Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №754/1490/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/653/26

Справа№754/1490/26

Вирок

Іменем України

03 лютого 2026 року

суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши кримінальне провадження №112025105030000979 від 18.11.2025 року стосовно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який обіймає посаду гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19.11.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.4 т. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 приблизно о 22 год. 15 хв. ОСОБА_2 , знаходячись біля лісопарковій зоні за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, умисно незаконно, шляхом знахідки на землі, безкоштовно придбав психотропну речовину, а саме: один безбарвний прозорий пакет з полімерного матеріалу з пазовою застібкою з порошкоподібною речовиною білого кольору. Будучи особою, що періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_2 припустив, що знайшов чиюсь закладку психотропної речовини, обіг якої заборонено та поклав до правої бокової кишені штанів, в які був одягнений, тим самим почав незаконно зберігати вказану психотропну речовину без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2 , незаконно зберігаючи психотропну речовину при собі, 18.11.2025 приблизно о 22 год. 30 хв. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, був зупинений працівниками поліції.

У подальшому, того ж дня, a саме 18.11.2025, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, був затриманий в порядку ст. 298-2 КПК України працівниками поліції та в присутності двох понятих виявлено та вилучено з правої бокової кишені штанів один безбарвний прозорий пакет з полімерного матеріалу з пазовою застібкою з порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса РVР у речовині становить 0,295 г, яку ОСОБА_2 , умисно незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.

РVР, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - РVР, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Згідно із заявою від 30 січня 2026 року обвинувачений ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, не оспорював встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності за правилами спрощеного провадження.

Суд шляхом дослідження відповідної заяви встановив, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

При цьому відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, скоїв кримінальний проступок та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 309 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, отже не має постійного джерела доходу.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_2 , суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у нього майна та заощаджень.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційного заробітку не має, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк один рік із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України.

Так, остаточне покарання ОСОБА_2 слід призначити із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України (сукупність кримінальних правопорушень), оскільки ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, за яке засуджується цим вироком - 18.11.2025, тобто до постановлення вироку Дніпровським районним судом м. Києва - 19.11.2025.

Положеннями ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Відповідно до приписів ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Викривачі відсутні.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3565 гривень 60 копійок.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2025, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання за цим вироком рахувати з дня набрання вироком законної сили та фактичного приведення його до виконання, зарахувавши у строк покарання за цим вироком покарання фактично відбуте за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2025 року.

Речові докази, а саме:

-порошкоподібну речовину білого кольору, яка знаходилась у безбарвному прозорому пакеті з полімерного матеріалу з пазовою застібкою, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,295 г, який знаходиться в камері схову речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001660 -знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3565 гривень 60 копійок витрат на залучення експертів.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1