Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №153/1709/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/1709/25

Провадження № 22-ц/801/228/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 рокуСправа № 153/1709/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Міхасішина І.В., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 153/1709/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2025, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т.В. в приміщенні суду в м. Ямпіль, -

в с т а н о в и в :

21.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (вх № 6637) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила : стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.06.2019 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Ямпільського суду Вінницької області від 28.07.2025 по справі № 153/930/25 було розірвано. У шлюбі 7.11.2019 у сторін народився спільний син ОСОБА_4 .. Відповідач після припинення шлюбних відносин не бере участі у вихованні дитини, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує потреб дитини, чим порушує свій обов`язок щодо утримання сина. Відповідач працездатного віку, стан здоров`я дозволяє працювати, відповідач може виконувати обов`язок щодо сплати аліментів на дитину.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 позовні вимоги задоволено. Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 21.10.2025, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 1211 грн 20 коп. Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у сумі платежу за один місяць.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу (вх № 13698/25-вх від 3.12.2025), в якій,посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : (1) змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; (2) стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн /а. с. 33/.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України, несе службу у складі військової частини НОМЕР_1 , заробітна плата відповідача становить біля 20000 грн; відповідач утримує також дружину ОСОБА_5 , яка перебуває на 36 тижні вагітності, не працює; (2) у власності відповідача немає рухомого та нерухомого майна; відповідач визнає можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, що становить 4000 грн;

До апеляційної скарги представником відповідачем додано докази : (1) копію військового квитка серії НОМЕР_2 /а. с. 36-37/; (2) копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 /а. с. 38/; (3) копію довідки № 79 від 21.11.2025 /а. с. 33/; (4) копії квитанцій АТ КБ «ПриватБанку» /а. с. 40-41/; (5) копію інформації з державних реєстрів на ОСОБА_2 /а. с. 42/; (6) копію інформації з державних реєстрів на ОСОБА_6 /а. с. 43/.

Представник відповідача просить визнати поважними причинами пропуску долучення зазначених доказів у суді першої інстанції та долучити їх в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідач перебуває у складі ЗСУ і не міг надати з об`єктивних причин ці докази раніше.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 та від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц вказано, що відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Ознайомившись із клопотанням представника відповідача про визнання поважними причинами пропуску строку долучення доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню, строк на подання доказів -поновленню, докази долученню до справи, оскільки вони мають значення для правильного її вирішення та дотримання прав відповідача, враховуючи, що він проходить військову службу у складі Збройних Сил України, а тому з об`єктивних причин не мав можливості подати їх раніше.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Цвик А.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 у справі з ціною позову 44148 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

14.06.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 1224. Відповідно до копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28.07.2025 у справі № 153/930/25 шлюб розірвано між позивачем та відповідачем /а. с. 5-6/.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 13.11.2019 сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 7/.

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади №2025/007440819 від 05.06.2025 позивач зареєстрована по АДРЕСА_1 /а. с. 8/.

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/007440819 від 5.06.2025, № 2025/008669349 від 30.06.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_1 /а. с. 9/

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено частково за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не навів обґрунтування необхідності визначення розміру аліментів саме 1/3 частки доходу (заробітку) відповідача; не встановив доводів позивачки у необхідності стягнення аліментів саме у цьому розмірі та зробив висновки на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Закон не ставить розмір аліментів у залежність від соціальних стандартів країни проживання дитини, а пов`язує їх із матеріальним станом батьків, їх можливостей, стану здоров`я дитини, її рівня розвитку, потреб та інших істотних обставин.

Колегія суддів відповідно до статті 182 СК України враховує наведені в апеляційній скарзі аргументи про те, що відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України, несе службу у складі військової частини НОМЕР_1 /а. с. 36-37/, утримує дружину ОСОБА_5 , яка перебуває на 36 тижні вагітності /а. с. 33/, у власності відповідача немає рухомого та нерухомого майна /а. с. 42-43/, визнає можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, що становить 4000 грн /а. с. 32 зворотна сторона/.

Водночас, позивачем не надано доказів доходу відповідача, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не доведено можливість сплачувати відповідачем аліментів саме в розмірі 1/3 частки його доходу (заробітку).

Колегією суддів також враховано, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Відповідно до статті 155 СК України здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини.

Ураховуючи рівність обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, обставини справи, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для зміни рішення суду першої інстанції шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 21.10.2025, і до досягнення дитиною повноліття.

Підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують частково на увагу аргументи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Представником відповідача не надано доказів на підтвердження майнового стану відповідача, зокрема його доходу та, що він не має можливості сплачувати аліменти на сина в розмірі частки його доходу (заробітку).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково (75,07 %), рішення суду першої інстанції змінено судом апеляційної інстанції, відтак стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 909,25 грн.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн /а. с. 33/, апеляційна скарга задоволена апеляційним судом на 24,93 %, відтак відповідачу підлягає компенсації судовий збір в розмірі 452,93 грн (1816,80 х 24,93 % = 452,93).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави різницю судових витрат, що становить 456,32 грн (909,25 - 452,93 = 456,32 грн).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 змінити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 21.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 456 гривень 32 копійки.

В іншій частині рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Оніщук