Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №560/15392/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15392/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням суду від 07.10.2024 у справі №560/8739/24, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 (№11/19525-суд від 06.02.2024), з 01.02.2021 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 (№11/19526-суд від 06.02.2024), з 01.02.2022 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 (№11/19527-суд від 06.02.2024), з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (№11/19528-суд від 06.02.2024), виданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з врахуванням раніше виплачених сум.

23.05.2025 пенсійний орган провів перерахунки, а саме з 01.02.2020 підсумок пенсії - 27271,3 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 18645,10 гривень; з 01.12.2021 підсумок пенсії - 29488,02 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 19340 гривень; з 01.03.2022 підсумок пенсії - 31776,54 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 21306,67 гривень; з 01.02.2023 підсумок пенсії - 48075,78 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 21306,67 гривень; з 01.03.2023 підсумок пенсії - 48075,78 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 24846,42 гривень; з 01.03.2024 підсумок пенсії - 49642,78 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 26413,42 гривень; з 01.03.2025 підсумок пенсії - 51142,78 гривень, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 24967,47 гривень (арк. спр. 12-16).

Відповідно до постанови про накладення штрафу від 20.08.2025 ПП №78425303 вирішено за невиконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом накласти на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100 гривень (арк. спр.22-23).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач фактично не заперечує не виконання рішення суду, адже: 1) не провів перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 (№11/19525-суд від 06.02.2024), з 01.02.2021 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 (№11/19526-суд від 06.02.2024), з 01.02.2022 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 (№11/19527-суд від 06.02.2024), з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (№11/19528-суд від 06.02.2024), виданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, що підтверджено матеріалами справи; 2) посадові особи пенсійного органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли рішення про обмеження пенсії позивача без законних для цього підстав, відповідно до письмового пояснення представника пенсійного фонду Квятківської М.Ф. від 27.10.2025 наданого суду; 3) розмір боргу у сумі 1756,25 гривень не відповідає фактичному боргу, який крім цього облікований у підсистемі "Реєстр судових рішень" станом на 24.10.2025 за реєстраційним номером 817926 без жодних доказів цього та законних підстав (яким нормативним чи піднормативним актом передбачений цей реєстр, хто визначає та контролює черговість, інше); 4) не надано жодних доказів відсутності коштів на виплату боргу, який визнається пенсійним органом.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.