Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №511/3459/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/3459/25

Номер провадження: 1-кп/511/125/26

03 лютого 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025166390000094 від 28 липня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старосілля (колишня назва – Старостине) Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, працючого вантажником на овочевій базі, перебуваючого на обліку лікаря-психіатра, неодруженого, з середньою освітою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122, статтею 126-1 КК України, -

сторони та інші учасники кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник обвинуваченого –

ОСОБА_5 26 липня 2025 року у вечірній час доби, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до будинку свого брата ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , де між ним та ОСОБА_6 виникла обоюдна нецензурна словесна сварка.

В результаті сварки у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у зв`язку з чим він навмисно, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, наніс три удари кулаком правої руки в обличчя останнього.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ділянки правого кута нижньої щелепи з поширеним синцем і набряком правої половини обличчя, синців у підочно-ямкових ділянках обличчя, чим заподіяв потерпілому ушкодження, які не є небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я і за вказаною ознакою відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, згідно з п. 2.2.2, п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

ІІ. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, на ґрунті неприязних відносин, умисно вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злочин проти життя та здоров`я при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_3 , проживаючи разом зі своєю співмешканкою за адресою: АДРЕСА_2 , та є учасниками сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України, відповідно до частини 1 статті 2 вказаного кодексу, маючи спільний побут.

Діючи із вказаною метою, ОСОБА_3 в період часу з 18 серпня 2024 року по 26 липня 2025 року, систематично, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдавав своїй співмешканці моральних страждань, а саме: застосовував до неї психологічне насильство, яке полягало в нецензурній лайці на її адресу, принижуючи та ображаючи її особисту гідність, систематичні погрози застосування фізичного насильства.

Так, 26 липня 2024 року, у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, всупереч вимогам статей 51, 52, 68 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , знову, посягнув на права і свободи, честь і гідність ОСОБА_7 , з якою він перебував у сімейних та близьких відносинах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство стосовно ОСОБА_7 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, внаслідок чого ОСОБА_7 відчувала психологічний дискомфорт, зазнавши при цьому психологічного страждання, приниження, безпорадність, напругу, тривоги та була змушена звертатися із письмовою заявою до поліції з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 .

Своїми умисними діями ОСОБА_3 заподіяв моральну шкоду ОСОБА_7 у вигляді тривалого стійкого переживання страху за життя та здоров`я, безпорадність, напругу, тривоги, образи та приниження гідності.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

-частиною 1 статті 122 КК України, кваліфікованому, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я;

-статтею 126-1 КК України, кваліфікованого, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Стислий виклад позиції учасників провадження.

Прокурор ОСОБА_4 просив призначити покарання обвинуваченому з урахуванням статті 70 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням статті 75 КК України звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши обмежувальні заходи, зокрема, направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив врахувати, що обвинувачений щиро розкаявся та повністю визнав свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заяви, згідно з якими просили розгляд обвинувального акту проводити без їх участі.

Висновки суду за результатами розгляду обвинувального акту.

Згідно з частиною 1, 2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

-електронним рапортом, ЄО № 9659 від 27 липня 2025 року, згідно з яким 27 липня 2025 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26 липня 2025 року о 22:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , сусід побив сусіда;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 від 27 липня 2025 року, згідно з яким він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який 26 липня 2025 року спричинив йому тілесні ушкодження;

-висновком експерта № 61 від 29 липня 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_6 були виявлені ушкодження, які відповідають критерію тілесних ушкоджень середньої тяжкості, згідно з п. 2.2.2, п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

-протоколом огляду місця події від 26 серпня 2025 року, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26 серпня 2025 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , разом з флеш-носієм, у ході проведення якого він повідомив та відтворив на місцевості, серед іншого, про обставини події, які відбулися 25 та 26 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заявою ОСОБА_7 , згідно з якою вона просить притягнути до кримінальної відповідальності свого співмешканця ОСОБА_3 , який систематично щодо неї вчиняє домашнє насильство;

-постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 липня 2025 року по справі № 511/2539/25, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП;

-постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року по справі № 511/997/25, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП;

-матеріалами № 2496 за розглядом звернення ЖЄО № 5433 від 18 серпня 2024 року за розглядом звернення ОСОБА_7 , які містять постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року у справі № 511/3219/24, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, потерпіла ОСОБА_7 ;

-матеріалами ЄО № 3130 щодо перевірки ЄО № 6710 від 07 жовтня 2024 року, які містять постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року у справі № 511/3838/24, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, потерпіла ОСОБА_7 ;

-матеріалами № 1863 за результатами розгляду звернення ЖЄО № 8425 від 23 червня 2025 року, які містять постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 липня 2024 року у справі № 511/2314/25, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, потерпіла ОСОБА_7 ;

-матеріалами № 1991 за результатами розгляду матеріалів за повідомленням оператора «102», які містять постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року у справі № 511/2511/25, згідно з якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, потерпіла ОСОБА_7 ;

-висновком судово-психатричного експерта № 631 від 09 вересня 2025 року, згідно з яким, у період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих ОСОБА_3 діянь (за усіма епізодами), на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності, або у іншому хворобливому стані психіки не перебував, тому він був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними;

-висновком судово-психатричного експерта № 632 від 09 вересня 2025 року, згідно з яким, у період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих ОСОБА_3 діянь (за усіма епізодами), на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності, або у іншому хворобливому стані психіки не перебував, тому він був здатним повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 не страждає на хронічне психічне захворювання, недоумство, або інший хворобливий стан психіки, а тому здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, передбачених:

-частиною 1 статті 122 КК України, кваліфікованому, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я;

-статтею 126-1 КК України, кваліфікованого, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Суд вважає необхідним зауважити, що Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VІІІ, зокрема пунктом 17 частини 1 статті 1 визначено, що фізичне насильство – форма домашнього насильства , що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в постанові від 12 лютого 2020 року, злочином, пов`язаним з домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак) перелічених в ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VІІІ, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством у формі фізичного насильства (за кваліфікацією за частиною 1 статті 122 КК України).

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Так, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за час проживання у селі Старосілля скарг та заяв від мешканців не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався (за даними адміністративної комісії), має місце роботи, перебуває на обліку лікаря-психіатра.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах (за кваліфікацією за частиною 1 статті 122 КК України).

Із досудової доповіді, складеної Роздільнянським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області 02 лютого 2026 року, вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній, тому виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе.

Відповідно до частини 1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому в межах санкції інкримінованих йому кримінальних правопорушень у виді обмеження волі, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Разом із цим, на підставі пунктів 2, 4 частини 3 статті 76 КК України покласти додатково на обвинуваченого наступні обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91-1, частини 2 статті 76 КК України суд вважає також необхідним застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у вигляді покладення на нього обов`язку пройти програму для кривдників строком на 1 місяць.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122, статтею 126-1 КК Українита призначити йому покарання:

-за статтею 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за частиною 1 статті 122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі пункту 4 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

На підставі пункту 5 частини 1 статті 91-1, частини 2 статті 76 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи, направивши його строком на 1 (один) місяць для проходження програми для кривдників.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу через Роздільнянський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1