Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №752/14629/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14629/25

Провадження №: 1-кп/752/1319/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі суду у м. Києві кримінальне провадження № 12025105120000069, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українець, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, офіційно непрацевлаштований, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 04.03.2025 о 15:30 ОСОБА_4 , який перебував у Голосіївському районі міста Києва поблизу станції метро "Деміївська" Комунального підприємства "Київський метрополітен" поряд з підземним переходом, помітив на асфальті та підібрав три згортки, обмотані чорною електроізоляційною липкою стрічкою, всередині яких знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору. Усвідомлюючи, що вміст цього згортку з пакетами становить собою психотропну речовину, будучи переконаним, що він знайшов саме психотропну речовину, обіг якої заборонено, діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 помістив його до бокової кишені рюкзака, який був при ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 1,702 г для власного вживання без мети збуту.

Після цього, ОСОБА_4 04.03.2025 о 15:45, зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), попрямував до станції метро "Деміївська" Комунального підприємства "Київський метрополітен" у місті Києві, маючи намір їхати додому, де у вестибюлі вказаної станції був зупинений працівниками поліції та на запитання щодо наявності у нього предметів та речей, обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомив, що у кишені його рюкзака знаходиться психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку він придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

У подальшому ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. КПК України та в ході особистого обшуку в присутності двох понятих, у нього було виявлено та вилучено поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою 1,702 г.

Факт того, що вилучена у ОСОБА_4 кристалоподібна речовина становить собою психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, а її маса становить 1,702 г, доводиться висновком судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-25/13603-НЗПРАП від 06.03.2025.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2020 віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено. Відповідно до Таблиці № 2 "Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2020 маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) 1,702 г кваліфікується як великий розмір психотропної речовини.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України та визнається винним у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, що за нормами ст. 12 КПК України класифікується як нетяжкий злочин.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту свою вину ОСОБА_4 визнав повністю, надав показання, у яких підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в установчій частині вироку, зокрема у частині способу, дати, часу і місця вчинення злочину. Зокрема обвинувачений повідомив, що 04.03.2025 по обіді отримав sms-повідомлення про місце зберігання PVP, прибувши до станції метро "Деміївська", знайшов згортки, поклав їх у рюкзак та хотів їхати додому, проте його зупинили працівники поліції, провели до кімнати поліції у метрополітені. Після цього відбувся обшук, у нього знайшли три згортки з психотропною речовиною.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку, розуміє, що вчинив неправильно і його дії є злочинними.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції в частині обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує позицію сторони обвинувачення, кваліфікацію кримінального правопорушення іступінь його тяжкості, особу винного, який є особою молодого віку, на обліку лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, має середню спеціальну освіту за спеціальністю автослюсаря, зареєстроване місце проживання, підробітки, сталі соціальні зв`язки (проживає однією сім`єю з жінкою без реєстрації шлюбу та сумісно з майбутньою тещею у її квартирі), є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства (вади опорно-рухового апарату), раніше не судимий, характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КПК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому, яке полягає в осуді своєї поведінки, визнанні обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі, їх часу, місця, способу учинення.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі. При цьому суд знаходить можливість звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків за п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з огляду на щире каяття, наведені вище дані про його особу, наявність особистих стимулів до законослухняної поведінки у зв`язку з наявністю вад здоров`я.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання запобіжного заходу після надходження обвинувального акта до суду не вирішувалися та підстав для застосування запобіжних заходів до набрання вироком законної сили не вбачається.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.

Речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,702 г, що зберігається в камері зберігання речових доказів Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 007510), знищити (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 20).

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком експерта від 06.03.2025 № СЕ-19/111-25/13603-НЗПРАП в сумі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн 60 коп.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1