Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №526/2675/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2675/25

Провадження № 2/526/182/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря – Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,

встановив:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

В обґрунтування поданого позову вказано, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки площею 9,4712 га, кадастровий номер 5320484400:00:001:0044, розташованої на території Лютенської сільської ради, Гадяцького району, Полтавської області, 1/2 частку зазначеної земельної ділянки кадастровий номер 5320484400:00:0081:0044 успадкував брат ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Позивач зазначає, що у зв`язку з співвласністю вказаної земельної ділянки він не може вільно користуватися та розпоряджатися нею. Відповідач чинить перешкоди, від вирішення даних питань ухиляється, таким чином він змушений звернутися до суду з позовом про виділення часток в натурі.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 03.05.2017 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №636, спадкова справа №86/2016, 1/2 частка у праві власності на земельну ділянку загальною площею 9,4712 га, кадастровий номер 5320484400:00:001:0044, яка розташована на території Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 , спадкоємцем на іншу 1/2 частку вказаної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка загальною площею 9,4712 гектарів, кадастровий номер 5320484400:00:001:0044, розташована на території Лютенської сільської ради, Гадяцького району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частини спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №957281253204 від 03.05.2017, про що свідчить відповідний витяг №86270613 від 03.05.2017.

Право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частини спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг №97744728 від 19.09.2017, вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», строком до 31.12.2025 року.

Таким чином, право власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частки та відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частки спірної земельної ділянки набуто правомірно, земельна ділянка перебуває в спільній частковій власності, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Так, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

В постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20) зроблено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, сторони не дійшли згоди щодо спільного користування земельною ділянкою.

Згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Так, згідно плану виділу земельної ділянки з кадастровим номером 5320484400:00:001:0044, площею 9,4712 га, що виданий інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , зазначено, що дана земельна ділянка знаходиться у спільній частковій власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та було запропоновано варіант розподілу.

Враховуючи запропонований експертом варіант поділу земельної ділянки, а також думки сторін, суд приходить до висновку , що варіант розподілу земельної ділянки забезпечить баланс інтересів сторін як співвласників та максимально враховує фактичний порядок користування спірною земельною ділянкою.

Утворені земельні ділянки є незалежними одна від одної, та можуть використовуватися окремими об`єктами для реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 352-355 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників - задовольнити .

Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 9,4712 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лютенської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5320484400:00:001:0044.

Виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) частину земельної ділянки загальною площею 9,4712 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лютенської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5320484400:00:00810044, площею 4,7536 га згідно плану виділу земельної ділянки, складеного сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2026 року.

Суддя: С. А. Киричок