Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №285/6104/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6104/25

провадження у справі № 2/0285/692/26

02 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»,

(представник позивача Лигін Олег Володимирович),

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі по тексту – ТОВ «Фінфорс») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 25.03.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі по тексту – ТОВ «СС Лоун») та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №1309510-А, відповідно до умов якого він отримав 14950 грн, які у строк не повернув. У зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань, заборгованість склала 36162,43 грн, яка включає в себе тіло кредиту та проценти.

В подальшому 16.06.2021 між ТОВ «Фінфорс» та ТОВ «СС Лоун» було укладено договір факторингу і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СС Лоун», включно і до ОСОБА_1 .

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить наступного висновку.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов`язки виникають у кожного контрагента.

Судом встановлено, що 25.03.2021 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС Лоун» було укладено електронний кредитний договір №1309513-А, підписання якого відповідачам було здійснено шляхом введення ним одноразового ідентифікатора f85752.

Після укладання кредитного договору відповідачем отримано кредит від ТОВ «СС Лоун» в сумі 14950 грн на свою платіжну карту, що підтверджується: витягом від 25.03.2021 з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay АТ КБ «Приватбанк», згідно Договору №3537 від 08.08.2019; випискою по рахунку відповідача, наданою АТ КБ «Приватбанк» за ухвалою суду в порядку витребування доказів за клопотанням позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

25.03.2021 та двічі 16.04.2021 між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем були укладені угоди до кредитного договору (автопролонгація), якими договір було автопролонгований, в зв`язку з чим строк користування кредитом було продовжено по 07.06.2021 включно, далі по 10.05.2021 включно, потім по 30.05.2021 включно. Підписання додаткових угод до кредитного договору було здійснено відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора f85752.

Пунктом 5.7 кредитного договору визначено, що сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом, неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах.

Згідно з п.5.7.1 кредитного договору, строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно.

Пунктом 5.7.2 кредитного договору визначено, що в період автопролонгації діяла підвищена процентна ставка у розмірі 2,99 %.

Відповідно до п.5.8. кредитного договору, сторони погодили, що угода на автопролонгацію договору підписується позичальником одночасно з підписанням цього договору.

Пунктом 6.6 кредитного договору визначено, що у разі застосування автопролонгації на суму кредиту (фактичний залишок суму кредиту) позичальника нараховується підвищена процентна ставка, яка становить 2.99 %, а за кожен день користування кредитом. Така підвищена процентна ставка нараховується починаючи з 1-го дня автопролонгації та діє до дня, зазначеного у відповідній угоді як нова узгоджена сторонами запланована дата повернення кредиту, та/або оформлення позичальником продовження строку користування кредитом на умовах цього договору.

Умовами угод (1.4; 2.6.4; та 1.4) до кредитного договору (автопролонгація), сторони узгодили, що в період автопролонгації позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 2.99%, далі 1,99 % та знов 2,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Також судом встановлено, що 08.08.2019 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «СС Лоун» було укладено договір №3537 про надання послуг в системі LiqPay, за умовами якого банк надає послуги з приймання платежів на користь клієнта, переказу грошових коштів на користь одержувача грошових коштів та оплати вартості фінансових послуг з прийому платежів за допомоги системи LiqPay.

16.06.2021 між ТОВ «СС Лоун», як клієнтом, та ТОВ «Фінфорс», як Фактором, було укладено Договір факторингу №40071779-107, згідно з умовами якого клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Таким чином, ТОВ «Фінфорс» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «СС Лоун» втратило такі права.

Відповідно до витягу реєстру прав грошових вимог ТОВ «Фінфорс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 36162,43 грн, яка складається з суми основного зобов`язання 14950 грн, процентів 18222,43 грн та додаткових процентів 2990 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. За останнім одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст.1077 ЦК). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Про відступленням ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «СС Лоун» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну адресу електронного листа 16.06.2021.

Згідно розрахунку ТОВ «Фінфорс» станом на 30.05.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №1309510-А від 25.03.2021 не виконана і складає: 14950 грн тіло кредиту та 21212,43 грн проценти за користування, а всього 36162,43 грн.

Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» №0302-2 від 03.02.2021, вказані правила розміщені у вільному доступі на веб-сайті товариства www.ccioan.ua в розділі https://www.ccloan.ua/vuridicna-informatsiva/.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З аналізу ст.ст.205-207 ЦК України, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14.06.2022 у справі №757/40395/20, від 20.06.2022 у справі №757/40396/20, від 04.12.2023 у справі №212/10457/21.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №1309510-А від 25.03.2021 містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором, який було надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту (графік платежів), який є невід`ємною частиною договору.

Умови зазначеного договору є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, кредитний договір між сторонами є укладеним та позичальник ознайомлений з його умовами.

Строк дії договору було автопролонговано по 30.05.2021 включно та проценти нараховані в межах даного строку кредитування.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір укладений між первісним кредитором та відповідачем в електронній форм, вони обумовили усі його істотні умови, як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо. При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем не був би укладений.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які її відрізняють. Велика Палата Верховного Суду в постановах від від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/71, від 05.04.2023 у постанові №910/4518/16 зазначала, що проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Проценти за користування кредитом – це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Відповідачем самостійно обрано кредитну пропозицію, свідомо погоджено її умови, підтверджено акцепт умов шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. Отже, зобов`язання щодо повернення суми кредиту та процентів виникло у результаті свідомого волевиявлення відповідача.

Таким чином, як на момент укладення договору, так і протягом строку кредитування кредитодавець мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги позивача щодо сплати йому таких процентів є правомірним.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором №1309510-А від 25.03.2021 та правові підстави набуття права вимоги за ним відповідно до договору факторингу. Водночас, відповідачем в свою чергу не було надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

Ураховуючи те, що позичальником взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконано, кредитні кошти у погоджений строк не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог. Відтак, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову в сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (ЄДРПОУ 41717584)

заборгованість за кредитним договором №1309510-А від 25.03.2021 в розмірі 36162,43 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин