Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №532/2698/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2698/25

2/532/182/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Лепій О. В.,

представника третьої особи служби у справах дітей Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області – Чесак Н. І.,

секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кобеляки в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білицької селищної ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів, –

В С Т А Н О В И В:

06.11.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білицької селищної ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів. У поданій заяві представник позивача вказала, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2021 році мати дитини ОСОБА_2 зібрала особисті речі дитини та фактично виселила її з квартири, де вони проживали разом, за адресою АДРЕСА_1 . Мати залишилася жити з сином від першого шлюбу та новим співмешканцем. З того часу батько самостійно утримує дитину, забезпечує її всім необхідним, проживаючи в орендованому житлі у м. Харкові. У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф, батько з донькою вимушено змінили місце проживання, оселившись в АДРЕСА_2 та отримали статус внутрішньо-переміщених осіб. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, її точне місце знаходження не відоме. З 03.02.2025 зв`язок між дитиною та матір`ю повністю відсутній, включаючи телефонні дзвінки, відеозв`язок та особисті зустрічі, що свідчить про низьку участь матері у вихованні доньки. Починаючи з 2021 року, мати не надає коштів на утримання доньки, і усі фінансові витрати на її потреби, включаючи харчування, одяг та освіту, медичне обслуговування несе батько. На підставі викладеного, представник позивача прохала суд: 1) визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком; 2) встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позову і до досягнення дитиною повноліття; 4) судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.11.2025 по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.12.2025 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач не бере участі у вихованні дитини та її утриманні. Також вказав, що з ОСОБА_4 почав проживати в 2003-2004 роках, у 2010 році вони одружилися. Після цього народилася дитина, проживали вони всі разом в м.Харків. Близько двох років відповідач постійно зловживала алкогольними напоями та у 2020 році він розлучився з нею. Дитина проживала то з ним, то з відповідачем, він в цей час постійно перебував у відрядженнях. Тоді одного дня йому зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що мати вигнала її з дому та сказала, щоб вона проживала з батьком. З тих пір він проживає з донькою постійно. Після цього відповідач телефонувала доньці рідко, декілька разів запрошувала до себе, однак дитині у мами не подобалося, на неї ніхто не звертав уваги, мама також вживала алкогольні напої. В подальшому мати фактично повністю припинила спілкування з дитиною, за рік він неї було два повідомлення. Крім цього позивач вказав, що позов подав для того, щоб дитина не залишилася без нагляду у разі, якщо його буде мобілізовано.

Представник позивача, адвокат Лепій О. В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи служби у справах дітей Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Чесак Н. І. в судовому засіданні прохала задовольнити позовні вимоги. Також повідомила, що зі слів вчителів зі школи дитини, батько забезпечує доньку та виховує її. Крім цього, зазначила, що зв`язувалась з матір`ю дитиною, однак вона не брала слухавку, на засідання комісії не з`явилася. Відповідач прочитала повідомлення у месенджері «Вайбер» про засідання комісії, однак відповіді не дала.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Білицької селищної ради Бабчук В. В. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Щодо задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, неповнолітню дитину та дослідивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 17).

Як вбачається з копії рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24.11.2020 сторони перебували у шлюбі у період з 18.09.2010 по 28.12.2020 (а. с. 41-42).

Згідно довідки старостинського округу №3 виконавчого комітету Білицької селищної ради №12-29/3105 від 13.10.2025 ОСОБА_1 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 . До складу сім`ї ОСОБА_1 входять дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 26).

Згідно акту обстеження умов проживання №453 від 23.10.2025 позивач проживає разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Кімнати умебльовані, наявна побутова техніка. Сім`я має продуктовий запас. Для дитини забезпечено окрему кімнату, наявний сезонний одяг та взуття (а. с. 19-20).

Згідно довідки Білицького ліцею №1 Білицької селищної ради №107 від 18.09.2025 мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а. с. 23).

Згідно характеристики учениці 9 класу Білицького ліцею №1 Білицької селищної ради ОСОБА_3 має добрий розумовий та фізичний розвиток, володіє навичками самостійної роботи. Рівень навчальних досягнень достатній. Бере активну участь у громадському та культурному житті класу (а. с. 27).

Як вбачається з копії декларації №0001-ХХХК-АН10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником пацієнта є ОСОБА_1 (а. с. 25).

Суду також надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перенарахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за 2024 рік та за січень-вересень 2025 року (а. с. 28-30).

Згідно висновку органу опіки та піклування про визначення місце проживання неповнолітньої дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради №215 від 25.09.2025 доцільним є визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком (а. с. 37-38).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що позивач є її двоюрідним братом. Вказала, що три роки тому ОСОБА_7 разом з донькою переїхав в с.Жуки. Мати дитини залишилася в місті Харків та вона її не бачила за ці роки. Дитина завжди разом з батьком, він про неї турбується. Про те, щоб мати спілкувалася зі своєю донькою вона не чула та не бачила. ОСОБА_5 говорила їй, що мама до неї не телефонує. Також зазначила, що до повномасштабної війни періодично бачила відповідача на поминальні дні.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що позивач є його сусідом. Вказав, що після того як почалася війна в 2022 році позивач переїхав в с.Жуки разом з донькою, завжди доглядає за нею, дитина ходить на гуртки. Матір дитини він ні разу не бачив, щоб вона приїжджала він не знає.

В судовому засіданні в присутності психолога було з`ясовано думку дитини.

Неповнолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні повідомила, що проживає разом з батьком та його співмешканкою в с.Жуки, куди вони переїхали з м.Харкова. З мамою спілкувалася останній раз минулого року на свій день народження. Також повідомила, що мама вигнала її з дому, тому вона живе з батьком. З мамою вона тоді часто сварилася, до неї повертатися не хоче. Мама їй нічого не присилає, фактично не утримує, в с.Жуки не приїжджала. Хоче проживати разом з батьком.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Відповідно до ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями ст. 160 СК України визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, оскільки ОСОБА_3 надано право самостійно визначати своє місце проживання.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 4) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

У даній справі позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, з метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан який триває і досі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У постанові від 02 квітня 2025 року за результатами розгляду справи №127/3622/24 Верховним Судом викладено правову позицію про те, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

Позивач у поданій позовній заяві вказав, що встановлення цього факту необхідне йому для забезпечення належного піклування над дитиною, оскільки він є військовозобов`язаним та може бути призваний на військову службу.

Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позов в даній частині обґрунтований і він підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено, що неповнолітню дитину самостійно утримує батько, із відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини із усіх видів її доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, то стягнення аліментів слід проводити з дня подачі позову до суду 06.11.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення аліментів позивачі звільняються від сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за три позовних вимоги, у тому числі і за вимогу про стягнення аліментів.

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1937,92 гривень (968,96 гривень * 2) пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів – задовольнити частково.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1937,92 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім грн 92 коп.) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя