Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №526/2712/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2712/25

Провадження № 2/526/198/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Киричка С.А.

з участю секретаря Широколави О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі ордеру про надання правової допомоги діє представник - адвокат Данилеко П.О. пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь пеню за несплату аліментів у розмірі 171 713,86 гривень у зв`язку із несплатою нарахованих до сплати аліментів за період з 01.10.2018 року по 18.08.2025 року.

У позовній заяві позивач вказує, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області у справі №1625/3193/12 з ОСОБА_2 користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про зменшення розміру розміру аліментів, на підставі чого рішенням Полтавського районного суду від 24.09.2018 року розмір аліментів було зменшено на 1/8 частину з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.10.2018 року. На підставі виконавчого листа по цивільній справі №1625/3139/12 Гадяцьким відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі, було відкрито виконавче провадження. Відповідно до рішення суду у справі №545/1158/18 від 24.09.2018 стягнення аліментів з ОСОБА_2 у частині розміру змінено з на 1/8. Проте, відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку, аліменти не сплачує в зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу ОСОБА_2 станом на червень 2025 становить 171 713 грн. 86 коп.

Посилаючись на вищевикладене, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення пені за несплату аліментів, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з жовтня 2018 року по червень 2025 включно у сумі 171 713 (сто сімдесят одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 86 коп.

02 вересня 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 не надала заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, направила клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав 09.09.2025.

17.09.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що вони є необґрунтованими. Відповідач вважає, що його вина в затримці платежів по сплаті аліментів на утримання дочки відсутня, оскільки орган державної виконавчої служби після винесення рішення Полтавським районним судо Полтавської області від 24.09.2018 у справі №545/1158/18 про зменшення розміру аліментів , не здійснив жодних заходів для своєчасного перерахунку аліментів та не повідомив його, як боржника про результати розгляду поданого документа. Таким чином, саме бездіяльність ДВС суттєво вплинула на утворення боргу. Наявність заборгованості по аліментах визнає та готовий її сплатити, однак наголошує на тому, що вона виникла з причин які не залежали від його волі. Вказує на те, що тривалий час не мав постійного місця роботи, що суттєво ускладнило можливість стабільної сплати, з 2022 року перебував на військовій службі. Крім того, на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, що також покладає значний фінансовий тягар, задоволення позовних вимог позивача поставить його та його сім`ю у складне матеріальне становище, а також порушить майнові права його інших дітей. При цьому у період з липня по вересень 2025 року ним було здійснено посильні платежі на утримання дочки ОСОБА_4 , на загальну суму 5 683, 75 грн., що підтверджується квитанціями про сплату. Враховуючи те, що прострочення заборгованість по аліментах виникла не з його вини, злісне ухилення від сплати аліментів в його діях відсутнє, тому в позовних вимогах про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів просить відмовити.

23 вересня 2025 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив у якому наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові. Зазначив, що заявлена сума вимоги є співмірною зі строком протягом якого ОСОБА_2 не сплачував аліменти в межах виконавчого провадження, а саме протягом майже 13 років.

29 вересня 2025 від відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів, а саме квитанцій про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів. Відповідач зазначає, що дані документи спростовують твердження позивачки про повну відсутність добровільних сплат аліментів та підтверджують здійснені ним платежі.

Представник позивача заперечував про долучення вказаних доказів, оскільки вважає, що строки встановлені законом відповідачем пропущено, а також з огляду на те, що такі докази мали бути долучені разом з заявою від 29.09.2025.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Учасники у справі скористалися правом подання заяв по суті справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи думку сторін, дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й припинення дії, яка порушує право.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннямич.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 05 травня 2010 року, що підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області.

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 січня 2012 Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про що складено актовий запис № 6. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 24.09.2012 року, справа №1625/3193/2012, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.07.2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 20).

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24.09.2018 року розмір аліментів стягуваних на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.11.2012 року по справі №1625/3193/12, на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінено на 1/8 частину від усіх видів заробітку ( доходу) відповідача, починаючи з 24 жовтня 2018 року.

У відповідності до розрахунку заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа №1625/3193/12 від 19.11.2012, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.07.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, який в подальшому згідно рішення Полтавського районного суду від 24.09.2018 року по цивільній справі №545/1158/18 було змінено та зменшено розмір аліментів на 1/8 частину починаючи з 24.10.2018 року, борг станом на червень (включно) 2025 року, за період з 01.10.2018 ( мала місце заборгованість в розмірі 53 025 грн.) по червень 2025 становить 171 713 грн. 86 коп.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Статтею 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"(п. 22), передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Із наданого суду позивачем розрахунку неустойки за прострочення аліментів вбачається, що сума неустойки (пені) за прострочення аліментів за період з 01.10.2018 ( має місце заборгованість в розмірі 53 025 грн. 65 коп.) по червень 2025 становить 2 701 328 грн. 54 коп, кількість днів прострочення 2 513.

Оскільки розмір пені не може перевищувати 100 % заборгованості, пеня за несплату аліментів заявлена позивачем становить 171 713 грн. 86 коп.

Відповідачем надано копії квитанцій зі сплати по аліментам у період березень, червень та липень 2018 р. Однак, позивачем пеня зі сплати аліментів за вказаний період не розраховувалась, а тому судом докази в цій частині не досліджувались.Також суд не бере до уваги і квитанції з призначенням сплата заборгованості за ВП №35474631, окільки вони здійснені відповідачем з порушенням строків сплати аліментів, зокрема 08.09.2025, 06.08.2025 та 25.07.2025, що не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Відповідач не був позбавлений права подати свій альтернативний розрахунок суми неустойки (пені).

Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц висловив правову позицію, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, з розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2018 року (до 01.10.2018 мала місце заборгованість в розмірі 53 025,65 грн. ) по 01.07.2025 року пеня становить 2 701328,54 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача пені за несплату аліментів, за вказаний період , приймає його до уваги, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

За загальним правилом, право на стягнення неустойки (пені) в особи виникає у зв`язку з юридичним фактом порушення обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов`язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Згідно ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 є батьком ще трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

02.07.2022 року ОСОБА_2 уклав контракт добровольця територіальної оборони терміном три роки.

Позивачка ОСОБА_1 покликаючись на свідоме ухилення відповідача від сплати аліментів звернулася до суду з позовом про стягнення, передбаченої ч. 1, 2 ст. 196 СК України неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів, чим відповідач при розгляді вказаної справи не скористався.

Відповідачем у справі не доведено як відсутності вини у виникненні заборгованості по аліментах, так і вжиття ним заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Посилаючись у доводах на скрутне матеріальне становище та наявність інших дітей, суд вважає, що ОСОБА_2 таким чином намагається уникнути даного зобов`язання, оскільки навіть після зменшення розміру аліментів, а саме з 24.10.2018 року не вживав належних заходів для виконання рішення суду про стягнення аліментів та не виконував належним чином обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості за період з 01.10.2018 по 01.07.2025, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів, та з відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст. 196 СК України, що складає суму 171 713,86 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 196 Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сумі 171 713 (сто сімдесят одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.02.2026 року.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: С. А. Киричок