупинення провадження відсутні.

Крім того, таке процесуальне рішення не відповідає принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення аліментів до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду у межах даного провадження не підлягає.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову (в оскаржуваній частині рішення) є стягнення пені та інфляційних втрат за порушення строків сплати аліментів у загальному розмірі 70 345,16 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , його батьками, є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , та його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , та його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2008 (справа № 2-1747/08) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно на кожну дитину, починаючи із 25.02.2008 і до досягнення дітьми повноліття.

Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що 26.04.1998 між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 укладено шлюб, який розірвано 06.06.2006.

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені, позивач змінила своє ім`я із ОСОБА_12 на ОСОБА_13 , про що 23.09.2022 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис № 38.

На виконання зазначеного рішення суду Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, та 28.07.2008 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Кенюк Л.В. відкрито виконавче провадження № 8393301.

Позивач вказує, що відповідач зазначене рішення суду не виконував та аліменти на утримання дітей не сплачував.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.06.2012 (справа № 2609/13480/12) задоволено подання старшого державного виконавця ВДВС Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві та боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 оголошено в розшук.

Крім того, відповідно до листа Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 14.12.2023, встановлено, що станом на 01.12.2023 заборгованість з виплати аліментів ОСОБА_1 становить 220500 грн, а штраф на користь стягувача -110250,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2014 (справа № 760/24400/13-ц) ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Із заявами про поновлення батьківських прав відносно дітей, відповідач у встановленому законом порядку до суду не звертався, та доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до копії листа Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2023, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації із березня 2022 року по теперішній час.

Відповідно до листа Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 19.09.2024, в рамках виконавчого провадження № 8393301 здійснюються відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 , який проходить військову службу, та станом на 17.09.2024 заборгованість по сплаті аліментів складає суму в розмірі 82 282,66 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційні нарахування за період із 25.02.2008 по 19.01.2024 в розмірі 3305,16 грн за несвоєчасну оплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , позивачка посилається на те, що за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти фактично не стягувались, у зв`язку із розшуком платника аліментів, а тому, окрім сплати аліментів за весь минулий час, відповідач повинен сплатити на користь позивача суму індексації цих аліментів.

Відповідно до частин першої та другої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Разом з цим, 17 травня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», яким внесені зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» щодо індексації розміру аліментів.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Абзацом 7 частини 1статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Отже, індексація аліментів, визначених судому твердій грошовій сумі, проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотки.

При цьому, з огляду на Порядок № 1078, зокрема Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 104 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 686/5088/20, зокрема судом роз`яснено порядок розрахунку суми індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі.

У справі, що переглядається, встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2008у справі № 2-1747/08, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно на кожну дитину, починаючи із 25.02.2008 і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до частин першої, третьої пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачкою, індексація розміру аліментів, які були стягнуті судом в твердій грошовій сумі, та які відповідачем не сплачувались, за період із 25.02.2008 по 19.01.2024 становить - 3 305 грн 16 коп.

Зазначений розрахунок стороною відповідача належними доказами не спростовано, власного розрахунку не надано. У суду відсутні підстави сумніватися у правильності вказаного розрахунку.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги про стягнення індексації.

Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 67 040 грн.

Так, відповідно до листа Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 14.12.2023, станом на 01.12.2023 заборгованість з виплати аліментів ОСОБА_1 за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2008 (справа № 2-1747/08) становить 220 500 грн, а штраф на користь стягувача - 110 250 грн.

Згідно з листом Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 19.09.2024, в рамках виконавчого провадження № 8393301 здійснюються відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 , який проходить військову службу, та станом на 17.09.2024 заборгованість по сплаті аліментів складає суму в розмірі 82 282,66 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України закріплений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При вирішенні питання про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд виходить із того, що за змістом 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Відповідно до статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувача аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже за змістом наведених норм сума аліментів є періодичним платежем і повинна сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

В разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Отже, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання, та її завданням є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки (пені), яка є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено достатніми доказами те, що саме з вини відповідача, який не виконував свій обов`язок по сплаті аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття, утворилась заборгованість по сплаті аліментів, та її розмір відповідачем не спростований.

Доказів відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відповідач також не надав, як і не надав доказів поважності невиконання судового рішення, за яким із відповідача були стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей, а тому підстав вважати його невинуватим у виникненні заборгованості по аліментам у суду немає.

Наведене свідчить, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц дійшла висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, а тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із 25.02.2008 по 10.02.2024 в розмірі 67 040 грн на утримання дітей: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , на підтвердження чого надано детальний розрахунок неустойки за відповідні роки.

Враховуючи викладене, зважаючи на обґрунтованість позовних вимог в частині наявності підстав для стягнення із відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, та те, що заперечення сторони відповідача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цілому зводяться до заперечення свого обов`язку зі сплати аліментів у зв`язку із оспорюванням ним свого батьківства щодо дітей у судовому порядку. Однак, такі доводи у межах розгляду даної справи не підтверджуються належними та допустимими доказами та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Як станом на час розгляду справи судом першої інстанції, так і станом на час апеляційного перегляду, рішення суду по справі про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей відсутнє.

Отже, доводи апелянта не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Афендуловою Мариною Георгіївною залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.А. Нежура

Судді: С.М. Верланов

Т.О. Невідома