Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №720/1772/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 720/1772/25

Головуючий у 1-й інстанції: Ляху Г.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

04 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Семенюка Дениса Дмитровича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про постанови від 11.07.2025 серії ЕНА № 5196182 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення матеріальної й моральної шкоди.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем безпідставно винесена постанова серії ЕНА № 5196182 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки прилад вимірювання швидкості Tru Cam не був закріплений стаціонарно, а знаходився в руках у поліцейського, а у місці фіксації правопорушення відсутній дорожній знак 5.76 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».

Також позивач вказав, що всупереч вимог КАС України та клопотання позивача, ухвалою від 02.09.2025 суд постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому проваджені). Надалі суд не повідомляв позивача про хід розгляду справи. Також головуючий суддя одноособово розглянув заяву позивача про відвід, створивши лише видимість законності такого розгляду.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 11.07.2025 інспектором управління патрульної поліції в Чернівецькій області Семенюком Д.Д. винесена постанова серії ЕНА № 5196182 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП, у зв`язку із тим, що він керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313», номерний знак НОМЕР_1 , на 325 км дороги Н-03 «Житомир - Чернівці» зі швидкістю 74 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Позивач не погодився із вказаною постановою, а тому звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, вина позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена належними, допустимими та достатніми доказами. Приймаючи оскаржувану постанову інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови з огляду на її правомірність.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наведене нижче.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (ПДР), згідно із п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 12.4 ПДР встановлює, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За приписами ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем надано фото зроблені на лазерний вимірювач швидкості TruCАM, якими підтверджено, що позивач керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313», номерний знак НОМЕР_1 , на 325 кілометрі дороги Н-03 «Житомир - Чернівці» зі швидкістю 74 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР України.

Щодо доводів позивача про неналежність доказів здобутих з використанням вказаного лазерного вимірювача швидкості TruCАM з огляду на відсутність підтвердження стаціонарного розміщення такого приладу під час вимірювання швидкості, апеляційний суд зазначає наступне.

Встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCАM на який було зафіксоване порушення отримав сертифікат відповідності та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

Згідно інформації ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 опломбування лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 не передбачено експлуатаційними документами, методикою повірки або іншими документами. Лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, свідоцтво якого станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення було чинним, і міг використовуватися відповідачем під час здійснення патрулювання.

Згідно із п.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

При цьому, суд зауважує, що застосування у конструкції вказаної норми ч.2 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" похилої риски між словами "монтувати" та "розміщувати" свідчить, що відповідні пристрої можуть як стаціонарно монтуватись так і розміщуватись, у тому числі, й на однострої, у/на службових транспортних засобах поліцейських.

Отже, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, виключно у стаціонарному режимі.

Суд наголошує на тому, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача вплинуло на результат вимірювання.

Таким чином, вказані докази, здобуті з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCАM, обґрунтовано враховані судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки прилад TruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а відповідний дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на ділянці дороги екіпажу патрульної поліції.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд вважає, що факт порушення позивачем вимог пункту 12.4 ПДР підтверджується матеріалами справи та не спростований в ході судового розгляду даної справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.09.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому проваджені), відповідно до вимог ст. 263 КАС України.

Разом з цим, відповідно до ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справив судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, або ж якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не передбачені у ст. 263 КАС України, суд першої інстанції безпідставно призначив дану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому проваджені), посилаючись на ст. 263 КАС України, а також без належного обґрунтування відмовив у задоволенні клопотань позивача про розгляд даної справи з викликом сторін.

Відповідно до ч.1 ст.124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Частина 3 статті 124 КАС України передбачає, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у позивача електронного кабінету та докази направлення позивачу повістки на його поштову адресу.

Складені працівниками суду першої інстанції акти про неможливість відправлення поштової кореспонденції не можуть нівелювати вказані вимоги КАС України щодо належного повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 6 ст. 40 КАС України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин четвертої та п`ятої цієї статті не застосовуються.

На час подання позивачем заяви про відвід судді Ляху Г.О. у Новоселицькому районному суді здійснювали правосуддя менше трьох суддів, а саме судді Ляху Г.О. та Павлінчук С.С.. Суддя Оленчук І.В. відсторонений від здійснення правосуддя рішенням ВРП № 428/2дп/15-25 від 05.03.2025.

Таким чином, суддею Ляху Г.О. правомірно розглянуто заяву позивача про відвід судді .

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.