Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №153/1782/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/1782/25

Провадження № 22-ц/801/313/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуСправа № 153/1782/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №153/1782/25 запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Вовк Евеліни Пилипівни на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року, яке ухвалила суддя Гаврилюк Т.В. у Ямпільському районному суді Вінницької області, повний текст складено 24 листопада 2025 року,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31 січня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір №0683275952, відповідно до умов договору позики перший фінансовий кредит надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети, яка є невід`ємною частиною даного договору позики.

ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору надання позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти на рахунок якої перераховано грошові кошти в розмірі, встановленому договором. Підписанням договору позики ОСОБА_1 також підтвердила, що вона повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами.

Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору. Позивач зазначив, що 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №0683275952. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0683275952. Таким чином, ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №0683275952.

Відповідач не погашає заборгованість, тому загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0683275952 від 31 січня 2020 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 79599,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 74129,50 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 1470,00 грн.

Позивачем враховано принцип розумності, співмірності і пропорційності, тому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №0683275952 від 31 січня 2020 року, у сумі 54119,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 50119,50 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №0683275952 від 31 січня 2020 року в сумі 54119,50 грн, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, а також понесенні витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Вовк Е.П. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його необ`єктивним, необґрунтованим та ухваленим із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким застосувати відносно позовних вимог строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 50119,50 грн, яка стягнута за рішенням суду є незаконною, оскільки розмірі заборгованості за нарахованими процентами взагалі не передбачений кредитним договором поза межами строку (терміну) виконання зобов`язання.

Також зазначила, що оскільки кредитним договором було визначено повернення кредитних коштів 30 днів, тобто до 04 березня 2020 року, який відповідач не погасила. Вважає, що починаючи з 2023 року по сьогоднішній день строк позовної давності щодо кредитного договору №0683275952 від 31 січня 2020 рокута стягнення неустойки за цим договором сплив, тому просила застосувати строки позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору позики №0683275952 від 31 січня 2020 року та заявки-анкети на отримання кредиту вбачається, що 31 січня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0683275952. Договір підписано електронним підписом позичальника. П.1.6. договору діючий ліміт кредиту складає 20000,00 грн., кредит надається строком 30 днів, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку – 1.75%.

У п.1.2 договору позики визначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

У п.1.5. договору позики визначено, що загальний (максимальний) розмір кредитної лінії становить 20 000 грн.

Згідно із п.1.6 вищевказаного договору в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до п.1.7 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та Правил.

Як вбачається з умов договору (п.1.10.2, 1.14) максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75 %.

У п.п.5.1-5.4 договору позики визначено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим договором, Правилами та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі позичальник самостійно нараховує та сплачує Товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Отримання (Вимагання) Товариством від позичальника платежів в рахунок оплати пені (неустойки) за прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов`язком.

Згідно з пропозиції надання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №2628566271 від 17 лютого 2020 року, акцепт оферти від 17 лютого 2020 року, інформації сервісу онлайн платежів «iPay.ua» та інформації щодо зарахування кредитних коштів встановлено, що зі згоди відповідача їй надано 3 транш кредиту в сумі 4000,00 грн, кошти перераховано 17 лютого 2020 року на маска картки НОМЕР_1 .

Із копії розрахунку заборгованості станом на 10 січня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 78129,50 грн, з яких 4000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 35979,50 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права, 38150,00 грн нараховані відсотки.

Із копії розрахунку заборгованості станом на 17 жовтня 2025 року вбачається, що загальна заборгованість відповідача за договором складає 79599,50 грн, загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором складає 54119,50 грн.

Відповідно до договору факторингу №14-07/21, реєстру боржників, 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №0683275952, що уклали ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Цент» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання позики №0683275952, що уклали ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №0683275952 від 31 січня 2020 року, тому у позивача виникло право вимагати повернення суми кредиту в судовому порядку та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі в сумі 54119,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 50119,50 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції, погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Закон України «Про електронну комерцію»(далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №0683275952 від 31 січня 2020 року ТОВ «ІНФІНАНС» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконала.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором від №0683275952 від 31 січня 2020 року у вигляді тіла кредиту та відсотків за його користування, право вимоги на які згідно договору факторингу перейшло до позивача ТОВ «Коллект Центр».

Доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що відсотки, які нараховані поза межами строку кредитування стягненню не підлягають, адже за умовами кредитного договору кредитор ТОВ «Інфінанс» зобов`язався видати відповідачу кредит строком на 30 календарних днів, є безпідставними, оскільки за умовами кредитного договору строк дії договору - 36 календарних місяців (п.1.2.); процентна ставка - 1,75% на 30 днів (п.1.6.); протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту (п.1.7.); договір продовжується на 36 календарних місяців, якщо до його закінчення жодна із сторін письмово не повідомила про його закінчення (п.1.9.); за продовження/ зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції) за Основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту (п.1.11).

Аналізуючи зазначені положення договору, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 колегія суддів звертає увагу на те, що у договорі розрізняється строк користування кредитом (траншем), який становить 30 днів та строк дії договору - 36 міс (3 роки), а тому кредитодацець мав право стягувати з позичальника відсотки за кожен день користування кредитом у розмірі 1,75% в межах дії договору.

Таким чином, доводи апелянта у цій частині також не заслуговують на увагу, оскільки зводяться лише до довільного тлумачення умов договору №0683275952 від 31 січня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитом.

Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком і не спростований відповідачем.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позов було подано з порушенням строку позовної давності, тому просить застосувати строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені cт. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Також, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, звертаючись з позовом до суду 03 листопада 2025 року, позивач не порушив строки позовної давності, а тому вказані доводи заявника апеляційної скарги також є безпідставними.

Крім того, є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо застосування спеціальних строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки таких вимог позивачем не було заявлено.

Також суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було надано докази.

Так, інтереси позивача у даній справі представляло АО «Лігал Ассістанс» на підставі договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 4 договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

01 вересня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» підписано заявку №2402 від 01 вересня 2025 року, якою погоджено надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, 4 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 годин, 12 000 грн.

30 вересня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підписано акт № 14 про надання юридичної допомоги, яким погоджено надання правових послуг адвокатським об`єднанням товариству відповідно до заявки на надання юридичної допомоги за списком, щодо відповідача.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, врахував принцип співмірності та обґрунтованості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 54119,50 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Вовк Евеліни Пилипівни залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.