Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №706/833/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/833/25

2/706/577/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П.,

представника позивача - Бугери С.Ю. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» через свого представника - Романенка Михайла Едуардовича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 121322, за яким товариство надало, а відповідач отримав кредит в сумі 4 000 грн.

Представник позивача зазначає, що товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на його рахунок.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 17 260 грн, що включає прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 1 440 грн та борг за пенею і штрафами у сумі 10 920 грн.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (із 25.07.2024 назва змінена на ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги за кредитними договорами.

Згідно реєстру прав вимоги № 5 від 15.08.2018 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 121322 від 03.04.2018.

Покликаючись на укладений договір факторингу, позивач просить поновити строк звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 , стягнути із відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором у загальному розмірі 22 588,97 грн, яка складається із: заборгованості за кредитним договором в сумі 17 260 грн, 3774,15 грн інфляційних втрат, 1554,82 грн - 3% річних, та судові витрати.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

Постановленою Христинівським районним судом Черкаської області 22.10.2025 ухвалою витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю. З метою заслуховування пояснень щодо обставин виникнення заборгованості за кредитним договором у розмірі, який позивач просить стягнути, 27.11.2025 суд постановив ухвалу, якою визнав обов`язковою явку представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зауважила, що ТОВ «Він Фінанс» просить стягнути заборгованість із відповідача лише за кредитним договором №121322 від 03.04.2018. Інші паперові копії договорів долучені до позовної заяви помилково та не стосуються предмету спору.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 16 год 30 хв 29.01.2026.

Дослідивши подані позивачем та витребувані за його клопотанням докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і дійшов такого рішення.

Судом встановлено, що 03.04.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладений Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 121322 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

За користування кредитом сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 1,53% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (558,45% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи із наступного дня після дня надання кредиту.

Сукупна вартість кредиту складає 130,60% від суми кредиту в процентному виразі або 5224 грн - у грошовому та включає у себе: проценти за користування кредитом 30,60% від суми кредиту або 1224 грн (п. 1.3 Договору).

Строк дії договору визначений у його пункті 1.4 та становить 20 днів.

За умовами пункту 1.5 Договору кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок клієнта або шляхом здійснення грошового переказу на ім`я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф. У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 грн, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах.

Згідно п. 3.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.2. Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальника) до дня повного погашення заборгованості за договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок товариства) включно.

Згідно з п. 3.5. Договору у разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлено п.п. 1.2.1, п. 1.2. договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовження строку надання кредиту. При цьому позичальник надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Згідно виданої ТОВ «Авентус Україна» довідки, кредитний договір № 121322 від 03.04.2018 підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора А666358, що був направлений на його номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунків ТОВ «Авентус Україна» заборгованість відповідача за договором № 121322 від 03.04.2018 складає 17 260 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 440 грн - заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею і штрафами.

Як слідує із матеріалів справи, 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором.

Отже, за цим договором факторингу право вимоги означає права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно підписаного 15.08.2018 реєстру прав вимог № 5 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», у тому числі до ОСОБА_1 за договором від 03.04.2018 на загальну суму 5440 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 440 грн - заборгованість за відсотками.

З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», перейшло право вимоги за кредитним договором №121322 від 03.04.2018, що укладений між ТОВ «Авентус Україна » та ОСОБА_1 на суму 5 440 гривень.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» №1706 від 25.07.2024 вирішено змінити найменування товариства із ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Про зміну назви юридичної особи директором товариства прийнято наказ №55-к від 25.07.2024 та внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що був направлений на номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації означений номер телефону був та є фінансовим номером відповідача.

Грошові кошти за Договором № 121322 від 03.04.2018 в сумі 4 000 грн перераховані на банківську картку ОСОБА_1 за реквізитами НОМЕР_3, свідченням чого є наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лист №20.1.0.0.0/7-251029/60480 від 30.10.2025.

Таким чином, суд виснує про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору, за яким товариство надало відповідачу в кредит 4 000 грн.

Доказів повернення суми позику відповідач суду не надав та матеріали справи не містять, а тому позовну вимогу про стягнення із ОСОБА_1 4 000 грн тіла кредиту суд вважає обґрунтованою та задовольняє.

При вирішення юридичного спору в частині стягнення із відповідача 1 440 грн заборгованості за процентами та 10 920 грн штрафів і пені суд виходить із такого.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин першастатті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведений перехід права вимоги за кредитним договором № 121322 від 03.04.2018 на суму 5 440 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 440 грн - заборгованість за відсотками. Доказів набуття права вимоги за пенею та штрафами позивач суду не надав, а тому у їх стягненні суд відмовляє.

Як встановлено судом, відсотки відповідачу нараховував первісний кредитор у період із 04.04.2018 по 13.05.2018, тобто за 40 календарних днів. Нарахування відсотків здійснено у межах строку кредитування з урахуванням пролонгації, що мала місце 23.04.2018 у порядку, визначеному п. 1.6 Договору, а тому позовна вимога про стягнення процентів в сумі 1 440 грн є підставною та суд її задовольняє.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період із березня 2019 року по лютий 2022 року.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Так як правовідносин, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, то на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином,оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №121322 від 03.04.2018, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням обґрунтованості позовних вимог на суму 5 440 грн, інфляційне збільшення за період із 23.09.2019 по 23.02.2022 становитиме: 5 440 *1,21866444 - 5 440 = 1 189,53 грн.

Розрахунок 3% річних за період із 23.02.2019 по 31.12.2019: 5440*3*312/365/100 = 139,50 грн;

за період із 01.01.2020 по 31.12.2020: 5440*3*366/366/100 = 163,20 грн;

за період із 01.01.2021 по 23.02.2022: 5440*3*419/365/100 = 187,34 грн.

Загальний розмір 3% річних становить : 139,50 грн + 163,20 грн + 187,34 грн = 490,04 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 133, 137 та 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на суму 7 119,57 грн (4000 грн+ 1440 грн + 1 189,53 грн + 490,04 грн), що становить 31,51 % ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 763,29 грн (2 422,40 грн*31,51%).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про не співмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу відповідач до суду не подавав.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Міньковської А.В., копію додаткової угоди від 22.03.2024, якою передбачено надання адвокатським бюро правової допомоги у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 , копію акту на підтвердження надання правової допомоги на суму 5 000 грн, копію детального опису робіт, згідно якого вартість підготовки позовної заяви із додатками становить 5 000 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт понесення витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн, розмір якої підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1 575,50 грн (5000 грн*31,51%)

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 133, 137,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість у розмірі 7 119 (сім тисяч сто дев`ятнадцять) гривень 57 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судові витрати в розмірі 763 (сімсот шістдесят три) гривні 29 копійок, понесені позивачем на сплату судового збору, та 1 575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 50 копійок витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 29 січня 2026 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ - 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА