Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №754/6943/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/418/26

Справа№754/6943/25

В И Р О К

Іменем України

29 січня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду в режимі відеоконференції, в порядку спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження №42024110000000173 від 25.04.2024 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чирчик, Ташкенської обл. Республіки Узбекистан, громадянина України, (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Євпаторійським МРВ ГУ МВС України у АР Крим), колишній оперуповноважений відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, останнє відоме місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч. 1 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: захисник ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , маючи умисел на державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, до вимог ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Також, відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 та ст. 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України ( ст.ст. 5, 72 ч.1,73 Конституції України).

Крім того, ст. 72 ч. 2 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 65 ч. 1 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ст.ст. 2 ч.3, 72, 73, 85 ч.1 п.2, 132 Конституції України та ст.ст. 3 ч.3 п.2, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову №1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20.02.2014.

Згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565- XII, який діяв до 07.11.2015 (далі - Закон України «Про міліцію») міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 вказаного закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Крім того, згідно ст. 7 ч. 1 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У відповідності до присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 (яка діяла до 30.03.2016), кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим та міста Севастополя» за сприяння Російської Федерації були незаконно створені, у тому числі органи міліції.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Разом з цим, 21.03.2014 державною думою Російської Федерації прийнято федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Відповідно до ст. 7 Закон України «Про міліцію» співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до російської федерації Республіки Крим та створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи російської федерації та органів внутрішніх справ Російської Федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства Російської Федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства Російської Федерації та їх відповідності вимогам, які пред`являються законодавством Російської Федерації до співробітників зазначених органів.

Незважаючи на наявність легітимного керівництва ГУ МВС України в АР Крим, колишнім працівником ОСОБА_9 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків міністра внутрішніх справ по АР Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.

Так, громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу № 361 о/с ГУМВС України в Автономній Республіці Крим від 16.12.2009 був призначений на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, прийнявши присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. 27.01.2010 наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим № 77 о/с йому було присвоєно спеціальне звання « молодший лейтенант міліції».

У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, невстановленими слідством особами ОСОБА_3 запропоновано перейти до незаконно створеного так званого «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим» (мовою оригіналу «Министерства внутренних дел по Республике Крым»), яке увійшло до складу «Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації», та обійняти посаду «заступника начальника відділу - начальник поліції МВС Росії по м. Євпаторія (мовою оригіналу - «заместитель начальника отдела - начальник полиции МВД Росии по г. Евпатрии»).

ОСОБА_3 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою Російської Федерації так званого «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», та призначення ОСОБА_9 на так звану посаду «тимчасово виконуючого обов`язки міністра» незаконно створеного «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим та міста Севастополя, погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді заступника начальника відділу - начальник поліції МВС Росії по м. Євпаторія, що знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, буд. 3, м. Євпаторія, АР Крим, без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.

Отже, допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвела до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч. 1 КК України, а саме у державній зраді, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про розгляд кримінального провадження стосовно нього, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, в судові засідання не з`явився, заяв чи клопотань не подавав, показань суду не надав, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Так, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.07.2025 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42024110000000173 від 25.04.2024.

Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24.05.2007 у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.

Суд вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження документи свідчать про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочаті кримінальні провадження, він отримував чи мав б отримати оголошені підозри, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення за двома кримінальними правопорушеннями, мав можливість бути обізнаним з усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження в кримінальному провадженні, як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Захисник не погоджується з висунутим обвинуваченням ОСОБА_3 просив ухвалити законне та справедливе рішення.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 ч. 3 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом визнано загальновідомим, і таким, що не потребує доказування в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил РФ на території України» від 01.03.2014 №48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України №261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 №296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.

21.03.2014 прийнятий Закон РФ №6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ ф №6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову №337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії РФ та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 №68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 №71/205 та від 19.12.2017 №72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Так, доказами в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними, відповідно до ст. 85 КПК України, є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 ч.1 КПК України).

Судом, ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ст.99 ч.1 КПК України).

З урахуванням положень ст.ст. 84-86 КПК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доводиться наступними письмовими доказами - документами, наданими стороною обвинувачення.

Так, статус обвинуваченого ОСОБА_3 , як оперуповноваженого відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, підтверджується даними витягу з архівного документа, а саме наказу МВС України від 27.01.2010 № 77 о/с, згідно якого, ОСОБА_3 було присвоєно спеціальне звання «молодший лейтенант міліції» та присвоєно особистий номер М-037824 (Т. 2, а.п. 35).

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч. 1 (в ред. від 05.04.2001 №2341-ІІІ) КК України, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні наданими стороною обвинувачення наступними письмовими доказами - документами:

- даними відповіді Офіса Президента України від 27.08.2024 №48-01/1388, згідно якого, матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили (Т. №2, а.п. 33);

- даними відповіді Міністерства закордонних справ України №71/15-532/2-45894 від 03.04.2024, згідно якої відсутня інформація про звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з клопотанням про вихід з громадянства України (Т. №2, а.п. 34);

- даними витягу з архівного документу наказу МВС України №77 о/с від 27.01.2010, згідно якого, ОСОБА_3 було присвоєно спеціальне звання «молодший лейтенант міліції» та присвоєно особистий номер М-037824 (Т. 2, а.п. 35);

- даними протоколу огляду від 27.05.2024, з додатком до нього у виді CD-R диску, а саме, інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, згідно якого, здійснено огляд соціальної мережі «vk.ru» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 після чого перейдено на сторінку «ОМВД России по г. Евпатории». В ході перегляду сторінки виявлено публікацію, яка містить відомості стосовно керівника відділу т. зв. поліції МВД РФ на території ТОТ м. Євпаторія (Т. №2, а.п. 60-70);

- даними протоколу огляду від 29.05.2024, , з додатком до нього у виді CD-R диску, а саме, інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, згідно якого, здійснено огляд соціальної мережі «ok.ru» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 після чого перейдено на сторінку «евпаторийская здравница». В ході перегляду сторінки виявлено публікацію яка містить відомості стосовно інтерв`ю керівника т. зв. «полиции омвд россии по Евпатории одполковника полиции ОСОБА_3 » ( Т. №2, а.п. 71-82);

- даними протоколу огляду від 28.05.2024, з додатком до нього у виді CD-R диску, а саме, інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, згідно якого, здійснено огляд сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 після чого перейдено на сторінку «официальный сайт города Евпатория». В ході перегляду сторінки виявлено публікацію від 10.05.2023 яка містить інформацію стосовно покладання квітів керівниками поліції та прокуратури в місті Євпаторія на день перемоги. В публікації міститься інформація, де зазначається посада та ПІБ керівника поліції, а саме: «врио начальника омвд россии по г. евпатория ОСОБА_3 и прокурор г. Евпатории ОСОБА_16 приняли участие...» ( Т. №2, а.п. 83-88);

- даними протоколу огляду інтернет-видань від 10.09.2024 з додатками, згідно якого, у пошукову графу пошукової системи «ya.ru» було введено текст необхідний для пошуку: « ОСОБА_3 » та здійснено пошук. Під час огляду результатів пошуку, виявлено посилання на сторінку сайту «ІНФОРМАЦІЯ_9» (сторінка міста Євпаторії сайту так званого «Правительства Республики Крым») з наступним змістом:?

«График приёма граждан руководством ОМВД России...

evp.rk.gov. ru>articles/ad6038b8-a90d-45e3-a4f6-...

Офіційний сайт за даними Яндекс Бізнесу

Меню

начальник полиции ОМВД России по г. Евпатории. ОСОБА_3 . 04 октября; время 14.30-16.30.»

Здійснено перехід за даним посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Під час огляду встановлено: публікація розміщена 03.10.2023 на сторінці міста Євпаторії сайту так званого «Правительства Республики Крым» та має назву «График приёма граждан руководством ОМВД России по г. Евпатории в октябре 2023 года». У публікації ОСОБА_3 зазначений як «Заместитель начальника отдела-начальник полиции ОМВД России по г. Евпатории», прийом громадян відбувався 04.10 з 14.30 до 16.30.

Далі було здійснено повернення до пошукової системи «ya.ru» де було введено текст необхідний для пошуку: «менсеитов иса мусаевич» та здійснено пошук.

Під час огляду результатів пошуку, виявлено посилання на сторінку сайту «https://news.myseldon.com/ru/news/index/283807107» (сторінка сайту російського Інтернет-ЗМІ) з наступним змістом:

«В Евпатории наградили победителей первого этапа...

news.myseldon.com>ru/news/index/283807107

ОСОБА_3 поблагодарил ребят за усердную и кропотливую работу и пожелал дальнейших успехов в учёбе и творчестве.»

Під час огляду встановлено: публікацію розміщено ІНФОРМАЦІЯ_5 о 13:30 на сторінці сайту російського інтернет-ЗМІ. Публікація має назву «В Евпатории наградили победителей первого этапа творческого конкурса «Полицейский ОСОБА_19 »». У публікації ОСОБА_3 зазначений як «врио начальника ОМВД России по г. Евпатории подполковником полиции ОСОБА_3 ».

Далі було оглянуто канал « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в месенджері Telegram». Посилання на канал - ІНФОРМАЦІЯ_7

Під час огляду каналу встановлено: ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23.17 розміщено пост де ОСОБА_3 зазначений як «Врио начальника отдела подполковник полиции ОСОБА_3 ».

Пост має наступний зміст:

«17 апреля отмечается День ветерана органов внутренних дел и внутренних войск, установленный приказом министра внутренних дел РФ от 12 августа 2010 года в знак признания значимости и заслуг ветеранского движения в жизни министерства внутренних дел РФ.

Сегодня, в актовом зале ОМВД России по г. Евпатории состоялось торжественное собрание по случаю Дня ветерана органов внутренних дел и внутренних войск.

Врио начальника отдела подполковник полиции ОСОБА_3 в присутствии личного состава и руководителей структурных подразделений выразил искреннюю благодарность отставникам за тесное взаимодействие ветеранской организации в воспитании молодого поколения правоохранителей и вручил благодарности.

Кроме того, ОСОБА_3 поздравил с днём рождения заведующую амбулатории №2 медико-санитарной части МВД России по Республике Крым, заслуженного врача Республики Крым ОСОБА_22 . Руководитель пожелал ОСОБА_22 крепкого здоровья, неизменного оптимизма и жизненной энергии на долгие годы.»

Також, у першій частині посту наявні 6 фотографій де ОСОБА_3 знаходиться у форменому одязі поліції РФ. (Т. №2, а.п. 89-110);

- даними протоколу огляду речей та документів від 07.01.2025 з додатком до нього у виді CD-R диску, згідно якого, з використанням веб-браузера «Google Chrome» та з допоміжним програмним забезпеченням «VPN», здійснено перехід до сторінки офіційного сайту т.зв. «ОМВД россии по г. Евпатоия» за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_10/».

При підключенні до даного сайту здійснюється за протоколом «HTTPS» з чинним сертифікатом безпеки, що включає підробку відомостей, які передаються з вказаного ресурсу.

Далі в правому верхньому кутку знаходиться вкладка «Руководство».

На вказаній сторінці знаходиться інформація по керівництву т.зв. ОМВД россии по г. Евпатории серед яких другим знаходиться т.зв. заместитель начальника отдела - начальник полиции МВД Росии по г. Евпатрии подполковник полиции ОСОБА_3 (мовою оригіналу)...

...Папка з назвою «Огляду від 07.01.2025 ОСОБА_3 » за допомогою комп`ютера записані на матеріальний носій інформації - диск CD-R, який відповідно до ст. 105 КПК України долучено до цього протоколу як невід`ємний додаток (Додаток 1). На диску зроблено напис «Додаток 1 до протоколу огляду від 07.01.2025» та проставлено підписи слідчого».

Таким чином, у ході огляду відеозапису підтверджено що громадянин України ОСОБА_3 займає посаду т.зв. «заместитель начальника отдела - начальник полиции МВД Росии по г. Евпатрии» (мовою оригіналу), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 111 ч. 1 КК України (Т. №2, а.п. 111-116).

Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Всі перелічені джерела інформації необхідно оцінювати за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнати належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, необхідно визнати наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_3 , як заступника начальника відділу - начальника поліції МВС Росії по м. Євпаторія, окупаційних органів влади РФ достовірними доказами обвинувачення, а тому покласти в основу обвинувального вироку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує.

Зокрема в першу чергу суд звертає увагу на особливості доказування в кримінальному процесі.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання).

Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_3 кримінального обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд, вважає доведеним, що ОСОБА_3 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, а саме займаючи посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою Російської Федерації так званого «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», та призначення ОСОБА_9 на так звану посаду «тимчасово виконуючого обов`язки міністра» незаконно створеного «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим та міста Севастополя, погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді заступника начальника відділу - начальника поліції МВС Росії по м. Євпаторія, що знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, буд. 3, м. Євпаторія, АР Крим, без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи громадянином України, маючи достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду, що підтверджується його кваліфікаційним рівнем підготовки в галузі права як оперуповноваженого, використовуючи власні теоретичні знання і практичні навички, прийняв незаконну пропозицію та продовжив роботу на посаді заступника начальника відділу - начальника поліції МВС Росії по м. Євпаторія.

Перебуваючи на вказаній посаді громадянин України ОСОБА_3 на даний момент, виконує функції незаконно створеного окупаційною владою Російської Федерації правоохоронного органу, діяльність якого спрямована на забезпечення реалізації окупаційної політики, що завдає шкоду інтересам державної безпеки України та унеможливлює забезпечення її територіальної цілісності та недоторканності.

На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_3 з переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку, який діяв з прямим умислом та усвідомлював протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Отже, дії ОСОБА_3 , який будучи громадянином України та займаючи посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, приблизно в лютому - квітні 2014 року, погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді заступника начальника відділу - начальник поліції МВС Росії по м. Євпаторія, що знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, буд. 3, м. Євпаторія, АР Крим, без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України, своїми діями допомігши іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим, що призвело до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, суд кваліфікує за ст. 111 ч. 1 КК України, як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Судом вказана редакція статті, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення кримінального правопорушення, змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Кримінальне провадження №42024110000000173 від 25.04.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 розглянуто з дотриманням правил підсудності.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до норм ст. 50 ч. 2 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі ст.ст. 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При призначені покарання ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, а також дані про його особу, який раніше не судимий, компрометуючі дані щодо нього відсутні.

Обставин, які пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, та обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

Водночас, в контексті тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд, бере до уваги і загальну обстановку на території АР Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку РФ, швидкоплинність якої через безпорадність влади України забезпечила в короткі строки повну окупацію цієї території України та подальшу незаконну анексію іноземною державою.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його діяння - ст. 111 ч. 1 КК України - державна зрада (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014).

Відповідно до ст. 59 ч. 2 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 111 ч. 1 КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним кримінальних правопорушень мав спеціальне звання - «молодший лейтенант міліції» присвоєне наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.01.2010 № 77 о/с та займав посаду в правоохоронних органах України, а саме оперуповноваженого відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин проти основ національної безпеки України, передбачений ст. 111 ч. 1 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Положенням ст. 55 ч.ч.1,2 КК України передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. . Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При цьому, суд враховує, що згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.09.2023 у справі №404/2081/22, згідно з чинними положеннями ст.55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст.75КК України чи призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Разом з цим, згідно з ст. 54 ч.1 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до досліджених документів ОСОБА_3 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.01.2010 № 77 о/с присвоєно спеціальне звання «молодший лейтенант міліції».

Відтак, враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочини, суд, на підставі ст. 54 КК України,вважає за необхідне позбавити його спеціального звання «молодший лейтенант міліції».

Під час спеціального досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2025, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ст. 193 ч. 6 КПК України (ЄУНСС: 755/19316/25).

Оскільки розгляд кримінального провадження здійснювався за процедурою спеціального судового провадження, суд вважає за доцільне залишити без змін обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою,

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Речові докази та процесуальні витрати, в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 323 ч. 3, 368, 371, 373, 374, 376, 615 ч.15 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. ст. 111 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На підставі ст. 55 КК України позбавити ОСОБА_3 права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах на строк три роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання - «молодший лейтенант міліції», присвоєного наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.01.2010 № 77 о/с.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін у виді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1