Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №752/18575/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18575/25

Провадження № 1-кп/752/1377/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010002047 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, офіційно непрацюючого, із середньою освітою, студента 1-го курсу КПІ ім. Сікорського, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

законного представника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

встановив:

ОСОБА_3 , 15 червня 2025 року, близько 20 години 40 хвилин, керуючи технічно справним велосипедом марки «DISCOVERY TREK 26», рухаючись у світлий час доби, по сухому, чистому, асфальтобетонному дорожньому покритті дворової території вулиці Теремківська в місті Києві біля будинку № 17, порушив вимоги пунктів 2.3 (б),(д) ПДР України, а саме: проявив неуважність, своєчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, відволікся від керування, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, в результаті чого, порушуючи чинні на транспорті правила, що убезпечують рух, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , що рухалась зліва на право відносно руху велосипедиста, в темпі повільного кроку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експерта, пішоходу ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, а саме у виді закритої травми правого променево-зап`ястного суглоба у вигляді перелому дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням уламків та закритої травми поперекового відділу хребта у вигляді компресійно-уламкового перелому тіла 2 поперекового хребця.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупих предметів, могли утворитись 15.06.2025 при транспортній травмі.

Таким чином, між подіями транспортної травми від 15.06.2025 та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_7 є прямий причинно - наслідковий зв`язок.

Згідно висновку експерта з технічної точки зору в даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «DISCOVERY TREK 26» повинен був керуватися вимогами пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «DISCOVERY ТRЕК 26» мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної даної пригоди. В даній дорожній обстановці, в діях велосипедиста ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «DISCOVERY TREK 26» вбачаються невідповідності вимогам пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху, які перебували в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди. З технічної точки зору причиною виникнення дорожньо- транспортної пригоди були невідповідності дій велосипедиста ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «DISCOVERY TREK 26» вимогам пункту 2.3(б) Правил дорожнього руху.

Порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 (б), (д) ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди і її наслідками, згідно яких:

2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Таким чином ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, а саме порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, яке спричинило тяжкі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що не справився з керуванням велосипедом і врізався в потерпілу. Він допоміг потерпілій піднятись, викликав швидку. У вчиненому кається. Цивільний позов визнає частково у розмірі 30000 грн.

Суд, після виконання вимог ст. 348 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, у відповідності до ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються цивільного позову, речових доказів, судових витрат, особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому, суд керується положеннями ст. ст. 65, 103 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання а також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Згідно із ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 291 КК України є нетяжким злочином, обвинувачений є неповнолітнім, за місцем навчання та проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на медичних обліках не перебуває, має належні умови проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України суд визнає: щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно висновку органу пробації, ОСОБА_3 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, виправлення неповнолітнього можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, у разі прийняття рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, вважають за доцільне покласти обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ст. 291 КК України, на підставі ст. 105 КК України, неповнолітня особа, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, може бути звільнена судом від покарання.

Суд враховує роз`яснення, викладені в пункті другому Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» №2 від 15 травня 2006 року, що в кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 754/5884/19, згідно із ч.1 ст.105 КК України суд вправі звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов: а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним; б) неповнолітній щиро розкаявся; в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім`ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття; г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд вправі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18 сформульовано правовий висновок про те, що підставою для звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності або від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру виступає можливість їх виправлення без призначення покарання. Можливість такого виправлення випливає з оцінки поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього. З метою забезпечення особливих потреб неповнолітніх правопорушників, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи, законодавцем у положеннях ст.ст. 97, 105, 106 КК України було передбачено можливість заміни кримінальної відповідальності або покарання примусовими заходами виховного характеру. Звільнення неповнолітнього від покарання на підставі ст. 105 КК здійснюється вироком без призначення неповнолітньому конкретного покарання, передбаченого санкцією статті закону України про кримінальну відповідальність, за якою його було визнано винуватим

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, щире розкаяння у вчиненому обвинуваченого, який є неповнолітнім, бездоганну посткримінальну поведінку, а саме: позитивну характеристику, непритягнення до жодного виду юридичної відповідальності, зразкове поводження у побуті, та зразкову поведінку під час судового провадження, не перебування під наглядом у жодному закладі чи установі, досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як низький, продовження навчання в університеті, суд вважає, що наявні достатні підстави для застосування примусових заходів виховного характеру. Наведене у сукупності свідчить, що на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.

Вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч.2 ст.105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, вважає необхідним застосувати до неповнолітнього обвинуваченого примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд матері терміном до повноліття обвинуваченого.

Про зазначене ствердили і сторони кримінального провадження під час виступу в дебатах, що і просили застосувати, а законний представник неповнолітнього обвинуваченого у судовому засіданні запевнила про свій авторитет, контроль і вплив на обвинуваченого, як сина, та бажання передачі останнього під її нагляд.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ, викладених в листі від 16 січня 2017 року №223 - 66/0/4-17 "Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх" пунктом шістнадцятим визначено, що суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч.2ст.373 КПК України, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні) та керуючись ст.105 КК України звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступного.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн., який обґрунтовано тим, що потерпіла після ДТП була госпіталізована в КНП «КМКЛШДМ», після виписки почувала себе погано, страждала від нестерпної болі в попереку та в правій нозі. Після зняття гіпсу травматолог повідомив, що одна з кісток зрослась неправильно і рекомендував їй хірургічну операцію по розпилу цією кістки та повторного гіпсування, але після попереднього лікування у неї понизився гемоглобін та вона проходить лікування, направлене на його підвищення. Після чого буде розглянута можливість пройти зазначене хірургічне лікування. Крім того попереду її чекає видалення металоконструкції з хребта, встановлених під час другої операції. Перед хірургічним лікуванням та зараз вона відчуває страх не прокинутись після загального наркозу.

У зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я вона перенесла не тільки фізичний біль і страждання, вона не може самостійно забезпечити собі мінімальний догляд. Для заміни памперсів, обтирання, та інших гігієнічних процедур вона вимушена звертатись з проханням до її колишнього чоловіка, що спричиняє їй душевні страждання. Також душевні страждання їй спричиняє неможливість ведення повноцінного особистого життя внаслідок отриманих травм. Для виконання господарчих справ, закупівлі продуктів, ліків інших предметів першої необхідності вона також змушена звертатись до колишнього чоловіка. Вона ВПО евакуювалась у 2022 році разом із чоловіком та ручною поклажею, її житло в м. Костянтинівка знищено, наявні кошти витрачені на проживання та лікування, вона не мала і не має змоги користуватись послугами доглядальниці. Протягом 6 місяців їй заборонені фізичні навантаження. Вона працює викладачем у ВСП Костянтинівському індустріальному фаховому коледжі. Заняття в дистанційному форматі передбачає 8 часове знаходження у стаціонарному положенні перед комп`ютером, що спричиняє їй нестерпну біль, але вона вимушена її терпіти, бо не може дозволити собі втратити роботу.

Вона відчуває себе відірвано від активного соціального життя, її переслідує страх перед повторенням подібної ситуації. Крім того їй нанесена душевна травма в результаті погроз в її адресу з боку невідомої особи, яка представилась дядьком відповідача.

В наслідок вчинення щодо неї протиправних дій у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, страта здоров`я негативно відображається на її психічному та емоційному стані, вона стала знервованою, втратила сон та апетит, постійно знаходиться у стані нервового стресу.

У відзиві захисник вказує, що позов підлягає частковому задоволенню, вказує, що згідно висновку експерта щодо тілесних ушкоджень потерпілої не вказано про компресію корінця L3 праворуч. Натомість, із висновку експерта та виписки № 11727 із медичної карти стаціонарного хворого, копія якого додана потерпіло до позову, у ОСОБА_7 на 15.06.2025, тобто на момент ДТП вже було захворювання у вигляді поширеного остеопорозу кісток хребта, що є патологією при якій кісткова тканина стає поритою і навіть при незначному впливі можуть бути переломи. При лікуванні потерпілій була надана медична допомога, згідно висновку експерта, стан хворої покращився до задовільного, післяопераційний період проходив без ускладнень, на 08.07.2025 не відмічає активних скарг. Із висновку експерта та виписок медичних карт не вбачається, що потерпіла потребує стороннього догляду. Потерпілій рекомендовано обмеження фізичних навантажень до 6 місяців, а не їх заборона. Щодо погроз то на електронному носії наданому потерпілою відсутні будь-які погрози на її адресу чи будь кого іншого. Обвинувачений одразу після ДТП допоміг потерпілій піднятись, викликав швидку.

Потерпілою вказувалось, щодо її попередніх захворювань, то вважає, що причиною і наслідком її травм є протиправне діяння відповідача і не є підставою для пом`якшення вироку та зменшення суми позову. Стосовно погрози, то вона була завуальована, але вона сприймала її реально. Просила направити справу на повторну судово-медичну експертизу, її позов задовольнити повністю.

Захисник вказував, що ОСОБА_3 не оспорює той факт, що тілесні ушкодження зазначені у висновку експерта заподіяні саме внаслідок ДТП. Вказував, що на електронному носії відсутні будь-які висловлювання, які можна було б трактувати як погрози. Підстав для повторної експертизи не має, потерпіла відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК могла сама замовити проведення експертизи, у неї було достатньо часу, а поставлені питання носять надуманий характер. До прикладу потерпіла ставить питання про те, чи отримала б вона з супутнім діагнозом (а саме поширений остеопороз кісток хребта) травми зазначені у медичних документах без ДТП або іншого стороннього втручання. Однак, ОСОБА_3 не оспорює той факт, що тілесні ушкодження зазначені у висновку експерта заподіяні саме внаслідок ДТП, а не наслідок будь чого іншого.

Так, суд не вбачає підстав для призначення повторної судово-медичної експертизи на підставі наступного.

Призначення і проведення експертиз в кримінальному судочинстві регулюється статтями 69, 101-102, 242-243, 245, 332, 333, 356, 509 КПК України, Законом України «Про судову експертизу» Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами), відомчими Правилами і Інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України з питань проведення експертизи, «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч.1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно із п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Відповідно до п.5.4 Інструкції, повторна експертиза призначається, коли висновок експерта буде визнано судом необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому експертові або іншим експертам.

Оскільки висновок експерта не визнаний судом не обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам підстави для проведення повторної експертизи відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦКУ. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.ч.1,2 ст. 1167 ЦК)

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК)

Відповідно до ч. 1 ст. 1179 ЦК неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Потерпіла внаслідок ДТП зазнала фізичних і моральних страждань, за таких обставин, моральну шкоду з врахуванням того, що потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, суд вважає необхідним виходячи із засад справедливості, співмірності та розумності задовольнити частково на суму 100000 грн., враховуючи характер завдання такої шкоди, а саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в іншій частині позову слід відмовити за його безпідставністю.

Долю речових та питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст. 371, 370, ч.2 ст. 373, ст. ст. 374, 376 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, та на підставі ст. 105 КК України звільнити його від покарання без визначення його виду і розміру.

На підставі п. 3 ч.2 ст.105 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері, ОСОБА_5 до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази у кримінальному провадженні: велосипед «DISCOVERY TREK 26», що переданий під зберігальну розписку власнику – залишити ОСОБА_5 за належністю.

Стягнути із ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку № 3332-Е від 25.07.2025 у розмірі 6785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 28 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1