Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №754/174/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/343/26

Справа №754/174/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Тарасенко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 287544 від 25 грудня 2025 року, ОСОБА_1 25 грудня 2025 року о 21 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері – ОСОБА_2 , а саме: ображав брутальною лайкою, кричав, чим завдав психологічної шкоди та порушив п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, не відноситься до категорії справ, розгляд яких має проводитись за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом визнано за можливе проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з пунктами 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд зауважує, що під поняттям "домашнє насильство" розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім`ї.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено:

1/ письмову заяву ОСОБА_2 від 25 грудня 2025 р., за змістом якої її син ОСОБА_1 постійно її ображає;

2/ копію термінового заборонного припису стосовно кривдника на ім`я ОСОБА_1 серія АА №543789 від 25 грудня 2025 року;

3/ відеозапис з нагрудних камер поліцейських Управління патрульної поліції в м.Києві ДПП, які прибули за викликом на місце вчинення правопорушення;

4/ копію термінового заборонного припису стосовно кривдника, складеного відносно ОСОБА_1 ;

5/ копію форми оцінки ризиків домашнього насильства.

Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства психологічного характеру відносно його матері за обставин викладених у протоколі.

Так, протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Долученим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які прибули за викликом на місце події, зафіксовано лише процедуру оформлення матеріалів справи. В заяві ОСОБА_2 не заначено тих обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи, які надійшли до розгляду, відсутні пояснення свідків, дані фото- та/або відео фіксації, які б підтверджували факт вчинення особою домашнього насильства.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.

Суддя