Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №753/17378/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17378/24

провадження № 2-о/753/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Макаревича О.С., представника заінтересованої особи 2 - Завальнюк Ж.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу починаючи з 24 серпня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги заяви мотивовані тим, що починаючи з 24 серпня 2010 року ОСОБА_2 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала в зоні бойових дій. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, веденням домашнього господарства, піклувались один про одного, що свідчить про наявність всіх ознак проживання сторонами як сім`єю. Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , заявник народила сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відомості про батька дитини були записані в актовому записі про народження за вказівкою заявниці відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки батьки не перебували в зареєстрованому шлюбі та не звернулись до відділу РАЦС з спільною заявою щодо визнання батьківства з причин перебування ОСОБА_3 в зоні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення рф проти України - перебуванням його в лавах Збройних Сил України.

Зазначає, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в зоні бойових дій у с. Кліщіївка, Донецької області. З огляду на цю обставину ОСОБА_2 як представник, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , звернулася до суду про встановлення факту батьківства і рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року у справі № 753/18816/23 вирішено внести зміни до актового запису № 723 про народження від 26 лютого 2014 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, відносно ОСОБА_4 , який народився у місті Києві, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, інші відомості залишити без змін.

Заявниця зазначає, що Дарницький районний суд міста Києва у справі № 753/18816/23 встановив, що з 24 серпня 2010 заявник проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

Отже, заявниця вважає, що сторони, починаючи з 24 серпня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_3 ) проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, за цей час у сторін народився син, окрім того сторони вважали себе не просто парою, а повноцінною сім`єю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2024 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року заяву залишено без руху.

22 жовтня 2024 року від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку окремого позовного провадження, розгляд справи призначено на 15 січня 2025 року, залучено до участі у справі як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

04 грудня 2024 року від Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації надійшли пояснення, у яких заінтересована особа зазначила, що ОСОБА_2 на обліку в управлінні не перебуває, державні соціальні допомоги не отримує, вказало, що установлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не узаконює правове становище неодруженої сімейної пари, особа, яка проживала однією сім`єю із загиблим ветераном війни за відсутності реєстрації шлюбу між ними не може бути визнана дружиною, а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі таких самих прав у частині соціального захисту, встановленого державною для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності державну реєстрацію шлюбу.

15 січня 2025 року від Міністерства оборони України надійшли пояснення, у яких Міноборони просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень проти встановлення цього факт судом Міноборони зазначає, що звернення із вказаною заявою до суду мотивоване необхідністю реалізації прав та гарантій передбачених для членів сім`ї загиблих військовослужбовців, що є спором про право, оскільки одноразова грошова допомога у зв`язку із смертю військовослужбовця призначається та виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та виплату.

Зокрема, заявник не підтверджує відсутність інших осіб померлого військовослужбовця, які можуть претендувати на призначення та виплату їм частини одноразової грошової допомоги, чи уже її отримують. Крім того, встановлення даного факту може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб, водночас, заявницею не надано підтвердження відсутності спадкоємців у померлого, не додано доказів відсутності інших членів сім`ї загиблого військовослужбовця та інших осіб, чиї права можуть бути порушені у разі задоволення заяви.

Міноборони також зауважує, що заявник не відноситься до жодної категорії осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, а так як заявник та померлий військовослужбовець не були одружені, рішення про встановлення факту не обумовлюватиме виникнення у заявника статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця і не дасть заявнику можливості досягнення зазначеної ним у заяві про встановлення юридичного факту мети - підстав для реалізації прав та отримання пільг, передбачених для членів сім`ї загиблих військовослужбовців

Також згідно з позицією Міноборони заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю із військовим без реєстрації шлюбу за оспорюваний період, а подані заявницею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Заявниця не ставила питання про укладання шлюбу і це питання стало актуальним для неї тільки після загибелі військовослужбовця та після розуміння про можливість отримати державні соціальні пільги.

Міноборони вважає, що сам по собі встановлений факт народження дитини не може свідчити про те, що вони проживали однією сім`єю з 2010 по день смерті військовослужбовця, оскільки заявницею не надано достатніх та належних доказів на підтвердження факту спільного проживання з загиблим однією сім`єю, а подані заявником докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, надання взаємної допомоги, набуття майна. Сам по собі факт спільного проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю в період, за який заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (з 2010 року по день смерті військовослужбовця) у сукупності усіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Окремо Міноборони звертає увагу, що військовослужбовець під час проходження військової служби проживає разом з особовим складом в місці дислокацій військової частини чи виконання завдань, а тому і окремо від заявниці та як наслідок неможливо вести спільне господарство, спільний побут, спільно харчуватися, виконувати обов`язки подружжя та багато іншого. У зв`язку з чим встановлення факту проживання померлого військовослужбовця разом з заявницею в м. Київ не вбачається за можливе. На думку Міноборони заявниця формально вказує, що вона мала з військовослужбовцем взаємні права та обов`язки, вони спільно вели господарство, однак за час проживання об`єктів нерухомого майна вони не придбали, доказів здійснення поточного спільного придбання речей, продуктів харчування, предметів домашнього побуту заявник не надає.

Таким чином, заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані заявницею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків, подружжя, набуття майна тощо

Щодо переказів коштів Міноборони зазначає, що окрім отримання від померлого військовослужбовця певної допомоги, могло мати місце для утримання спільної дитини або погашення боргових зобов`язань військовослужбовця на його прохання або купівля майна для особистих потреб військовослужбовця, знову ж таки на його прохання. Навіть, у разі ймовірного надання грошових сум, у разі встановлення достовірності та належності цієї обставини, дані перекази коштів не можуть бути належним доказом ведення спільного бюджету та здійснення спільних витрат, оскільки невідомо їх призначення та застосування.

Вважає також неналежним доказом Акт проживання, підписаний головою ЖБК «Молодіжний - 18», оскільки до повноважень підписанта не входить створення та видача таких довідок, а у самому Акті зазначено, що ОСОБА_3 проживав разом з цивільною дружиною в період з 01 по 30 червня 2022.

15 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 18 лютого 2025 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року відкладено розгляд справи на 11 березня 2025 року, викликано як свідків у судове засідання з розгляду справи № 753/17378/24: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію щодо перебування у зареєстрованому шлюбі в період з 24.08.2010 по 29.09.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; інформацію щодо перебування у зареєстрованому шлюбі в період з 24.08.2010 по 29.09.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інформацію щодо наявності у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованих дітей.

Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не прибуло, до початку судового засідання подали клопотання про розгляд справи без їх представника.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року відкладено розгляд справи на 22 квітня 2025 року, повторно витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію про актові записи щодо: зареєстрованих шлюбів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 24.08.2010 по 29.09.2023; зареєстрованих шлюбів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 24.08.2010 по 29.09.2023; реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком.

14 квітня 2025 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслало витребувану інформацію.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Як передбачено частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Водночас проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19, суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі № 664/1206/19 Верховний Суд дійшов до висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Також, як виснував Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім`ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо

Згідно з положеннями частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України,)

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Тобто, у цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як встановлено судом ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув у с. Кліщіївка Донецької області.

За життя ОСОБА_3 у шлюбі не перебував, заявниця ОСОБА_2 у шлюбі також не перебувала, що підтверджується відповіддю Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо наявності відповідних актових записів.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року у справі № 753/18816/23 встановлено факт батьківства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 21697 від 19 грудня 2023 року, стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Києві, актовий запис про народження № 723 від 26 лютого 2014 року та внесено зміни до актового запису № 723 про народження від 26 лютого 2014 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, відносно ОСОБА_4 , який народився у місті Києві, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, інші відомості залишити без змін.

Згідно з актом ЖБК «Молодіжний-18» № 65 від 30 червня 2022 року ОСОБА_3 проживав разом з цивільною дружиною ОСОБА_10 та дитиною ОСОБА_4 в період з 01 по 30 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження сімейних правовідносин заявниця також надала суду скріншоти з мобільного застосунку «Приват24» щодо переказу на її картку коштів від ОСОБА_3 , спільні фотографії, на яких зображені ОСОБА_3 разом з заявницею та спільним сином, а також переписку у месенджері, яка на її думку підтверджує ставлення загиблого до неї як до дружини.

Після загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 надіслав ОСОБА_2 сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) № 6839 від 05 жовтня 2023 року, у якому визначив ОСОБА_2 як цивільну дружину старшого солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 .

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що є сусідкою заявниці та з 1992 року знає сім`ю ОСОБА_2 і її батьків. Свідок пам`ятає ОСОБА_3 , який був чемний, уважний до дитини, багато ходив гуляв з дитиною. Коли сину заявниці - ОСОБА_4 було 2-3 роки у 2016 - 2017 роках ОСОБА_3 захворів на радикуліт і свідок, будучи медсестрою, ставила йому уколи. Зазначила, що бачила його декілька разів у військовій формі. Коли ОСОБА_4 пішов у школу ОСОБА_3 зустрічав його з школи, бачила як він з батьками ОСОБА_2 завантажував і розвантажував машину. Повідомила, що вони з ОСОБА_2 гуляли, коли та була вагітною, до вагітності не пам`ятає чи бачила їх разом. Свідок зазначила, що вона часто приходить робити уколи мамі ОСОБА_2 , бачила ОСОБА_3 у квартирі, це було під час епідемії COVID, вони займали кімнату і жили разом, бачила його одяг, декілька пар взуття. Свідок не знає, ким працював ОСОБА_3 , але знає, що допомагав на дачі, бо цим хвалився батько ОСОБА_2 . Іноді бачила його з продуктами, разом їздили у ліфті, із розмов з мамою ОСОБА_2 свідок була переконана, що ОСОБА_3 є її зятем.

ОСОБА_7 під час допиту його як свідка зазначив, що він є товаришем сім`ї заявниці і його донька товаришує з сином ОСОБА_2 , вони відмічають свята, ходять на дні народження. Знає ОСОБА_3 з початку повномасштабного вторгнення, бачилися з ним, коли він приїжджав у відпустку, дитина свідка гуляла з ним у парку. Також бачилися з ОСОБА_3 у місті проходження ним військової служби, коли свідок привозив гуманітарну до допомогу на Схід , знає його побратимів, які і повідомили свідка про загибель ОСОБА_3 . У свідка склалося враження повноцінної родини у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , сам ОСОБА_3 у розмовах з ним зазначав, що ОСОБА_2 - його дружина.

ОСОБА_6 у своїх показаннях повідомила, що є хрещеною сина заявниці, знає, що заявниця з ОСОБА_3 познайомилися у серпні 2010 року, після народження у свідка і ОСОБА_2 дітей, вони спілкувалися, проводили разом дні народження, багато свят, ОСОБА_2 була з ОСОБА_3 , бо вони проживали разом, виховували дитину та вели спільний побут. Свідок переконаний, що вони жили як чоловік і дружина, спільно виховували дитину, гуляли в парку, організовували свята, проводили вихідні дні, ОСОБА_3 забезпечував ОСОБА_2 . Свідок вказала, що вони проживали вони на АДРЕСА_2 у ОСОБА_2 батьків, їх спільна дитина народилася у лютому 2014 року, хрестили його у Ольгинській церкві, на церемонії ОСОБА_3 не було, були присутні ОСОБА_2 батьки, ОСОБА_2 , ОСОБА_24 - двоюрідний брат, родичів ОСОБА_3 також не було. Знає, що у садочку № 7, до якого ходила дитина, ОСОБА_3 лагодив дитячий майданчик, штукатурив. Фарбував, все купував для ремонту, спільного з ОСОБА_4 робили годівниці, потім він водив його в школу. Свідкові відомо, що вони їздили відпочивати на кінну ферму, де ОСОБА_3 вчив ОСОБА_4 їздити на конях, також ОСОБА_3 з ОСОБА_2 їздили на море - в Крим до його анексії. Крім цього відпочивали дача ОСОБА_2 дачі. На питання чим, займався і де працював ОСОБА_3 , свідок повідомила, що він на замовлення робив ремонти, щось лагодив. Знає, що ОСОБА_3 періодично брав участь в АТО. Свідок не обізнана про родичів ОСОБА_3 , не знає чому ОСОБА_3 не записував своє батьківство щодо ОСОБА_4 і чому не одружився з ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені показання свідків, суд не може покласти їх в основу рішення, оскільки свідки не змогли пояснити про щоденне спільне проживання, введення спільного господарства, формування спільного бюджету заявниці та загиблого ОСОБА_3 , джерела походження грошових коштів, їх обізнаність про обставини проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сім`єю носить епізодичний характер. При цьому відсутні підтвердження того, що свідки мали дружні відносини з військовослужбовцем, а не тільки з заявницею. Вказані свідків є суб`єктивним сприйняттям відомих їм фактів, їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту спільного проживання сім`єю, однак, на думку суду, у сукупності з іншими наявними у справі доказами, безперечно не підтверджують наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усталених відносин, які притаманні подружжю починаючи з 2010 року. В цілому показання допитаних свідків носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б у своїй сукупності давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у цих правовідносинах.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх суд також зауважує, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі № 466/3769/16-ц).

Об`єктивно кожна особа має власне уявлення про поняття сім`ї, спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю, яке не завжди співвідноситься з законодавчим визначенням таких понять, не виключає іншої оцінки таких фактів, зокрема, проявом батьківської турботи ОСОБА_3 щодо свого сина і виконання ним у такий спосіб своїх батьківських обов`язків, а отже покази свідків про проживання заявниці та загиблого саме однією сім`єю не є достатніми для встановлення цього юридичного факту.

Сам по собі факт періодичного проживання жінки та чоловіка за однією адресою, з огляду на наявність у них спільної дитини, не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17 вказано на те, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Щодо наданого заявницею сповіщення про загибель військовослужбовця, адресованого на ім`я заявниці, суд зазначає, що цей доказ, як і інші матеріали справи, не містить інформації, з яких підстав до згаданого сповіщення вносились відомості про заявницю як цивільну дружину військовослужбовця і чи таке зазначення було проявом волі саме ОСОБА_3 . Жодних згадувань у наданих суду військових документах про заявницю як цивільну дружину або контактну особу немає. Воля померлого на визнання ним заявниці як такої, що є його фактичною дружиною без здійснення реєстрації шлюбу, з жодних наданих суду доказів не вбачається.

Суд також враховує, що наданими заявницею доказами не підтверджуються і початок їх відносин як подружніх з 2010 року, як просить встановити заявниця, зокрема, і до народження спільної дитини.

Факт періодичного спільного відпочинку сторін, про який зазначав свідок, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22 викладено висновок, що факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів.

Наданий суду акт ЖБК «Молодіжний-18» про проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 01 по 30 червня 2022 року, не свідчить про проживання саме однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та такий акт не підтверджує ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, наявність між заявницею та ОСОБА_3 взаємних прав та обов`язків, притаманних членам сім`ї, відмінним від батьківських прав та обов`язків.

Щодо народження у заявниці і ОСОБА_3 спільного сина - ОСОБА_4 , суд враховує, що первісно відомості про батька дитини були записані в актовому записі про народження за вказівкою заявниці, і з заявою про визнання його батьківства ОСОБА_3 до відділу РАЦС звертався.

Надані заявницею докази на підтвердження грошових переказів від ОСОБА_3 суд також не вважає достатніми для підтвердження факту їх проживання саме однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у заявлений період, оскільки з наданих доказів неможливо визначити цільове призначення таких коштів і характер таких переказів, зокрема, чи є це коштами на утримання спільної дитини, на придбання майна для особистих потреб військовослужбовця тощо. Крім цього, вказані перекази коштів здійснені у період з січня 2023 року, натомість будь-яких доказів надання заявниці утримання, переказів коштів за попередній період з 2010 року матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що за заявлений період спільного проживання як чоловіка і дружини (2010 - 2023 роки) заявниця не надала доказів спільного придбання речей, продуктів харчування, предметів домашнього побуту тощо.

Оцінюючи скріншоти листування заявниці з ОСОБА_3 у месенджері «Signal», суд виходить з того, що вони датовані починаючи з 2022 року, відомості про будь-яке інше листування заявниці з ОСОБА_3 до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України відсутні, що не дозволяє встановити характер їх стосунків до цього періоду і ставлення заявниці до ОСОБА_3 як до чоловіка і до їх стосунків як сімейних до 2022 року.

Посилання заявниці на те, що Дарницький районний суд міста Києва у справі № 753/18816/23 встановив, що з 24 серпня 2010 заявник проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , суд відхиляє, оскільки не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, однак не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц).

У справі № 753/18816/23 судом встановлювався факт батьківства ОСОБА_3 , а не факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому висновок суду у тій справі, що з 24 серпня 2010 заявник проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 не має преюдиційного значення під час розгляду цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що заявниця не надала переконливих та достатніх доказів, які у своїй сукупності підтверджували б ведення нею з ОСОБА_3 з 2010 року спільного бюджету, господарства та побуту, наявності спільних фінансів, наявності взаємних прав та обов`язків саме як подружжя, спільного проживання, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування тощо, на підтвердження реальності сімейних відносин і їх довготривалості та виключали б їх іншу інтерпретацію, зокрема як підтвердження виконання батьківських обов`язків щодо спільної дитини.

Таким чином досліджені у справі докази у їх сукупності не дають можливості суду дійти висновку про підтвердження заявницею факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 лютого 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК