Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №285/4081/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Єдиний унікальний номер № 285/4081/25

Провадження № 1-кп/0285/291/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………........ ОСОБА_1 ,

секретаря…………..............….. ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………... ОСОБА_3

обвинуваченого... ..................... ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2025 за №12025060530000607,

в межах якого висунуте обвинувачення: ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянину України, українцю, РНОКПП НОМЕР_1 ,

уродженцю с Курчиця Новоград-Волинського району Житомирської області,

з середньою-спеціальною освітою, неодруженому,

який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

та проживає в АДРЕСА_2 ,

працює слюсарем-сантехніком КНП «Ємільчинська лікарня»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 ККУ, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з метою уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу (посвідчення водія), в порушення вимог, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», а саме п.16, згідно якого посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального сервісного центру, 30.04.2024 о 13:55 год, діючи умисно, протиправно, з метою подальшого використання підробленого посвідчення водія, через додаток «viber» в чаті з особою, яка підписана « ОСОБА_5 » (точні дані особи органом досудового розслідування невстановлені) вступив у злочинну змову про підроблення посвідчення водія на його ім`я за кошти в сумі 10500 грн.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 надав невстановленій досудовим слідством особі свій фотознімок, зразок підпису та копію паспорта, що містить його анкетні дані, для подальшого їх внесення до підробленого документа.

У подальшому невстановлена слідством особа, у невстановленому під час досудового розслідування місці виготовила підроблений документ, а саме бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_4 04.05.2024 ТСЦ №8045 терміном дії до 04.05.2026 та яке 07.05.2024 надіслане у додатку «viber» ОСОБА_4 для перевірки своїх даних. Останній, переконавшись у достовірності правильних даних на вказаному бланку посвідчення водія, повідомив про це невстановленій особі.

У подальшому невстановлена слідством особа, у невстановленому під час досудового розслідування місці виготовила підроблений документ – посвідчення водія, яке надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому законом порядку з дотриманням певної процедури, а саме бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 11.08.2021, в яке внесла анкетні дані, вклеїла фотографію та заповнила дані на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в жовтні 2024 року відправила через ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_4 , отримавши при цьому за це грошові кошти в сумі 10500 грн.

ОСОБА_4 на відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», що в селищі Ємільчине Звягельського району отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 11.08.2021 на ім`я ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_4 після невдалих спроб зв`язатися із відправником « ОСОБА_5 » (точні дані особи органом досудового розслідування невстановлені) з метою заміни виготовленого посвідчення водія на своє ім`я, вирішив зберігати при собі вказане посвідчення водія з метою подальшого його використання та уникнення відповідальності за керування транспортними засобами без посвідчення водія.

13.07.2025 близько 19 години ОСОБА_4 , використовуючи завідомо підроблене посвідчення водія, керував легковим автомобілем марки «Opel Astra» з реєстраційним номером НОМЕР_4 , та рухаючись по дорозі між с Ходурки та с Мала Цвіля Звягельського району Житомирської області за порушення правил дорожнього руху був зупинений працівниками СРПП Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у вказаний час, дату та місці, діючи умисно, протиправно, з особистих мотивів, з метою уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, пред`явив для перевірки працівникам указаного підрозділу поліції, видавши за своє, посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 11.08.2021 на ім`я ОСОБА_6 , яке не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу, тобто використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія, що містить зафіксовану на матеріальному носію інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та може бути використаний як документ, що видається повноважними (компетентними) особами органів державної влади.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів, посвідчення водія серії НОМЕР_3 видане 11 серпня 2021 року ТСЦ 5643 в Рівненській області на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу, оскільки виготовлене термосублімаційним способом друку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. У скоєному щиро розкраявся, згодний з кваліфікацією своїх дій, не заперечує з приводу скороченого судового розгляду справи без дослідження доказів, які ним не оспорюються.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпіла сторона в даному кримінальному провадженні відсутня.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що ніким також не оспорено фактичні обставини провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів.

При цьому учасникам судового провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі Девеер проти Бельгії, держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками, сумнівів у добровільності такої позиції в суду немає.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд знаходить доведеною винність ОСОБА_4 та його умисні дії, які виразились в підробленні посвідчення з метою його особистого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб кваліфікує за ч.3 ст.358 КК України. Його ж дії, які виразились у використанні завідомо підробленого документа суд кваліфікує за ч.4 ст.358 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст.358 КК України – у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян; за ч.3 ст.358 КК України – у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі строком на 2 роки з застосуванням положень ст.75 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_4 суд враховує:

ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, згідно ст.12 КПК, ч.3 ст.358 КК України є нетяжким та ч.4 ст.358 КК України є проступком, їх характер;

вік та дані про особу ОСОБА_4 , який в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий; вину у скоєному визнав; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; перебуває на обліку в лікаря нарколога з 21.11.2019 з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром активної залежності; здійснює догляд за матір`ю ОСОБА_7 , яка є інвалідом ІІ групи; за місцем роботи характеризується позитивно;

положення ст.ст.50, 65 КК України, згідно яким особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання – це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення обвинуваченого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з думкою прокурора щодо виду та строку покарання та призначає обвинуваченому покарання за ч.4 ст.358 КК України – у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян; за ч.3 ст.358 КК України – у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначає у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Обмежень, передбачених ч.3 ст.61 КК України, щодо застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі в ході судового розгляду не встановлено.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, його відношення до скоєного, думку прокурора – суд приходить висновку про те, що обвинувачений не є особою, небезпечною для суспільства, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України в умовах звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням. На підставі ст.76 КК України на обвинуваченого покладатимуться відповідні обов`язки кримінально-виправного характеру.

Саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винної особи та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді, слід скасувати.

Запобіжний захід не обирався та підстав для його обрання судом не встановлено.

Судові витрати за проведення судової експертизи слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.385 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян.

Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, і призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи;

та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів №СЕ-19/106-25/12466-ДД від 21.07.2025 у розмірі 3565,6 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою №285/3822/25 слідчого судді Звягельського міськрайонного суду від 15.07.2025, на посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 11.08.2021 ТСЦ 5643 на ім`я ОСОБА_6 .

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 11.08.2021 ТСЦ 5643 на ім`я ОСОБА_6 , яке передане на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, – знищити;

відеозапис за 13.07.2025 на дорозі між с Ходурки та с Мала Цвіля Звягельського району відносно водія ОСОБА_4 на оптичному диску типу «DWD-R» та два відеозаписи за 13.07.2025 на узбіччі дороги між с Ходурки та с Мала Цвіля Звягельського району відносно водія ОСОБА_4 на оптичному диску типу «DWD-R» – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, вирок набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1