Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №703/8437/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8437/25

2-а/703/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Примака В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – тимчасовий виконувач обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ., про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

у с т а н о в и в :

16.12.2025 ОСОБА_1 через представника, адвоката Примака В.А. звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – тимчасовий виконувач обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 14.10.2025 №3001 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладене стягнення у виді штрафу. Постанова обґрунтована тим, що позивач всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, в строк до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню через порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки про дату та час розгляду справи його не було повідомлено, що позбавило можливості належним чином здійснювати захист власних прав та законних інтересів, а стягнення накладене із грубим порушенням вимог ст. 38 та 277 КУпАП.

У зв`язку з викладеним просив скасувати постанову №3001 від 14.10.2025 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

Ухвалою суду від 19.12.2025 позивачеві поновлений пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду, відкрите провадження у справі, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене судове засідання із розгляду справи на 08.01.2026, що у зв`язку із тимчасовим припиненням роботи суду в період із 08.01.2026 до 13.01.2026, відкладене на 26.01.2026.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити за підстав, наведених в ньому та підтверджених доданими документами та матеріалами.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 представника в судове засідання не направив, подавши 05.01.2026 заяву про здійснення судового розгляду за його відсутності.

05.01.2026 представником відповідача з використанням системи «Електронний суд» подано письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що спірна постанова в справі про адміністративне правопорушення №3001 від 14.10.2025 щодо ОСОБА_1 винесена тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Останній є посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , той в свою чергу є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , що утворений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», не має статусу юридичної особи, однак йому присвоєний код ЄДРПОУ – 097325578. За вказаних обставин позивачеві слід пред`являти відповідний позов саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадовою особою якого винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, а ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем за даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, тимчасовий виконувач обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , виклик якого здійснений належним чином, із використанням засобів ЄСІТС, направлений на адресу органу військового управління, де несе військову службу, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомляв, із письмовими заявами по суті справи, клопотаннями про відкладення судового засідання або ж проведення судового розгляду за його відсутності – не звертався.

Керуючись нормами ч. 1 ст. 205, ст. 286 КАС України, судовий розгляд проведено без присутності представника відповідача та третьої особи.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частинами 1, 2 статті 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210 КУпАП).

Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, що набрав законної сили 04.05.2024 (в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що постановою тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 14.10.2025 №3001 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, оскільки останній в строк до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, за що на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

За змістом постанови, ОСОБА_1 при складенні протоколу провину визнав.

Розгляд справи проведений 14.10.2025 без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у зв`язку із її неявкою.

Копію постанови на адресу ОСОБА_1 органом, яким прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, направлено останньому засобами поштового зв`язку, отримано позивачем 11.12.2025, що вказано в позовній заяві та не заперечувалося відповідачем.

Як вбачається із роздруківки військово-облікового документу в електронній формі на ім`я ОСОБА_1 , що сформований станом на 06.09.2025, останній постановою військово-лікарської комісії від 08.12.1994 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним – у воєнний час.

Рішенням військово-лікарської комісії від 13.10.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, що підтверджується роздруківкою військово-облікового документу в електронній формі на ім`я ОСОБА_1 , що сформований станом на 03.11.2025.

Обставини щодо проходження ОСОБА_1 повторної ВЛК в період до 14.10.2025 та встановлення відповідних обмежень позивачем визнаються.

В період із 14.10.2025 до 19.10.2025 позивачеві неодноразово вручені повістки на відправку, відомості про неявки на виконання вказаного обов`язку – відсутні.

За ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч. 9 тієї ж статті).

За обставинами даної справи, органом, уповноваженим складати протокол про адміністративне правопорушення та розглядати справу по суті, як держателю Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні, мало бути відомо про невиконання позивачем обов`язку, передбаченого 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3621-IX, починаючи із 06.06.2025.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом 18 січня 2024 року у постанові в справі №522/12566/18 щодо початку притягнення до адміністративної відповідальності, такий починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа №524/7184/16-а).

За обставинами даної справи, відповідач не навів жодних аргументів, якими б спростовувалися доводи позовної заяви про те, що ОСОБА_1 не був належним чином поінформований про дату та час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а при розгляді такої дотримані гарантії та порядок, передбачений чинним законодавством, копії матеріалів, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідачем не надавалися. В той же час, позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою про відправку, в тому числі і на 14.10.2025, коли, згідно даних постанови, посадовою особою вказаного структурного підрозділу проведений розгляд відповідної справи. На обставини неявки ОСОБА_1 за вказаною повісткою, сторони не посилаються, відомості про таке в матеріалах відсутні.

Відтак датою виявлення правопорушення є 06.06.2025, а за таких обставин органом, що наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , дотримано положень, ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Водночас суд при прийнятті рішення керується наступним.

За ч. 3 ст. 43 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Під час судового розгляду справи, на запитання суду щодо належності відповідача, стороною позивача висловлене переконання про те, що саме ІНФОРМАЦІЯ_4 є належним відповідачем за пред`явленим позовом, таким не може бути ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такий не є юридичною особою.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Пунктом 7 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В силу вимог пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21, в якій суд дійшов висновку, що районний ТЦК та СП, попри відсутність статусу юридичної особи, може бути відповідачем у справі про оскарження його постанови.

Вказане свідчить про обґрунтованість заперечень, висловлених відповідачем в письмовому відзиві від 05.01.2026 про те, що за обставинами даної справи позов пред`явлений не до належного відповідача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанова ВС від 14.05.2024 в справі № 757/51866/19-ц).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, пункт 50).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі №200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі №910/2392/22).

Враховуючи викладене суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

в и р і ш и в :

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Третя особа: тимчасовий виконувач обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відомості про зареєстроване місце проживання, РНОКПП - відсутні.

Повне судове рішення складене 26.01.2026.

Суддя І.В. Овсієнко