Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №754/5817/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1191/26

Справа №754/5817/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення від сплати неправильно нарахованої заборгованості по виконавчому провадженню,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати неправильно нарахованої заборгованості по виконавчому провадженню.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на виконанні у Печерському відділі державної виконавчої служби м. Києва, перебуває виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 . У квітні 2018 року виконавче провадження було закрито на підставі заяви ОСОБА_3 . Підставою для закриття виконавчого провадження було дарування дитині нерухомого майна, а саме квартири, чим було припинено право на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, відповідно до ст. 190 СК України. Окрім подарованої квартири, позивачем також було подаровано відповідачці депозити з коштами для сина, дороговартісну скрипку. Однак в жовтні 2021 року за заявою ОСОБА_3 виконавче провадження було поновлено. Позивач вважає дії державного виконавця, в рамках виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості по аліментам неправомірними, та на підставі викладено, з урахуванням заяви від 26.01.2026 просить суд звільнити його від сплати неправильно нарахованої заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 від 19.10.2021 в порядку ст. 197 СК України, через військовий стан і складні умови служби в Збройних силах України на фронті.

13.03.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08.04.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

13.10.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, за заявою позивача ОСОБА_2 , було відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ, третя особа: ОСОБА_3 про закриття виконавчого провадження, зняття арешту та скасування постанов.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Просив залишити без розгляду першу та другу вимоги його позовної заяви. Решту вимог просив задовольнити в повному обсязі.

Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свого представника в судове засідання не направляли. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки їх представника суду не повідомлено.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

На виконанні в Печерськом районом відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебував виконавчий лист № 2-4014 виданий 04.11.2009 Деснянським районним судом міста Києва на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.12.2017 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою О. А, було посвідчено Договір дарування нежитлового приміщення.

Відповідно до умов Договору, ОСОБА_2 подарував малолітньому ОСОБА_4 , від імені якої діяла мати ОСОБА_3 , та за згодою батька малолітньої дитини ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, нежитлове приміщення (в літ. А), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний дар сторони оцінюють в 114168,00грн.

30.03.2018 ОСОБА_3 звернулась до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві Коблоша О. Й. із заявою, відповідно до якої просила завершити виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь в розмірі 1/4 частини середньої фахової зарплати у зв`язку з набуттям права власності на нерухомість, ст. 190 СКУ (виконавчий лист № 2-4014 виданий 04.11.2009 Деснянським районним судом).

02.04.2018 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві, було постановлено постанову про зняття арештів з коштів у зв`язку із надходженням заяви стягувача про відсутність заборгованості та повернення виконавчого листа без виконання.

10.04.2018 ОСОБА_2 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. із заявою про те, що він, усвідомлюючи значення своїх дій, відмовляється від спадщини після померлої ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.04.2018 ОСОБА_3 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. із заявою про те, що вона, діючи як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_4 , заявляє про прийняття малолітнім ОСОБА_4 спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 .

23.05.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , на замовлення ОСОБА_3 , було зроблено Звіт про незалежну оцінку майна, житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на дату оцінки ринкова вартість квартири становить 1376650,00грн.

13.10.2021 ОСОБА_3 звернулась до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 6/754/653/21 від 06.09.2021. Оскільки з 2009 року ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів.

13.03.2024 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, було постановлено постанову про арешт коштів боржника.

13.03.2024 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, було постановлено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

13.03.2024 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, було постановлено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, наданого Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, у ОСОБА_2 , наявна заборгованість зі сплати аліментів, станом на серпень 2025 року в загальному розмірі 287280,34грн.

15.09.2025 з ОСОБА_2 було стягнуто 287280,34грн, на підставі виконавчого документа, виданого Деснянський районним судом м. Києва, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5, що підтверджується випискою по рахунку.

ОСОБА_2 , згідно відомостей з військового квитка, серії НОМЕР_1 , 23.02.2022 визнаний придатний до військової служби.

Згідно із довідки від 25.02.2025 № 313, виданої військовою частиною Міністерства оборони України, молодший сержант по мобілізації ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині.

Як убачається з довідки № 1554/3050, виданої військовою частиною Міністерства оборони України, молодший сержант ОСОБА_2 в період з 10.02.2024 по 31.03.2024, 04.04.2024 по 14.04.2024, 27.04.2024 по 12.05.2024, 25.05.2024 по 31.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.

Також ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідок про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2023 та 09.12.2023, ОСОБА_2 одержав ЗЧМТ, забій головного мозку та субдуральну гематому злів, вогнепальне осколкове поранення ділянки лівого коленого суглоба.

Згідно із витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_2 , 23.07.2025 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, одержані в період проходження військової служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах та підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Статтею 8 Конституції України, кожному гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до частини першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У частині 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред`явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Указана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 381/1553/19-ц.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Суд беззаперечно установив, що позивач ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_4 , в рахунок аліментів, нежитлове приміщення (в літ. А), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке оцінено в 114168,00грн. У зв`язку з чим виконавче провадження, за заявою ОСОБА_3 , було завершено у зв`язку з набуттям права власності на нерухомість, ст. 190 СК України.

Крім того ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після смерті своєї тітки, на користь свого сина ОСОБА_4 , а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої складає 1376650,00грн.

Отже, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (ч. 1 ст. 190 СК України).

Суд зазначає, що за змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зокрема позивач ОСОБА_2 з 2022 року захищає суверенітет та незалежність України від збройної агресії російської федерації. Він безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та при виконання бойових завдань дістав поранення. Йому встановлено третю групу інвалідності.

До того ж згідно із виписки з банківської карти ОСОБА_2 , з його картки було списано заборгованість по аліментам в розмірі 287280,34грн, що дорівнює сумі заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_5.

Аналізуючи викладене вище та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 197 СК України, суд вважає, що у позивача ОСОБА_7 , станом на 15.09.2025 була повністю погашена заборгованість по аліментам.

До того ж позивач в рахунок аліментів, уклав правочини з приводу передачі нерухомого майна своєму сину, що є підставою для ствердження, що ОСОБА_2 діяв в найкращих інтересах дитини. А тому у позивача є всі підстави для звільнити його від сплати неправильно нарахованої заборгованості, та в свою чергу задоволення позовних вимог.

Стаття 141 ЦПК України, регламентує, що ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ураховуючи приписи статей 133, 142 ЦПК України, беручі до уваги задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1211,20грн покладається на відповідача.

Керуючись конституцією України, Конвенцією про права дитини, Конвенцією про захист прав дитини, статтями 180, 182-184, 190, 195, 197, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 12, 79-81, 133, 141, 161, 264-268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення від сплати неправильно нарахованої заборгованості по виконавчому провадженню - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від нарахованої заборгованості у виконавчому провадженню № НОМЕР_5 від 19.10.2021.

Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко