Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №711/802/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/802/26

Номер провадження 1-кп/711/316/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 120226255330000005 від 03.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не маючого, тимчасово не працюючого, депутатом, учасником ліквідації наслідків ЧАЕС, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 03.07.2025 Соснівським районним судом міста Черкаси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 3 роки

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 02.06.2025, справа №712/5709/25, засуджений за ст. 126-1 КК України, до покарання у виді 3 років пробаційного нагляду на шлях виправлення не став, та вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, засудженого ОСОБА_2 , ознайомлено 13.08.2025 з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, роз`яснено обов`язки відповідно до ч. 3 ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, попереджено про наслідки ухилення від відбування вказаного виду покарання, передбачені ст. 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України, в

тому числі про передбачену законом кримінальну відповідальність ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду за ч. 3 ст. 389 КК України, про що 13.08.2025 ОСОБА_2 надав письмову підписку.

Цього ж дня, згідно винесеної постанови ОСОБА_2 встановлено дні реєстрації в Соснівському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській область що розташований за адресою м. Черкаси, вул. Гоголя 337, і призначено йому дні явки на другу та четверту середу кожного місяця.

Однак, ОСОБА_2 без поважних причин жодного разу не з`явився на реєстрацію в призначені йому дні, а саме 27.08.2025, 10.09.2025, 24.09.2025, 08.10.2025, 22.10.2025, 12.11.2025, 26.11.2025, 10.12.2025, 24.12.2025 та 14.01.2026, чим порушив п. 1 ч. 2 ст. 59-1 КК України, п. п.1, 2 ч. 4 ст. 49-1 КВК України.

Отже, ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, систематично не виконував покладені на нього судом обов`язки.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю, щиро розкаявся.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

У поданому прокурором обвинувальному акті зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні відповідно до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, оскільки підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового слідства, у присутності захисника – адвоката ОСОБА_3 надав заяву, в якій зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У доданій до обвинувального акта заяві ОСОБА_2 захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Отже, обвинувачений не оспорює обставини, встановлені під час дізнання та викладені в обвинувальному акті, що вказує на правильне розуміння ним змісту цих обставин, і відсутність сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Крім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 та ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Як відомості, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що на спеціальному обліку у лікаря психіатра ОСОБА_2 не перебуває, однак із 1996 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, не працевлаштований, не є особою з інвалідністю.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що вчинене правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, найменш тяжким в ієрархії кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, є особою працездатного віку, однак не працює, офіційних джерел доходу не має, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_2 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2025, яким він був засуджений за ст. 126-1 КК України до 3 років пробаційного нагляду, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При цьому, за передбаченими ч. 1 ст. 72 КК України правилами складання покарань за сукупністю вироків, менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи зі співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Оскільки до обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2025, за ст. 126-1 КК України, та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 2 (двух) років 6 (шести) місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання засудженого.

Речові докази у справі: завірені належним чином копії матеріалів Соснівського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області стосовно ОСОБА_2 на 25 аркушах, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу порядку, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1