Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №357/7549/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7549/25

Провадження № 2/357/2516/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Овчаренка Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, в якому просив: визнати наказ №222-к від 10.04.2025 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» незаконним та протиправним та скасувати його, поновити його на посаді інженера з охорони праці, та уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1»; зобов`язати роботодавця сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 працював інженером з охорони праці за основним місцем роботи (наказ №420-к від 18 серпня 2021 року) та уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом (наказ № 221-к від 31 травня 2023 року) на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1». У серпні 2024 року відбулося представлення нового керівника підприємства ОСОБА_2 . Колектив підприємства був проти саме такого призначення, про що було написано у зверненні до власника підприємства, Білоцерківської міської ради та меру міста Біла Церква. ОСОБА_1 був одним з тих хто виступав проти вільного трактування порядку при призначенні нового керівника підприємства. 03.09.2024, після відпустки, він доповів керівнику підприємства про стан справ з охорони праці та стан корупції на підприємстві. В той день керівник не маючи чіткої уяви про роботу охорони праці на підприємстві, пояснюючи , що він має намір скоротити посаду інженера з охорони праці запропонував йому звільнитися. Ці пропозиції він озвучував регулярно. Позивач зазначає, що керівник не вживав заходів щодо дотримання законодавства з охорони праці і, що найголовніше, не вживав заходів щодо припинення розкрадання коштів лікарні, а також не мав бажання зупинити грубі порушення у сфері оплати праці працівникам підприємства. На виконання своїх обов`язків , як уповноваженого з антикорупційної діяльності, 14.10.2024 позивач звернувся до прокуратури м. Біла Церква з заявою про викриття корупційних схем, а саме незаконного збагачення у вигляді незаконних високих заробітних плат, що отримує адміністрація комунального підприємства і в тому числі керівник підприємства ОСОБА_2 . За його заявою відкрите кримінальне провадження і зараз проводиться досудове розслідування. Також позивач зазначає, що 25.11.2024 його запросила до свого кабінету начальник відділу кадрів і вручила йому наказ №570-к від 25.11.2024, в якому йому оголосили догану за цілий ряд правопорушень трудової дисципліни. 10.02.2025 він звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовною заявою про визнання наказу №570-к від 25.11.2024 про оголошення догани, незаконним та протиправним та скасувати догану. 02.04.2025 Білоцерківський міськрайонний суд своїм рішенням в справі №357/661/25 провадження №2/357/1847/25, визнав наказ №570-к від 25.11.2024 року про оголошення догани незаконним та протиправним. На сьогоднішній день рішення суду зухвало керівником підприємства ОСОБА_2 не виконано. Не оголошено на підприємстві наказ про зняття догани, а також не виплачена за рішенням суду грошова сума. 10.02.2025, 13.02.2025 та 08.04.2025 позивач звернувся з заявами до керівника підприємства про відпустку, у задоволенні яких йому було безпідставно відмовлено. Відчуваючи, що керівник підприємства ОСОБА_2 зверхньо ставиться до нього, мстить за його незалежну, принципову позицію на підприємстві, він 09.04.2025 написав заяву про звільнення за власним бажанням. В той день ОСОБА_2 відмовився на його прохання поставити резолюцію на заяву про звільнення за власним бажанням. 09.04.2025 позивач отримав травму та 10.04.202 звернувся до травмпункту лікарні №2 ім. Сімашко і його лікарі відправляють на лікарняний. 14.04.2025 позивач відкликав заяву про звільнення за власним бажанням, надіючись повернутися на роботу. 17.04.2025 позивач отримав поштою відправлений наказ датований 10.04.2025 за №222-к про звільнення ОСОБА_1 із основної посади та посади за сумісництвом за пунктом 2 ст. 40 КЗпП, в якому вказано, що ОСОБА_1 звільнили за браком знань і за прийняття непрофесійних рішень. Позивач вважає наказ незаконним та протиправним. Наказ №222-к від 10.04.2025 є незаконний, бо з 10.04.2025 до 24.04.2025 позивач перебував на лікарняному. 10.04.2025 проведено розрахунок при звільненні. Тобто, наказ №222-к вступив в юридичну силу на підприємстві 10.04.2025, його виконала бухгалтерія і всі служби підприємства, виконання цього незаконного наказу мало місце. Наказ №224-к від 11.04.2025 про внесення змін до наказу від 10.04.2025 за №222-к, який позивач отримав теж поштою, був відправлений 14.04.2025. Позивач вказує, що наказ від 10.04.2025 про звільнення є незаконний, оскільки він перебував на лікарняному, а наказ від 11.04.2025 за №224-к це документ, в якому написано завідомо неправдиві відомості. Згідно КЗпП одним із видів стягнення є звільнення. Факт виявлення невідповідності займаній посаді, проступку працівника, прийнятого непрофесійного рішення працівником, не якісного виконання обов`язків працівником потрібно зафіксувати письмово за допомогою складеного акту, службової чи доповідної записки, протоколу. При цьому роботодавцю слід враховувати, що виявлення проступку передбачає не лише виявлення власне факту порушення, а необхідно також переконатися, що вчинене працівником порушення відповідає всім ознакам халатності, недоліком знань, не професійності і т.д.. При цьому дії працівника мають бути винними, тобто умисними або необережними, провина працівника повинна бути доказаною, а також повинні бути і наслідки непрофесійних дій завданих працівником, повинно бути вказано які пункти посадової інструкції не виконані працівником, які нормативні документи не виконані працівником. Днем виявлення проступку, неякісного, невчасного виконання посадових обов`язків, прийняття непрофесійного рішення, як правило, вважають день складання акту, протоколу, доповідної, що підтверджує скоєння проступку, порушення. Позивач наголошує, що ні акту, ні доповідних, які б вказували на вчинення ним якогось проступку, прийняття не професійних рішень, йому ніхто не показував і ніхто не оголошував. Тим більше що Білоцерківський міськрайонний суд 02.04.2025 скасував догану оголошену з тих же самих підстав, за яких його звільнили. 28.04.2025 за вирішенням трудового спору, відповідно до ст.228- ст. 235 КЗпП ОСОБА_1 звернувся до комісії з трудових спорів підприємства. 29.04.2025 виконуючий обов`язки голови комісії з трудових спорів ОСОБА_3 звернувся до керівника підприємства з листом, в якому просив керівника ОСОБА_2 надати до комісії всі документи , що стосуються звільнення ОСОБА_1 .?30.04.2025 наказом керівника ОСОБА_2 комісію з трудових спорів на підприємстві ліквідовано. Позивач був головою комісії з трудових спорів. Відповідно до ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення члена виборного органу можливо лише за згодою цього органу. Згоду на звільнення позивача профспілка не надавала.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 р. головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13 червня 2025 року.

За клопотанням представника відповідача – адвоката Овчаренка Д. К., розгляд справи було відкладено до 11:00 год. 29.07.2025.

Судом 09.07.2025 р. за вх..№38553 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Генеральний директор КНП БМР «Білоцерківської міської лікарні №1» Р. Г. Ревунець просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що Позивач звертаючись до Відповідача з заявою від 09.04.2025 про звільнення з посади інженера з охорони праці підприємства за власним бажанням з 09.04.2025 мотивував своє звернення сімейними обставинами та просив не встановлювати двотижневе відпрацювання, посилаючись на діючий в країні військовий стан. Натомість в своїй позовній заяві наводить інші безпідставні аргументи намагаючись під ними приховати власний непрофесіоналізм та не компетенцію. Така поведінка Позивача не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при прийнятті рішення по суті трудового спору. В матеріалах позовної заяви відсутні докази на обставини, які посилається Позивач як мотиви для звільнення, натомість Відповідач зазначає в своєму відзиві на позовну заяву обставини, які підтверджуються наданими доказами, а саме : - 07.04.2025 був складений акт про відсутність Позивача на роботі; - 08.04.2025 був складений акт про відмову Позивача надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 07.04.2025 року; - 08.04.2025 був складений акт про відсутність Позивача на роботі за сумісництвом; - 09.04.2025 був складений акт про відсутність Позивача на роботі; - 09.04.2025 був складений акт про відмову Позивача надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 09.04.2025; - 09.04.2025 на заяві Позивача про звільнення з посади інженера з охорони праці підприємства за власним бажанням з 09.04.2025 з сімейних мотивів та військового стану керівником підприємством нанесена мотивована резолюція про звільнення після проведення аудиту служби охорони праці; - 09.04.2025 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» звертається з листом до ТОВ «СПБ «ГЕФЕСТ» про проведення аудиту щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1»; - 10.04.2025 на підставі висновку ТОВ «СПБ «ГЕФЕСТ» від 10.04.2025 року прийняти наказ № 222-к про звільнення Позивача за пунктом 2 статті 40 КЗпП України в зв`язку з невідповідністю ОСОБА_1 займаній посаді та недостатньою кваліфікацією. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я. Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків. Висновок ТОВ «СПБ «ГЕФЕСТ» від 10.04.2025 підтверджує невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та його недостатню кваліфікацію. Відповідач зазначає, що в позовній заяві Позивач не наводить будь яких доказів на наявність у нього фахових знань, попереднього досвіду, своєчасного підтвердження професійних знань шляхом проходженням періодичного обов`язкового навчання, що повинно бути підтверджено відповідними документами, натомість посилається на формальне порушення вимоги статей 40 та 43 КЗпП України в яких зазначається про не допустимість звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності та проведення розірвання трудового договору лише за попередньою згодою виборного органу і профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. 24.03.2022 набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану». Даним Законом вводяться обмеження конституційних прав і свобод громадянина відповідно до ст. 43 та 44 Конституції України. Прийнятий Закон розповсюджується на всі без виключення підприємства та організації незалежно від форм власності та діятиме до моменту закінчення воєнного стану на території Україні. Відповідно даного Закону та в період дії особливого правового режиму, комісія, по трудових спорах не функціонує. Статтею 5 Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» визначено, що період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Судове засідання призначене на 29 липня 2025 року за клопотанням представника відповідача було відкладено до 26 серпня 2025 року.

Судом 26.08.2025 р. за вх..№48071 отримано клопотання, в якому представник відповідача – адвокат Овчаренко Д. К. просив поновити строк відповідачу для подачі доказів та долучити до матеріалів справи завірену копію висновку «Про результати позапланової перевірки КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» за період 01.01.2022 до 31.12.2024» від 13.03.2025 за №16.4-13, доповідні та пояснення Олійника Ю. В.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.08.2025, судом було прийнято відзив на позовну заяву та задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи. Також, в судовому засіданні позивачем надано відповідь на відзив, яка була долучена до матеріалів справи. Судове засідання було відкладено до 16.10.2025 та надано стороні відповідача час для ознайомлення з відповіддю на відзив.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.10.2025 були розглянуті заяви та клопотання учасників справи та за клопотанням представника відповідача оголошено перерву в судовому засіданні до 06.11.2025 р.

Судом 21.10.2025 р. за вх..№60445 отримано клопотання від представника відповідача – адвоката Овчаренка Д. К. про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень з додатками.

У судовому засіданні 06.11.2025 р. були розглянуті заяви та клопотання учасників справи та заслухані пояснення, оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2025 р.

Судом 01.12.2025 р. за вх..№69857 отримано додаткові пояснення за підписом представника відповідача – адвоката Овчаренка Д.К.

За клопотанням представника відповідача судове засідання призначене на 09 грудня 2025 року було відкладено до 29 січня 2026 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав додаткові пояснення та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Овчаренко Д. К. в судовому засіданні заперечував позовні вимоги, надав пояснення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні письмові докази: копії висновку Відділу внутрішнього контролю та аудиту Білоцерківської міської ради від 13.03.2025 за № 16.4-13 про результати позапланової перевірки КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» з питань організації оплати праці (штатна дисципліна, оплата праці, нарахування на заробітну плату тощо) за період з 01.01.2022 до 31.12.2024; копія Звіту за результатами проведеного аудиту стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання КНП БМР «Білоцерківської міської лікарні №1» за № 04-2025, виданого ТОВ «Експертно-Технічна компанія «ГЕФЕСТ» 10 квітня 2025 року; копію Посадової інструкції інженера служби охорони праці, затвердженої наказом головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська лікарня №1» 30.11.2021 за №264; копія Посадової інструкції уповноваженого з антикорупційної діяльності, затвердженої 04.06.2023 р.; службові доповідні; пояснюючі; акти та інші письмові докази.

Так, судом встановлено, що 01 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інженера з охорони праці ( провідного фахівця ) з 01 вересня 2021 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, про що свідчить наказ КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 18 серпня 2021 року за № 420-к.

Відповідно до витягу з наказу від 31 травня 2023 року за № 221-к, ОСОБА_1 , інженера з охорони праці, з 01.06.2023 на 0,5 ставки зараховано уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1».

10 квітня 2025 року генеральним директором КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» було винесено наказ за №222-к «Про звільнення ОСОБА_4 із основної посади та із займаної посади за сумісництвом», відповідно до якого, у зв`язку з невчасним і неякісним виконанням посадових обов`язків, прийняттям непрофесійних рішень, браком достатніх знань у сфері охорони праці, законодавства у сфері запобігання корупції та відповідно до Висновку відділу внутрішнього контролю та аудиту Білоцерківської міської ради «Про результати позапланової перевірки результатами КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з питань організації оплати праці (штатна дисципліна, оплата праці, нарахування на заробітну плату тощо) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024» щодо неправомірного сумісництва посад інженера з охорони праці та уповноваженого з антикорупційної діяльності, ОСОБА_1 , інженера з охорони праці, звільнено за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. ОСОБА_1 , уповноваженого з антикорупційної діяльності за внутрішнім сумісництвом звільнено за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Відповідно до наказу від 11 квітня 2025 року за №224-к «Про внесення змін до наказу від 10.04.2025 р. №222-к «Про звільнення ОСОБА_4 із основної посади та із займаної посади за сумісництвом», у зв`язку із відкритим листком непрацездатності №16888610-2031323982 ОСОБА_1 , керуючись ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ 15.03.2022 зі змінами, внесено зміни в п.п. 1.1., 1.2. п. 1 наказу від 10.04.2025 р. №222-к «Про звільнення ОСОБА_4 із основної посади та із займаної посади за сумісництвом» в частині дати звільнення, а саме: дата звільнення ОСОБА_1 є першим робочим днем наступним за днем закінченням тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що 24.04.2025 р. було зроблено відповідний запис про звільнення на підставі наказу №222-к від 10.04.2025 та наказу №224-к від 11.04.2025.

Згідно листа в.о. голови комісії з трудових спорів від 01.05.2025 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1», 28.04.2025 позивач звернувся до комісії з трудових спорів. зі скаргою про незаконне звільнення за ознакою п. 2 ст. 40 КЗпП. 29.04.2025 виконуючий обов`язки голови комісії з трудових спорів звернувся до керівника підприємства з листом в якому просив керівника надати до комісії всі документи, що стосуються звільнення ОСОБА_1 та 30.04.2025 наказом керівника ОСОБА_2 комісію з трудових спорів на підприємстві ліквідовано.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2025 р. у справі №357/661/25, яке набрало законної сили 05.05.2025, визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 25.11.2024 за № 570-к «Про оголошення догани інженеру з техніки безпеки ОСОБА_1 »

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Можливість розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи, повинна бути проведена із дотриманням вимог, викладених у частинах першій - третій статті 40 КЗпП України.

Характерною особливістю звільнення з підстав п.2 ст.40 КЗпП України є невиконання працівником трудових обов`язків з причин незалежних від нього, які не можуть бути поставлені йому в провину.

У той же час, порушення трудової дисципліни (дисциплінарний проступок) це протиправне, винне невиконанняабо неналежне виконання працівником його трудових обов`язків.

Невиконання працівником трудових обов`язків є порушенням трудової дисципліни лише у випадку, якщо він діяв винно,тобто умисно або за необережністю.

Однак, невиконання працівником трудових обов`язків, з причин незалежних від нього, не може розглядатись як порушення трудової дисципліни, оскільки немає вини працівника при їх невиконанні.

Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №622/36/15-ц (провадження № 61-21190св18) зазначено, що суд може визнати правильним припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст.40 КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що звільнення проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника. Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності займаній посаді чи виконуваній роботі і підлягає перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами. Неякісне виконання роботи або неналежне виконання функціональних обов`язків можуть вважатися виявленою невідповідністю займаній посаді тільки у разі, якщо вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов`язків. Також варто враховувати, що у разі, якщо працівник був прийнятий на роботу без наявності документа про освіту, передбаченого кваліфікаційними вимогами, він не може бути звільнений з роботи через відсутність такого документа за п. 2 ч. 2 ст. 40 КЗпП України, тому що роботодавцю про цю невідповідність було відомо і раніше при прийнятті працівника на роботу.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Таким чином, можна дійти висновків, що не дивлячись на рішення атестаційної комісії, роботодавцем при наявності фактичних даних може бути прийняте інше рішення, відмінне від рішення атестаційної комісії.

У сфері трудових відносин можна виділити атестацію робочих місць і безпосередньо працівників. Проведення атестації в конкретних випадках, передбачених законодавством, є обов`язковим. У той же час атестація може проводитися й у добровільному порядку, за рішенням роботодавця.

Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором (ст. 11 Закону № 4312).

Необхідність проведення атестації окремих категорій працівників передбачено законодавчо. Зокрема, обов`язковій атестації підлягають: – окремі категорії наукових працівників (Закон № 848); – окремі працівники сфери освіти (Закон № 2145, Закон № 463, Закон № 1841); – окремі працівники сфери електроенергетики (Закон № 2019) тощо. Порядок обов`язкової атестації, як правило, конкретизується у відповідному нормативно-правовому акті, виданому профільним відомством. Зокрема, проведення атестації працівників окремих галузей та органів влади регламентують такі нормативно-правові акти: - Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, затверджене постановою КМУ від 27.08.99 р. № 1571; - Типове положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування, затверджене постановою КМУ від 26.10.2001 р. № 1440; - Положення про атестацію наукових працівників, затверджене постановою КМУ від 13.08.99 р. № 1475; - Положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міносвіти від 09.09.2022 р. № 805; - Порядок проведення атестації працівників сфери охорони здоров`я, затверджений наказом МОЗ від 16.04.2025 р. № 650; - Положення про порядок проведення атестації керівників і спеціалістів підприємств, організацій, установ споживчої кооперації України, затверджене постановою Укоопспілки від 12.08.93 р. № 146; - Положення про порядок проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій залізничного транспорту України, затверджене наказом Мінтрансу від 16.04.96 р. № 127.

Таким чином, працівники не всіх посад підлягають до атестації, за висновком проведення якої можна встановити відповідність чи невідповідність займаній посаді. Роботодавці можуть проводити атестацію працівників, але не зобов`язані (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 р. № 4312-VI).

Як вказав Верховний Суд при розгляді справи № 521/18658/17, не виключена можливість розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України без проведення атестації навіть при наявності нормативних актів щодо атестації певних категорій працівників, якщо фактичними даними підтверджується, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки (Постанова ВС від 12.02.2020 року по справі № 521/18658/17).

Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності зайнятій посаді чи виконуваній роботі. Цей висновок підлягає перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Як встановлено судом, КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» звернулася до ТОВ «Експертно-Технічна компанія «ГЕФЕСТ» з листом про проведення аудиту та 10 квітня 2025 року ТОВ «Експертно-Технічна компанія «ГЕФЕСТ» було надано Звіт за результатами проведеного аудиту стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» за № 04-2025, у відповідності до якого за результатами проведеного Аудиту з охорони праці та безпеки промислового виробництва встановлено, зокрема:

- інженер з охорони праці ОСОБА_1 своїми діями не сприяв функціонуванню системи управління охороною праці (СУОП). Система управління охороною праці (СУОП) в лікарні не діє; оперативний контроль стану охорони праці на робочих місцях, передбачений СУОП, інженером з охорони праці не проводився;

- нормативно-правові документи з охорони праці, що діють в лікарні, розроблені не якісно й з порушенням. Інструкції не дійсні;

- не розроблена Програма вступного інструктажу з охорони праці;

- робітники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, не пройшли перевірку знань з охорони праці й мають бути відсторонені від роботи;

- не проведені медогляди працівникам в 2024 році, які працюють в шкідливих умовах праці. Акти визначення професій працівників й Списки працівників, які повинні проходити медогляди (первинні і періодичні), не погоджені центральним міжрегіональним управлінням Держпраці;

- атестація робочих місць за умовами праці проведена частково з порушенням вимог;

- Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці не дійсна;

- інженер з охорони праці не провів атестацію робочих місць і медоглядів персоналу, що обслуговує ліфти і стерилізатори (об`єкти підвищеної безпеки), внаслідок чого отримано висновок експертизи про неспроможність КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» забезпечити дотримання вимог законодавства з питань охорони праці та завдано шкоди підприємству на суму 34 944 гривень;

- рівень знань інженера з охорони праці не відповідає кваліфікаційним вимогам, що передбачені посадовою інструкцією.

Крім того, згідно висновку Відділу внутрішнього контролю та аудиту Білоцерківської міської ради від 13.03.2025 за № 16.4-13 про результати позапланової перевірки КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» з питань організації оплати праці (штатна дисципліна, оплата праці, нарахування на заробітну плату тощо) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, виявлено, зокрема, наступне:

- штатним розписом станом на 01 травня 2023 року вводиться посада - уповноважений з антикорупційної діяльності. Наказом від 31 травня № 221-к на 0,5 ставки за сумісництвом на посаду уповноважений з антикорупційної діяльності (далі - Уповноважений) зараховується інженер з охорони праці ОСОБА_1 . Пунктом 1.2 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 року № 255 (далі - Типове положення №255) встановлено, що на основі Типового положення № 255, з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.

При цьому, згідно статті 15 Закону України «Про охорону праці» та пунктом 1.4 Типового положення № 255 на підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Тобто, за вказаних вище обставин, на підприємстві функція служби охорони праці, зокрема інженера з охорони праці, може бути покладена на працівника, прийнятого на роботу за трудовим договором у порядку сумісництва. Водночас, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб інженер з охорони праці не може працювати за сумісництвом.

Також, пунктом 5.5 Типового положення № 255 встановлено, що працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій і завдань, не передбачених Законом України «Про охорону праці» і цим Типовим положенням.

Пунктом 1.7 розділу 1 Посадової інструкції інженера з охорони праці КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» передбачено, що інженер з охорони праці не може залучатися до виконання функцій і завдань не передбачених Законом України «Про охорону праці», «Положенням про службу охорони праці» та системою управління охороною праці на підприємстві.

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року N? 1700-VII (далі - Закон № 1700) визначено, що Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

Також, частиною 4 статті 64 Закону № 1700 встановлено - несумісною з діяльністю Уповноваженого є робота на посадах, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, а також будь-яка інша діяльність, яка створює реальний чи потенційний конфлікт інтересів з діяльністю юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначене, не передбачається можливим покласти обов`язки Уповноваженого на інженера з охорони праці та інженеру з охорони праці заборонено суміщати інші посади. Враховуючи вищевикладене, привести у відповідність займані посади.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як було встановлено судом, 01 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інженера з охорони праці та 31 травня 2023 року його зараховано уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1». На підставі наказу від 10 квітня 2025 року за №222-к позивача було звільнено із основної посади та із займаної посади за сумісництвом на підставі пунктом 2 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідачем надано доповідну записку начальника відділу кадрів, адресовану генеральному директору КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» від 10 квітня 2025 року про відсутність посад, на які можна було б перевести ОСОБА_1 .

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт неналежного виконання трудових обов`язків позивачем внаслідок недостатньої кваліфікації, що підтверджується матеріалами справи та Звітом ТОВ «Експертно-Технічна компанія «ГЕФЕСТ», а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, адже звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства України.

Посилання позивача на те, що не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності та без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до положень статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 3034, 38, 39, 4144, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі Закон № 2136) визначено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Також, ч. 2 ст. 5 Закон № 2136 визначено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу Законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136 главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не підлягають до задоволення.

Позовні вимоги щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1»; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 49, м. Біла Церква, Київська обл., 09107; ЄДРПОУ: 24880520.

Суддя Б. І. Кошель