Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №343/1656/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 343/1656/25 пров. № А/857/45853/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

при секретарі судового засідання: Плесак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року у справі № 343/1656/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення,

головуючий суддя першої інстанції – Монташевич М.С., час ухвалення – 16.18 год.,

місце ухвалення – м. Долина, дата складання повного тексту – 20.10.2025

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 549199 від 15.08.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; визнання протиправною та скасування постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491955 від 15.08.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

Позовні вимоги мотивує тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. 15 серпня 2025 року він не керував транспортним засобом, доказів протилежного в оскаржуваних постановах не зазначено. Крім того працівники поліції винесли відносно нього дві постанови, що є порушенням ст. 36 КУпАП, згідно з якою якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491951 від 15.08.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491995 від 15.08.2025 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення є незаконним у зв`язку з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, необґрунтованим у зв`язку з не з`ясуванням обставин, що мають значення для цієї справи.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що на відео фіксації з нагрудної відео камери поліцейського (долучаємо до відзиву) чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 на запитання поліцейського СРПП ОСОБА_3 (цитуємо): «що Ви не розумієте?», повідомляє поліцейського що: «Так я собі серйозно їхав, заїхав сюда, на мене налетіли» (відео « 0017199_17199320250815220511_0006», час на відео: -07:28-07:32 хв).

У подальшому, на відео фіксації спостерігається як Мельник А.Б. зазначає «Так а нашо писати (мова йде про постонови про адмін.правопорушення), якщо я нормально під`їхав..? (мова йде про те, що ОСОБА_1 під`їхав до поліцейських на їх вимогу про зупинку)» (відео «0017199_17199320250815220511_0006», час на відео: -09:29-09:45 хв). Таким чином, із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що саме Позивач безпосередньо керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, усвідомлював факт керування та спілкувався з поліцейськими з цього приводу. Його власні висловлювання («Так я собі серйозно їхав...», «...якщо я нормально під`їхав») однозначно підтверджують факт руху транспортного засобу під його керуванням. Важливо наголосити, що на місці події Позивач не заперечував факт керування транспортним засобом, а навпаки підтверджував його у своїх поясненнях.

Отже, наведене повністю спростовує доводи позовної заяви про відсутність керування мотоциклом 15.08.2025 року та свідчить про їх безпідставність і надуманість.

Крім цього, надання Позивачем посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію ТЗ саме на місці події кореспондується з тим, що він виступав водієм під час поліцейської перевірки. А також, підпис Позивача у постановах підтверджує факт роз`яснення прав, оголошення змісту постанов і вручення їх копій (ст. 285 КУпАП), що свідчить про належне процесуальне оформлення і відсутність заперечень щодо ідентифікації особи водія на місці.

У свою чергу, той факт, що відео не містить кадру безпосереднього руху, не нівелює наявності керування, оскільки стандарт оцінки доказів у справах цієї категорії передбачає аналіз сукупності даних (ст. 252 КУпАП), у тому числі власних висловлювань особи, пояснень, рапорту та інших документів. Суд першої інстанції же обмежився формальним висновком про «відсутність фіксації моменту руху», не надавши належної оцінки вищенаведеним поясненням Позивача.

Також апелянт зауважує, що суд першої інстанції безпідставно констатував порушення ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскільки положення ст. 36 КУпАП, на які посилається суд першої інстанції, жодним чином не свідчать про протиправність винесення двох постанов у даному випадку.

Крім цього, апелянт вважає, що суд фактично поставив під сумнів сам об`єктивний факт відсутності номерного знака, хоча він беззаперечно встановлений візуально на місці події та відображений у постанові. Аргументи Позивача про нібито «відсутність керування» спростовуються його ж поясненнями на відео. Додатково звертає увагу на п. 2.3 ПДР (обов`язок водія перед виїздом перевірити комплектність ТЗ). Обставини «щойної реєстрації» не є підставою для експлуатації без номерного знаку.

У свою чергу, суд першої інстанції не врахував, що: на місці події поліс не пред`явлено; перевірка за базою МТСБУ підтвердила відсутність чинного поліса станом на 15.08.2025; Позивач не долучив поліс ані при оскарженні постанов, ані в суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного просить рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву не скористався.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлений про дату судового засідання.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491951 від 15.08.2025, ОСОБА_2 15.08.2025 22:06:23 (м. Долина по вул. Грушевського) 15.08.2025 о 21:51 керував транспортним засобом марки "GEON DAKAR", н.з. НОМЕР_1 , без номерного знака, чим порушив п. 2.9 в ПДР, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Копію постанови ОСОБА_2 отримав, у чому розписався (а.с. 5, 21).

Згідно із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491995 від 15.08.2025, ОСОБА_2 15.08.2025 о 22:19:49 у м. Долина по вул. Грушевського керував транспортним засобом марки "GEON DAKAR", н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. Копію постанови ОСОБА_2 отримав, у чому розписався (а.с. 6, 22).

Позивач заперечує факт вчинення адміністративних правопорушень, вказуючи, що він 15.08.2025 не керував транспортним засобом. На підтвердження вказаного факту клопотав про допит свідків.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що 15.08.2025 ввечері до нього зателефонував ОСОБА_2 , щоб він допоміг йому вигрузити мотоцикл. Однак, коли він підійшов до магазину "Єва", де вони домовились зустрітись, мотоцикл вже був вигружений і стояв на майданчику для паркування. Майже одночасно з ним під`їхав ОСОБА_5 на своєму автомобілі. Вони почали оглядати мотоцикл, і в цей час під`їхало декілька нарядів поліцейських. Вони почали на них кричати, виражаючись нецензурною лайкою та обзиваючи їх, а після цього склали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 , хоча він не бачив, щоб останній керував мотоциклом. З моменту, коли ОСОБА_2 йому телефонував з проханням допомогти вигрузити мотоцикл з автомобіля, пройшло декілька хвилин, оскільки він був неподалік від нього.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 25. 08.2025 до нього зателефонував ОСОБА_4 та запропонував піти до ОСОБА_2 подивитись на мотоцикл. Він в той час був своїм транспортним засобом біля п`ятої школи, що в м. Долина. Відразу під`їхав до магазину "Єва", куди підійшов і ОСОБА_4 . Останній стояв біля мотоцикла на паркувальному майданчику. Двигун мотоцикла був вимкнений. За декілька хвилин до них під`їхали поліцейські, які почали перевіряти документи, негарно з ними говорили, а потім винесли постанови щодо ОСОБА_2 .

На підтвердження правомірності винесення оскаржуваних постанов відповідач сформував у системі "Електронний суд" відзив на позов, до якого долучив копії постанов, зміст яких описано вище;

- рапорт від 15.08.2025, в якому зазначено, що 15.08.2025 о 21:50 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в м. Долина по вул. Грушевського, 15 вже неодноразово їздять на мотоциклах на великій швидкості. Прибувши за вказаною у повідомленні адресою, було встановлено водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом без номерного знака (а.с. 23);

- дані із бази МТСБУ, згідно з якими станом на 15.08.2025 поліс на ТЗ № АТ8013JA відсутній (а.с. 24);

- відеофайл, який записаний уповноваженим працівником суду на CD-R диски 700 MB/80min (а.с. 26). Так, на відеофайлі 0017199_17199320250815220511_0006 15.08.2025 з часом з 22:05 зафіксовано як працівники поліції підходять до натовпу молодих людей. Один із присутніх надає посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 . Поліцейський запитує "Чи курнув трохи", на що присутні сміються. Поліцейський вказує "Що то за дешеві понти?", а далі "О, дружок, в тебе посвідчення на два роки!" Запитує, де його страхівка та відразу каже іншому поліцейському, щоб писав йому три штрафи: за страхівку, за відсутність номерних знаків, та повідомлення. ОСОБА_2 пояснює, що він не їздив, на що поліцейський відповідає, що треба було їздити. Після цього поліцейський оформляє адмінматеріали. ОСОБА_2 вказує, що він тільки виїхав...., нічого не розуміє...., він не газував..., не їздив по місту. Натомість поліцейські одночасно оформляють адміністративні матеріали, погоджуючи, хто за яке порушення виносить постанову, а також допомагаючи один одному внести дані про транспортний засіб в шаблон постанови. Уточняють дані особи, яка притягується до відповідальності, які остання вказує, зазначаючи, що нічого не розуміє "він ... заїхав сюди, а на нього налетіли" (22:12). Працівник поліції роз`яснює, що відносно нього слухається справа про порушення ПДР, оскільки він керував транспортним засобом без номерного знака, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_2 знову пояснює, що він тільки купив мотоцикл, не їздив на ньому, в тому числі по вечорах. О 22:13 поліцейський роз`яснює, що ОСОБА_2 має право заявляти клопотання, подавати докази, користуватися юридичною допомогою. Надалі останній зазначає: "нащо писати, якщо я тільки зробив мотоцикл і виїхав",..."я нічого такого не зробив" (22:14). О 22:15 працівник поліції оголошує ОСОБА_2 зміст постанови за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не конкретизуючи примітку, роз`яснює права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Поліцейський вказує ОСОБА_2 , що пояснення буде давати в суді, в тому числі щодо кількості постанов, підписує їх та пропонує підписати та отримати копії ОСОБА_2 . Останній запитує, чи то дві однакові постанови, підписує їх та отримує копію. Відеозапис припиняється о 22:20 годин.

Не погоджуючись із оскаржуваними постановами, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що факт керування транспортним засобом та його зупинку не зафіксовано, як і не з`ясовано яким чином транспортний засіб появився на паркувальному майданчику, не заслухано з даного приводу ні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча остання заперечувала факт їзди, не опитано свідків (ні заявника, ні присутніх на місці події осіб).

Апеляційний суд вважає вірним висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Яке уже зазначалось судом вище, ОСОБА_2 поставлено у провину вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому в оскаржуваних постановах вказано, що перше правопорушення було вчинено 15.08.2025 о 22:06:23/15.08.2025 о 21 год 51 хв, друге 15.08.2025 о 22:19:49 в м. Долина по вул. Грушевського.

Згідно із ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративних правопорушень відповідач долучив рапорт, згідно з яким 15.08.2025 о 21:50 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в м. Долина по вул. Грушевського, 15 вже неодноразово їздять на мотоциклах на великій швидкості. В повідомленні зазначено номер телефону заявника, однак його дані не встановлено, що унеможливило допитати його в якості свідка з метою встановлення обставин справи, в тому числі часу вчинення адміністративного правопорушення, місця та ідентифікуючих ознак транспортного засобу. Крім того, суд звертає увагу, що рапорт поліцейського не може бути доказом вини особи, а є лише внутрішнім документом, який вимагає підтвердження іншими об`єктивними доказами, такими як фото, відео, свідчення свідків тощо.

З долученого до відзиву відеофайлу встановлено, що на ньому зафіксовані події, які відбуваються 15.08.2025 з 22:05 год до 22:20 год на майданчику для паркування транспортних засобів, а саме зафіксовано розмову поліцейських та молодих людей, а також винесення першими постанов про притягнення до адміністративної відповідальності щодо одного з присутніх.

Колегія суддів зазначає, що такий не підтверджує факт керування транспортним засобом та його зупинку відповідачем не зафіксовано.

Крім цього, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідачем не з`ясовано яким чином транспортний засіб появився на паркувальному майданчику, не заслухано з даного приводу ні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча остання заперечувала факт їзди, не опитано свідків (ні заявника, ні присутніх на місці події осіб), відповідач також не усунув неповноти в частині обставин, які передували виклику, та не надав доказів, на підставі яких було встановлено, що саме керування мотоциклом позивачем послужило причиною повідомлення на лінію 102, хоча в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Отже, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом 15.08.2025 о 21:51 годин, якщо повідомлення на лінію 102 мало місце о 21:49, а також о 22:06 та о 22:19, якщо відеозапис, долучений відповідачем, здійснювався з 22:05 до 22:20, і в цей час позивач не лише не керує мотоциклом, а навіть не знаходиться на проїжджій частині, не перебуває на транспортному засобі, двигун якого вимкнений, а спілкується з молодими людьми на паркувальному майданчику, до якого є окремі заїзди з дороги та з якими ведуть розмову поліцейські, які під`їхали на службових транспортних засобах.

Крім того, як вже зазначалось вище, позивач до 22:20 годин був поряд з працівниками поліції, не сідав за мотоцикл, а відтак не міг керувати ним о 22:19, як це зазначено в постанові серії ЕНА №5491995 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін та долученим на їх обґрунтування доказам, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено дотримання при винесені постанов серії ЕНА № 5491951 від 15.08.2025 та ЕНА № 5491995 від 15.08.2025 вимог ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 КУпАП. Такі постанови винесені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративне правопорушення слід задовольнити, оскаржувані постанови скасувати, а справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити.

Апеляційний суд зауважує, що з аналізу частини першої статті 121-3 та частини першої статті 126 КУпАП убачається, що відповідальність водія за порушення цих норм, в тому числі, у зв`язку з відсутністю державного номерного знаку даному транспортному засобу та відсутністю реєстраційного документу, настає у разі керування або експлуатації цим транспортним засобом.

У постанові від 20.02.19 у справі № №404/4467/16-а Касаційний адміністративний суд зазначив, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Як уже зазначалось судом вище, відповідачем не надано доказів керування транспортним засобом.

Інших доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача, а саме постанова по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 549199 від 15.08.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та постанова по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5491955 від 15.08.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягають скасуванню, а провадження у справі про адміністративне провадження закриттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року у справі № 343/1656/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови складений та підписаний 02.02.2026