Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №295/17023/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17023/25

Категорія 227

1-кп/295/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

номер кримінального провадження 12025060600001699, внесеного 31.10.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Варварівка Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одружений, працює водієм ТОВ «Волиньторг», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 , 30.10.2025 р. о17:14 годин, керуючи технічно справним автомобілем марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Івана Мазепи в сторони вулиці Михайла Грушевського в напрямку проспекту Незалежності, що в місті Житомирі, в порушення вимог п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу, що розташований напроти будинку № 146 по вулиці Івана Мазепи в м. Житомирі та позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною розміткою 1.14.1 ПДР України, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не зменшив швидкість руху, не зупинив автомобіль та допустив наїзд передньою частиною автомобіля марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину вулиці Івана Мазепи в межах нерегульованого пішохідного переходу з права на ліво відносно руху вищезазначеного транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми у вигляді черепно-мозкової травми, переломів верхньо-задньої стінки, медіальної стінки, латеральної стінки правої орбіти з переходом на скроневу кістку, передньої стінки геморагічної пазухи, верхньої стінки гайморової пазухи ліворуч, кісток носу, синця на обличчі справа, саден на голові та обличчі; дрібних геморагічних забоїв лобної частки праворуч, субарахноїдального крововиливу праворуч ( наявність крововиливу під м`якою мозковою оболонкою); травми грудної клітки, забою легень, переломів тіла правої ключиці, 4,5,6 ребер ліворуч, 4-го ребра праворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність ч.2 ст.286 КК України – порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, зазначив, що час та місце скоєння ним, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує.

Оскільки викладені обставини обвинувачений не оспорював, повністю їх визнав, з урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора,захисника, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнані обвинуваченим, суд розглянув справу згідно ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому суд в судовому засіданні переконався, що учасники кримінального провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, роз`яснивши, що в подальшому вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції учасників кримінального провадження проводити судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, актине сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданого збитку (що підтверджується розпискою потерпілого ОСОБА_6 )

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є необережним тяжким злочином; особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку; відсутність обставин, які обтяжують покарання. Також суд бере до увагу, думку потеррпілого, яку він висловив у заяві, адресованій суду, через свого представника та в розписці, оригінал якої долучено до матеріалів справи, в якій потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що претензій до обинуваченого не має, що шкоду обвинуваченим йому відшкодовано у повному обсязі та просив обвинуваченому призначити найменш суворе покарання та не позбавляти його права керування транспортним засобом.

З огляду на зазначене суд дійшов переконання про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання в межах санкції відповідної частини статті закону України про кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі, однак суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та доцільним призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання новим злочинам, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Що ж стосується додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд бере до уваги думку потерпілого, наявність трьох обставин, які пом`якшують покарання та той факт, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований водієм і позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить його заробітку. З огляду на вищевикладене суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та перебував у користуванні ОСОБА_3 слід повернути ОСОБА_3 .

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/106-25/20648-ІТ від 25.11.2025 р. у сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, судової експертизи № СЕ-19/106-25/20649-ІТ віід 20.112025 р. в сумі 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок, судової експертизи № СЕ-19/106-25/21707-ІТ від 27.11.2025 р. в сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07.11.25 р. № 295/15447/25 на автомобіль марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та перебував у користуванні ОСОБА_3 , слід скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, ч. 2 ст. 286 КК України, керуючись ст.ст. 50,75,76, КК України, ст.ст. 100, 174, 349, 368, 370, 374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речовий доказ – автомобіль Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та перебував у користуванні ОСОБА_3 – повернути ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи № СЕ-19/106-25/20648-ІТ від 25.11.2025 р. у сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, судової експертизи № СЕ-19/106-25/20649-ІТ віід 20.112025 р. в сумі 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок, судової експертизи № СЕ-19/106-25/21707-ІТ від 27.11.2025 р. в сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень.

Скасувати арешт, накладений на автомобіль Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та перебував у користуванні ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07.11.25 р. № 295/15447/25.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1