Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №752/30261/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30261/25

Провадження №: 2/752/1978/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 19 серпня 2006 року між нею та відповідачем Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області (м. Краматорськ), був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 706.

Під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що протягом останнього часу шлюбні відносини між ними поступово погіршувалися. Вони з відповідачем намагалися зберегти шлюб, проте на даний час дійшли спільного висновку про необхідність припинення шлюбних відносин. Шлюб носить виключно формальний характер, скільки вони з відповідачем не ведуть спільний побут та не проживають разом. У зв`язку з неможливістю спільного проживання, різних поглядів на життя, позивач просить суд не надавати строк на примирення.

Також позивач зазначила, що дійшли з відповідачем спільної згоди щодо стягнення з останнього аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки відповідач працює в АТ «КОМІНБАНК» на посаді начальника управління та має постійний дохід близько 70 000,00 грн. Відповідач має на утриманні їх другу спільну повнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІІ групи. Інших осіб на утриманні відповідач не має, він працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечу принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить розірвати шлюб, зареєстрований 19 серпня 2006 року між нею та відповідачем Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області (м. Краматорськ), про що зроблено актовий запис № 706; після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_5 »; стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08 січня 2026 року на 12:30 год. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному розгляд справи було знято з розгляду і відкладено на 30 січня 2026 року на 10:00 год.

30 січня 2026 року до суду надійшли заява вх. № 6359 позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, строк на примирення просить не застосовувати.

30 січня 2026 року до суду надійшла заява вх. № 6362 відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову і щодо розірвання шлюбу, і щодо стягнення аліментів на дитину, строк на примирення просить не застосовувати.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 19 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області (м. Краматорськ), був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 706 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Після реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_6 взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Під час шлюбу, у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом установлено, що сторони шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають та спільного господарства не ведуть, шлюб існує формально. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Відповідач позов визнав, про що свідчить його заява зі згодою на розірвання шлюбу.

Клопотань про надання строку для примирення сторони не заявляли.

Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили емоційний зв`язок як подружжя, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною другою статті 110 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.

Згідно із статтями 114, 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

З огляду на те, що в позовній заяві позивач просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище, то суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Щодо вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1490, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є працездатним, зі слів позивача утримує їх другу спільну повнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІІ групи; має нерухоме майно та транспортний засіб; працює в АТ «КОМІНБАНК» на посаді начальника управління.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову в частині стягнення аліментів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає інтересам дитини і не порушує права кожної із сторін. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 01 грудня 2025 року (дата поштового штемпеля на конверті позовної заяви) і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113, 114, 180-185, 191 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 353, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області (м. Краматорськ), про що зроблено актовий запис № 706 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити її шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 02 лютого 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук