Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №754/15916/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1310/26

Справа №754/15916/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 8 920,70 грн

Стислий виклад позицій сторін

24.09.2025 до Суду надійшов позов, який підписаний представником Позивача, адвокатом Хобта Ю.М.. Позивач просить стягнути з Відповідача 3 % річних у сумі 2076,99 грн, інфляційні витрати у сумі 6840,71 грн, що нараховані за час прострочення виконання судового рішення заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року у справі № 754/2354/20 про стягнення з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 14 895,00 грн, витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7 299,80 грн, судовий збір 420,40 грн.

Позивач, посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, нарахував 3 % річних та інфляційні на загальну суму боргу 23035,60 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 18.09.2025. Також Позивач просить відшкодувати за рахунок Відповідача судові витрати: 1211,20 грн судовий збір, 16352,00 грн - адвокатські витрати.

Представник Позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином: суд надсилав Відповідачеві копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку та копії позовної заяви з додатками на (поштове відправлення R067010709919). Поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надіслав електронне повідомлення на номер телефону, що вказані в позовній заяві.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 , частина друга статті 191 ЦПК України).

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року у справі № 754/2354/20 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 14 895,00 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7 299,80 грн, а всього 22 194,80 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн, а саме по 420,40 грн з кожного.

08 листопада 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою було заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року скасувано та ухвалити нове судове рішення. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 14 895,00 грн. В іншій частині вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7 299,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Загальна сума стягнення з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , згідно з постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року, становить 23 035,60 грн.

Ця постанова набрала законної сили 08.11.2021.

Докази виконання цієї постанови відсутні.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема, деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28; № у ЄДРСР 73469624), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункти 21, 22, 25, 42, 45; № у ЄДРСР 74838873), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465)).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)).

Відповідач не відшкодував збитки в порядку регресу у розмірі 14 895,00 грн, що були присуджені постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 754/2354/20, тому має обов`язок на вимогу Позивача сплатити вказану суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми за час прострочення (з 17.09.2022 по 18.09.2023).

Суд здійснив власний розрахунок і встановив, що за заявлений період Позивач має право вимагати сплати від боржника: 4481,21 грн - інфляційне нарахування (14895.00 х 1.30085350 -14895.00), 1341,77 грн - 3 % річних (14895.00х3/100/365 х 106 + 14895.00х3/100/365 х 365 + 14895.00х3/100/366 х 366 + 14895.00х3/100/365 х 260). Загальна сума становить 5 822,98 грн. У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

У задоволенні решті вимог слід відмовити, оскільки Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зробила такий висновок: «Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу».

Подібний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено: «Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2025 у справі № 922/4734/24 (№ в ЄДРСР 132789635) про повернення справи колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду (передавалось питання щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у частині наявності / відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на стягнуту судовим рішення суму судового збору) з посиланням на вказані вище постанови зауважила, що вже вирішила питання правової природи грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору, стягнення за яким відбулося за рішенням суду, тому немає підстав для прийняття до розгляду цієї справи для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зроблених у постанові від 31.07.2024 у справі № 161/11703/22 та у постанові від 23.04.2025 у справі № 161/13011/23.

При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див. постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20).

Ураховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, а також висновки Верховного Суду у постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/19, від 11.11.2025 у справі № 922/4758/24, правову природу судових витрат, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на суму судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські витрати) не підлягають задоволенню.

Судові витрати не входять не є складовою ціни позову та не становлять матеріально-правову заборгованість за первісним зобов`язанням. Порядок їх відшкодування регулюється нормами процесуального законодавства (зокрема, статтею 141 ЦПК України), а не приписами матеріального права про відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України). Стягнення цих витрат за судовим рішенням не створює підстав для застосування статті 625 ЦК України, на відміну від суми основного боргу, оскільки, як зазначала Велика Палата Верховного Суду, "вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу", але судові витрати мають іншу правову природу.

Відповідач не надав Суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн (платіжна інструкція від 18.09.2025), суд задовольнив позов частково (стягнув 5 822,98 грн з заявлених 8920,70 грн), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь Позивача з Відповідача пропорційно до задоволених вимог, становить 790,57 грн (1211,20 грн * 5822,98 грн / 8920,70).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач також просить відшкодувати 16352,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги № 25-05 від 25.05.2024, акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.09.2025, квитанції до касового ордера № 1 від 18.09.2025.

Згідно з Додатковою угодою № 1 (актом приймання-передачі), адвокатом було надано наступні види правової допомоги: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції тривалістю 3,38 год. вартістю 7154,00 грн; підготовка позовної заяви для подачі позову до Деснянського районного суду міста Києва тривалістю 2,95 год. вартістю 6132,00 грн.; підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову до Деснянського районного суду міста Києва тривалістю 1 год. вартістю 2044,00 грн, підготовка заяв та клопотань до Деснянського районного суду міста Києва, участь у засіданнях тривалістю 0,5 год. вартістю 1022,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 16352,00 грн за 7,83 год. роботи.

Щодо відшкодування витрат на підготовку заяв, клопотань та участь у засіданнях тривалістю 0,5 год. вартістю 1022,00 грн, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення. Вказаний вид послуг не підлягає включенню до складу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки судове засідання у справі не проводилось, а відповідач відзив на позовну заяву не подавав. Матеріали справи не містять доказів подання представником Позивача заяв по суті справи або заяв з процесуальних питань, які б свідчили про реальне надання правової допомоги у цей період. Водночас подання заяви про розгляд справи за відсутності сторони (без участі представника) є реалізацією процесуального права, а не видом правничої допомоги, витрати на яку за законом мають покладатися на Відповідача.

Також відсутні підстави для відшкодування витрат на «підготовку процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову» вартістю 2044,00 грн.. Вказане формулювання є загальним та неконкретизованим, Водночас підготовка самої позовної заяви вже виділена адвокатом в окремий вид послуги, за яку нараховано оплату. Позовна заява є основним документом, що визначає підстави для відкриття провадження, а додатки до неї (копії документів, квитанції) мають технічний характер. Виокремлення такого виду послуг «підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову» без уточнення їх назви та змісту свідчить про відсутність належного обґрунтування реальності цих витрат.

Дослідивши надані докази та надавши оцінку переліку послуг, зазначених у Додатковій угоді № 1, суд визнав обґрунтованими та співмірними із правовою складністю справи наступні витрати: вивчення матеріалів справи та формування правової позиції тривалістю 3,38 год. вартістю 7154,00 грн; підготовка позовної заяви для подачі позову до Деснянського районного суду міста Києва тривалістю 2,95 год. вартістю 6132,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд стягнув 5 822,98 грн, що становить 65,28% від загальної ціни позову 8920,70 грн, тому стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 8 673,10 грн (13 286,00 грн ? 65,28%).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 8 920,70 грн задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4481,21 грн - інфляційне нарахування 1341,77 грн - 3 % річних за період прострочення з 17.09.2022 по 18.09.2025.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 8 673,10 грн - витрати на правничу допомогу.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 790,57 грн - судовий збір.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач (стягувач) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач (боржник) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з`явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 30 січня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО