Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №186/539/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/4284/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 186/539/25-ц

22 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачаАкціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Луценка Сергія Анатолійовичана додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь 432 грн 03 копійки у якості відшкодування 40% вартості посадочного документу у зв`язку з наданням послуг неналежної якості, та 4800 грн. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного судуміста Києва від 16 червня2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 432 (чотириста тридцять дві) грн. 03 копійки у якості часткового відшкодування вартості посадочного документу.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у ромірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 00 коп.

08 вересня 2025 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-цщодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмрі 2 000,00 грн. Заяву обгрунтовував тим, що при ухваленні судового рішення від 16 червня 2025 року судом першої інстанції не було вирішено питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року заяву представника позивача - адвоката ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про справі № 186/539/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Луценко Сергій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №186/539/25-ц про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягнення вказаних судових витрат.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи. Зазначене позбавило відповідача можливості надати свої заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

По суті вирішення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення сторона відповідача зазначає, що до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 10.03.2025 року з фіксованою сумою гонорару 4000,00 грн.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу містить суму 2000 гривень без додаткового розрахунку.

Крім того, судом першої інстанції не розглянуто клопотання представника відповідача про залишення вказаної заяви без розглядуз тих підстав, що позивач пропустив строк для подання доказів понесених витратта усвоїй заяві від 08 вересня 2025 року не просив поновити пропущений процесуальний строк.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Луценко Сергій Анатолійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з`явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції позивач повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь 432 грн 03 копійки у якості відшкодування 40% вартості посадочного документу у зв`язку з наданням послуг неналежної якості, та 4800 грн моральної шкоди.

До позовної заяви, серед іншого, позивачем долучено договір №2/1003 про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем, рахунок №000053 від 10 березня 2025 року про сплату гонорару згідно умов договору №2/1003 від 10 березня 2025 року у розмірі 4 000,00 грн, квитанцію до прибуткового касавового ордера №000053 від 10 березня 2025 року, за призначенням: гонорар на виконання договору №2/1003 від 10 березня 2025 року у розмірі 4 000,00 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 16 березня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги, серії АТ №10995059 від 16 березня 2025 року (а.с. 15-18).

В окремо поданій заяві від 17 березня 2025 року представник позивача просив долучити до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який помилкового не було прикріплено до позовної заяви, що складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (а.с.20-21).

Рішенням Печерського районного судуміста Києва від 16 червня2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 432 (чотириста тридцять дві) грн. 03 копійки у якості часткового відшкодування вартості посадочного документу.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у ромірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 00 коп.

Судовим рішення від 16 червня 2025 року питання розподілу понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, судом першої інстанції не вирішувалось.

08 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Галкін Вячеслав Леонідович через підсистему «Електронний суд» подав до Печерського районного суду міста Києвазаяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-ц, в якій просив суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмрі 2 000,00 грн, обгрунтовуючи вимоги заяви тим, що при ухваленні судового рішення від 16 червня 2025 року судом першої інстанції не вирішено питання стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції призначено розгляд заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі у відкритому судовому засіданні 03 жовтня 2025 року, з викликом сторін. (а.с. 78-83).

У письмових запереченнях від 19 вересня 2025 року представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Луценко Сергій Анатолійович просив суд заяву позивача простягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн залишити без розгляду у зв`язку поданням заяви про відшкодування судових витрат поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Розглянути можливість участі представника відповідача - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича у засіданнях в режимі відеоконференції на базі системи відеоконференцзв`язку "ВКЗ" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua), вхід (авторизація) до підсистеми відеоконференцзв`язку буде здійснюватись виключно через особистий кабінет адвоката Луценка Сергія Анатолійовича в системі 'Електронний суд" поза межами приміщення суду. Надати доступ представнику відповідача - адвокату Луценку Сергію Анатолійовичу до матеріалів справи в системі «Електронний суд» (а.с. 84-89).

У відповідь на заперечення представник позивача ОСОБА_1 адвокат Галкін Вячеслав Леонідович просив суд врахувати, що при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі стороною позивача не подавались будь-які нові докази витрат на професійну правничу допомогу. Усі документи було подано разом з позовною заявою. Крім того, строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення визначений до закінчення строку на виконання судового рішення. Просив здійснювати розгляд справи з питання ухвалення додаткового судового рішення у справі без участі позивача та його представника. (а.с. 90-93).

Із протоколу судового засіданні від 03 жовтня 2025 року вбачається, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюєтьсяу зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи (а.с. 94).

За результатом розгляду заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового судового рішення у справі судом першої інстанції ухвалено додаткове судове рішення від 03 жовтня 2025 року (а.с. 95-100).

Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 2 000,00 грн. При поданні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі адвокатом не подавалися будь-які нові докази витрат на професійну правничу допомогу, адже вказані документи було подано разом з позовною заявою, а тому твердження відповідача у цій частині є безпідставними. Крім того, строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення визначений до закінчення строку на виконання судового рішення.

Із описової частини судового рішення вбачається, що у судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не подано. З огляду на наведене, суд першої інстанції вважав за можливе проводити розгляд справи (питання про ухвалення судового рішення) за їх відсутності.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.

Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення.

Аналіз змісту положень ЦПК України вказує на те, що під час розгляду питань про ухвалення додаткового судового рішення явка учасників справи є їх правом, а не обов`язком. Проте, вони повинні бути належним чином повідомлені про дату судового засідання (128-130 ЦПК України) і лише за наявності таких даних суд може розглянути клопотання (заяву) без них.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що розгляд заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-ц відбувався в судовому засіданні 03 жовтня 2025 року.

Відомості у протоколі судового засідання від 03 жовтня 2025 року та в описовій частині додаткового судового рішення від 03 жовтня 2025 року вказують на те, що учасники справи в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Цього дня судом першої інстанції розглянуто заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-ц у відсутності сторін у справі. При цьому обставини щодо належного повідомленнясторони відповідача про дату, час та місце судового засідання судом не з`ясовані.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, матеріали справи не містять доказів вручення стороні відповідача судової повістки про місце, дату і час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі. Клопотання представника відповідача, наведене у письмових запереченнях, про можливість участі представника відповідача - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича у засіданнях в режимі відеоконференції, а також надання доступу представнику відповідача - адвокату Луценку Сергію Анатолійовичу до матеріалів справи в системі «Електронний суд», судом першої інстанції не розглянуто.

Про вказані обставини свідчать і доводи апеляційної скарги представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Луценка Сергія Анатолійовича. Із наведених доводів вбачається, що суд першої інстанції розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи. Зазначене позбавило представника відповідачаможливості надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).

У справі, яка переглядається, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що суд першої інстанції розглянув питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі за відсутності відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця»та без вжиття заходівдля належного сповіщення сторони відповідача про розгляд справи за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-ц, що призвело до порушення порядку, встановленого цивільним процесуальним законодавством для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Порушення зазначених вимог законодавства, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу відповідач АТ «Українська залізниця», відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті вимог заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовичапро ухвалення додаткового рішення у справі № 186/539/25-ц.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням додатково поданими поясненнями (запереченнями проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі) представником відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокатом Луценком Сергієм Анатолійовичем, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Додоговору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Галкін Вячеслав Леонідович на підставі ордера серії АТ №10995059 від 16 березня 2025 року.

Разом з першою заявою по суті спору (позовна заява) позивачем подано договір №2/1003 про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем, рахунок №000053 від 10 березня 2025 року про сплату гонорару згідно умов договору №2/1003 від 10 березня 2025 року у розмірі 4 000,00 грн, квитанцію до прибуткового касавового ордера №000053 від 10 березня 2025 року за призначенням гонорар на виконання договору №2/1003 від 10 березня 2025 року у розмірі 4 000,00 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 16 березня 2025 року, яким підтверджується, що адвокатом на виконання умов договору надано клієнту, а останній прийняв без претензій наступні послуги - складання позовної заяви та направлення її до суду (а.с. 15-18).

Зазначені документи разом із позовною заявоюбули направлені стороною позивача іншому учаснику справи - відповідачу АТ «Українська залізниця», що підтверджується долученою квитанцією №2931841 від 16 березня 2025 року (а.с. 19).

Додаткові докази на підтвердження наданої професійної правничої допомоги стороною позивача до суду не подавались.

16 червня 2025 року судом першої інстанції вирішено спір за пред?явленим позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Судовим рішення від 16 червня 2025 року питання щодо розподілу понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, судом першої інстанції не вирішувалось.

В обгрунтування вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, сторона позивача посилалась на те, що рішенням суду по суті вирішення спору питання щодо розподілу фактично понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, на підтвердження яких надані докази, судом першої інстанції не вирішено, що є способом усунення неповноти рішення суду відповідно до вимог статті 270 ЦПК України.

Про інші докази, які містяться в матеріалах справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, сторона позивача не заявляла та не долучала їх при поданні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Оскільки докази понесення витрат на правничу допомогу є складовими першої заяви позивача по суті спору (позовної заяви), а не подання їх окремо на підтвердження понесених таких витрат до заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, тому до поданої стороною позивача заяви про ухвалення додаткового рішення від 08 веерсня 2025 року підлягають застосуванню правила статті 137, 270 ЦПК України, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про те, що подана заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі підлягає залишенню без розгляду з підстав пропуску строку для подання доказів понесених витрат.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду встановила, що стороною позивача дотримано визначений процесуальним законом порядок подання розрахунку суми судових витрат, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи, та додані підтверджуючі документи.

Загальна вартість послуг, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, оцінена позивачем в сумі 4 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес - частина третя статті 141 ЦПК України.

Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

За таких обставин, врахувавши суть спору, характер послуг,часткове задоволення позову ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду, керуючись критеріями, визначеними частиною другою, третьою статті 141 ЦПК України, дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правову допомогу, понесений позивачем у суді першої інстанції, підлягає частковому задоволенню,пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача (17,81%), що становить розмір 712,40 грн.

Визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача, з урахуванням меж апеляційного перегляду справи, дають підстави для висновку, що оскаржуване додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Луценка Сергія Анатолійовичаслід задовольнити частково, оскаржуване додаткове рішення Печерського районного судуміста Києва від 03 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині відшкодування судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір( пункт 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»), тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 1, 19, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , ст.ст. 2, 12, 15, 133, 137, 141, 270, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідачаАкціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Луценка Сергія Анатолійовича задовольнити частково.

Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса вул. Єжи Гетройця, 5 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 712,40грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: