Суд: Черкаський районний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: страхування, з них
Дата: 01 лютого 2026 р.
Справа: №712/14694/25
Суддя: Морозов В. В.
712/14694/25
2/707/215/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
02 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді – Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання – Швидкої І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
в с т а н о в и в :
Представник позивача за довіреністю Сечко С.В. в інтересах позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, у якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 17 574 грн 49 коп.;
- судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.08.2024 року о 01 год. 00 хв. на паркувальному майданчику в м. Черкаси, по вул. М. Залізняка, 29/2 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі – ДТП) за участю транспортних засобів: 1) «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (надалі – Відповідач); 2) «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) (надалі - автомобіль Потерпілого), яким керував ОСОБА_2 (надалі – Потерпілий).
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2024 року у справі № 712/12763/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №219330143). Водій пошкодженого транспортного засобу своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 05.11.2024 року та з заявою про виплату страхового відшкодування від 20.11.2024 року.
Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу; наказу №3.1/4664 від 18.02.2025 року; довідки № 1 від 13.02.2025 року.
Загальний розмір витрат МТСБУ складає: 20 574 грн. 49 коп. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 18 524 грн. 49 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4206 від 19.02.2025 року; в розмірі 2050 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 354391 від 14.01.2025 року. У досудовому порядку відповідачем було сплачено потерпілому 3000 грн.
Тому, за вирахуванням частини сплаченої суми, відповідач повинен сплатити на користь позивача суму боргу у розмірі 17 574 грн. 49 коп.
Оскільки на момент завдання шкоди потерпілому цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то згідно приписів ст 38.2 Закону у позивача після здійснення регламентної виплати потерпілому, виникло право регресної вимоги до відповідача у розмірі: 17 574 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 49 коп.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 02.02.2026 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу – триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Одночасно сторонам роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Зокрема, відповідача повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії ухвали суду та повідомлення про розгляд справи за місцем його реєстрації, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».
Також позивачем на вказану адресу відповідача було надіслано позовну заяву.
Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2024 року у справі №712/12763/24, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп. З постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 , 29.08.2024 року о 01 год. 00 хв. на паркувальному майданчику в м. Черкаси, по вул. М. Залізняка, 29/2, керуючи автомобілем Мерседес Бенс CL 600 д.н.з. НОМЕР_3 (власник ОСОБА_3 ), перед початком руху не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Мітсубісі Лансер д.н.з. НОМЕР_4 (власник ОСОБА_2 ) під керуванням водія ОСОБА_4 , чим порушив п. 2.36, 10.1 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постанова набрала законної сили 06.12.2024 року.
Згідно з вимогами частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Разом з тим, частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Крім того, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 01 березня 2018 року в справі № 201/14573/16-ц.
Аналогічні роз?яснення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП керував автомобілем Мерседес Бенс CL 600 д.н.з. НОМЕР_3 , правомірно, тобто був законним володільцем транспортного засобу, адже відомостей про інше суду не надано, є підстави для висновку, що він вважається особою, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Мерседес Бенс CL 600 д.н.з. НОМЕР_3 , на території України не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» одним із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодування на умовах, передбачених цим Законом.
За змістом статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобам, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (п.п. «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Також, судом встановлено, що власником автомобіля «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Суд констатує, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 29.08.2024 року о 01 год. 00 хв. на паркувальному майданчику в м. Черкаси, по вул. М. Залізняка, 29/2 автомобіль марки «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим ОСОБА_2 05.11.2024 року повідомила МТСБУ про ДТП, а у подальшому 20.11.2024 р. звернулася до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди.
Згідно звіту про оцінку автомобіля «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) від 29.08.2024 року, виконаного ТОВ “БВН ГРУП”, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) без врахування ПДВ склала 18 524 грн 49 коп.
Відповідно до наказу № 110210 від 18.02.2025 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій ОСОБА_2 в розмірі 18 524 грн 49 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 4206 від 19.02.2025 року.
Також, згідно платіжної інструкції №354391 від 14.01.2025 року позивачем сплачено ТОВ “БВН ГРУП” 2050 грн 00 коп. за послуги аваркома (експерта) у справі № 110210 згідно рах. № 75058 від 11.12.2024 р., транспортний засіб НОМЕР_4 .
27.09.2024 року відповідачем відшкодовано ОСОБА_2 3000 грн 00 коп. у рахунок відшкодування заподіяних збитків.
За приписами частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна правова норма міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».
Згідно з п. 38.2.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до вимог цього Закону потерпілим, які є фізичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Судом достовірно встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода мала місце з вини відповідача ОСОБА_1 .
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, а позивач відшкодував потерпілій особі завдану шкоду, Моторне (транспортне) страхове бюро України має право зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а тому суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у порядку регресу завдану шкоду в розмірі 17 574 грн 49 коп., за вирахуванням 3000 грн 00 коп., сплачених відповідачем власнику транспортного засобу «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 у рахунок відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 990, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4, 10, 13, 80, 81, 82, 141, 187, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування – задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 17 574 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 49 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, юридична адреса: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ; код ЄДРПОУ: 21647131.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Суддя: В. В. Морозов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua