Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №300/3563/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3563/25 пров. № А/857/40279/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р.В.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 300/3563/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїКафарський В.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначено

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

У травні 2025 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі – третя особа) у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30 000 грн у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30 000 грн у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 300/3563/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за червень, липень, жовтень-грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та відповідно до наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за червень, липень, жовтень-грудень 2024 року додаткову винагороду у сумі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та відповідно до Наказу «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач отримав додаткову грошову винагороду у сумі 30000 грн. за періоди щодо яких суд ухвалив рішення. Фактично суд першої інстанції повторно зобов`язав відповідача виплатити додаткову грошову винагороду за місяці в які позивач отримав цю винагороду, оскільки додаткова грошова винагорода виплачується у наступному місяці після місяця виконання завдань.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги представник позивача та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплатив позивачу додаткову грошову винагороду у сумі 30 000,00 гривень за червень, липень, жовтень-грудень 2024 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

25.02.2025 представник позивача звернувся із запитом до відповідача про надання інформації щодо виплати грошової винагороди у 2023 та 2024 роках

Листом від 17.03.2025 №5 0/41-1568 відповідач повідомив, що виконувати завдання з прикриття повітряного простору позивач почав з квітня 2024 року, відповідно у 2023 році подібні завдання ним не виконувалися.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), колегія суддів встановила таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно з абзацом 4 пункту 1-1 постанови № 168 військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану наказом Міністра внутрішніх справ України №37 від 26.01.2023, затверджено «Порядок та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України».

Згідно із пунктом 2 Порядку № 37 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;

у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);

в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;

з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 37 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

01.09.2023 наказом Міністра внутрішніх справ України № 729, відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Наказу МВС № 729, на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

У пункті 4 Наказу зазначається вичерпний перелік бойових (спеціальних) завдань за виконання яких військовослужбовцям Національної гвардії України виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень,

Апеляційний суд встановив, що згідно з наказом № 34 від 22.05.2023 позивач призначений на посаду стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 67).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 118 від 23.04.2024, позивач приступив до виконання обов`язків за посадою водія 1-го кулеметного відділення взводу прикриття повітряного простору.

На підставі довідок та рапортів командування військової частини НОМЕР_1 , що є у матеріалах справи, апеляційний суд встановив, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання у червні 2024 року з 04 по 06, 08 по 11, 13 по 14, у липні 2024 року з 17 по 31, у серпні 2024 року з 12 по 25, у вересні 2024 року з 02 по 15 та з 23 по 30, у жовтні 2024 року з 01 по 08, у листопаді 2024 року з 01 по 05 та з 15 по 30, у грудні 2024 року 01 та з 09 по 22, з 30 по 31.

Водночас, як слідує з особової картки про грошове забезпечення за 2024 рік, додаткова винагорода у сумі 30 000,00 гривень виплачена у серпні і вересні 2024 року.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №729, за виконання бойових (спеціальних) завдань у сумі до 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань за червень, липень, жовтень-грудень 2024 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 300/3563/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос