Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №363/4157/23 — Вишгородський районний суд Київської області

03.02.2026 Справа № 363/4157/23

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судових засідань Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коломійця І.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за №363/4157/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравченко О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борківський А.В. про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала вищевказана цивільна справа.

Так, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравченко О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борківський А.В. про визнання заповіту недійсним - залишено без задоволення.

20.01.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коломійця І.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 66 500 грн. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначав, що ним до закінчення судових дебатів було заявлено вимогу про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Крім того, вимога про стягнення судових витрат на правничу допомогу також була зазначена у відзиві на позовну заяву. ОСОБА_1 по даній справі понесені судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 66 500 грн., що підтверджується низкою доказів, наявних в матеріалах справи та долучених до заяви від 20.01.2026 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана заява розподілена головуючій судді: Дьоміній О.П.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заяву представника відповідача – адвоката Коломійця І.О. суд розглянув без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та заяву з доданими документами від 20.01.2026 року, суд приходить до наступних висновків:

Так, ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» - додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених відповідною статтею ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно до ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, ст. 141 ЦПК України зазначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 3 зазначеної статті наголошує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів;

вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року за №13-рп/2000, від 30.09.2009 року за №23-рп/2009.

Так, судом встановлено, що 14.11.2023 року між ОСОБА_1 (клієнт) та Коломійцем І.О. (адвокат), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за №4585/10 від 21.07.2011 року, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за №223 від 14.07.2011 року, укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 1, п. 2 цього договору, адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції всіх ланок, в державній виконавчій службі, органах поліції та прокуратури, в установах та організаціях усіх форм власності, в органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в державних та приватних нотаріусах.

Для виконання цього договору клієнт надає адвокату наступні повноваження: подавати заяви, запити, відзиви, відповіді та заперечення, знайомитися з матеріалами справи, матеріалами кримінального провадження, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи кримінального провадження, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, брати участь під час досудового розслідування, у судових засіданнях та виконавчих провадженнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі кримінальному провадженні,а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, постанови, протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укласти мирову угоду, а також підписувати і подавати від імені Клієнта будь-які документи, в тому числі заяви, скарги та відзиви на заяви, заперечення, отримувати необхідну інформацію та документи.

Відповідно до п. 5 договору обсяг і вартість наданої правової (правничої) допомоги (гонорар адвоката) сторонами встановлюється за домовленістю та зазначається в рахунках або додатках до договору, або чеках. Адвокат обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – адвокат.

Надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Коломійцем І.О. також підтверджується Ордером на надання правової (правничої) допомоги серії АІ за №2055785 від 20.11.2025 року.

Крім того, 14.11.2023 року, 30.11.2023 року, 24.01.2024 року, 04.03.2024 року, 22.08.2024 року 03.10.2024 року, 18.11.2024 року, 17.12.2024 року, 29.01.2025 року, 28.08.2025 року, 14.10.2025 року, 23.10.2025 року, 30.10.2025 року, 20.11.2025 року, 09.12.2025 року, 15.01.2026 року, 19.01.2026 року сторонами підписано додатки до договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.11.2023 року, в яких погоджено вартість наданої правової (правничої) допомоги (гонорар адвоката), сплата якої підтверджується фіскальними чеками.

Згідно Актів про надану правничу допомогу до договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.11.2025 року, які складено та підписано 19.01.2026 року, сторонами узгоджено, що правова (правнича) допомога надана адвокатом та прийнята клієнтом належним чином, сплачена у повному обсязі (66 500 грн.), претензій щодо якості та строків її надання сторони не мають.

Крім того, судом встановлено, що представник відповідача приймав активу участь під час слухання справи у судових засіданнях, надавав відзив, заявляв клопотання. Таким чином, представником відповідача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість в загальній сумі 66 500 грн.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1ч. 2 ст. 137 ЦПК України та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі за №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі за №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 року у справі за №317/1209/19, від 12.02.2020 року в справі за №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі за №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі за №753/1203/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 року у справі за №329/766/18.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі за №755/9215/15-ц.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 4 ст. 141 ЦПК України зазначає, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Судом встановлено, що згідно інформації, викладеної відповідачем ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Коломійця І.О. – відповідач ОСОБА_1 планував понести витрати на правову (правничу) допомогу, орієнтовний розмір - 30 000 грн.

З заявою про винесення додаткового рішення представник відповідача звернувся до суду 20.01.2025 року, в якій зазначив необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову (правничу) допомогу вже у розмірі 66 500 грн. При цьому зазначена заява не містить доводів того, що ОСОБА_1 не міг на момент подання відзиву, в якому зазначений орієнтовний розрахунок, передбачити такі витрати.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом послуг, а також подані документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо ( постанова Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі за №808/1849/18 ).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат ( постанова Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі за №160/6762/21).

ВП ВС в постанові від 16.11.2022 року у справі за №922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені та оцінювати їх необхідність.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року за №23-рп/2009 у справі за №1-23/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат,

а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі за №922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі за №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі за №775/9215/15ц).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі за №775/9215/15ц).

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 66 500 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Крім того, адвокатом та самим відповідачем ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 141 ч. 8 ЦПК України не доведено, що вони не могли передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.

А відтак, враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача 30 000 грн. Саме така сума була заявлена орієнтовно відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позов та на переконання суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коломійця Івана Олександровича - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравченко О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борківський А.В. про визнання заповіту недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду,

якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравченко Оксана В`ячеславівна, знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Богдана Хмельницького, 2/52.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борківський Андрій Вікторович, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 55/33.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна