Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №120/1439/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1439/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 359427708, що сформована 21.12.2023, у власності ОСОБА_1 у 2023 році перебував, серед іншого, об`єкт нежитлової нерухомості - комплекс зерносушильний та склад кормів загальною площею 1712,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 11073653052060, номер запису про право власності на нерухоме майно – 17845614) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений об`єкт нерухомого майна у власності позивача перебуває з 01.12.2016.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "АГРО-ПММ" (код ЄДРПОУ 33708123).

Видами діяльності фермерського господарства "АГРО-ПММ" відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м`яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Як можна побачити з протоколу зборів членів фермерського господарства "АГРО-ПММ" № 3 від 28.08.2017, ОСОБА_1 передано до складеного капіталу цього фермерського господарства нерухоме майно, а саме майновий комплекс за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Горького, буд. 1Б, яке складається: приміщення "А" (комплексу зерносушильний), "Б" (склад кормів), "В" (зерносклад), "Г" (будинок чергового).

Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.08.2018 зазначене майно передане безпосередньо фермерському господарству.

28.05.2024 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено до сплати податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 114 737,50 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним, задля захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, коелгія суддів зазначає наступне.

01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.

У розумінні положень цієї статті платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

В силу положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції чинній впродовж спірного періоду) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, а саме:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2023 році для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:

1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику, в тому числі фізичній особі;

2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Під час розгляду справи суд не вдається до надання правової оцінки перших двох умов, адже, як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву, відповідні фактичні обставини не входять до предмета доказування у цій справі та не є визначальними для вирішення спору по суті.

Тобто у спірних правовідносинах основним є питання про, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, а відтак, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані в постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").

Разом з тим визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Застереження в п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні п.п. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення комплекс зерносушильний та склад кормів загальною площею 1712,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 11073653052060, номер запису про право власності на нерухоме майно – 17845614) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач має землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією витягу інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

ОСОБА_1 є одним із засновників фермерського господарства "Агро-ПММ", предметом діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м`яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Також відповідне нерухоме майно, на яке нараховано податок, передане до складу капіталу вказаного фермерського господарства та використовується ним.

Суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначене спростовує доводи податкового органу про те, що позивач не зареєстрований фізичною-особою підприємцем, а тому не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником.

Суд також враховує, що, серед іншого, у матеріалах справи міститься податкова звітність, а саме податкові декларації фермерського господарства "Агро-ПММ" як платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік, за підписом керівника Галаганюка П.М.

Ураховуючи викладене, суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що позивач не вважається сільськогосподарським товаровиобником в цілях застосування спірної пільги у спірний період (2023 рік). При цьому безспірним є те, що об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності та щодо якого контролюючий орган донарахував податкові зобов`язання, є будівлею, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, суд враховує, що у 2021 році від Головне управління ДПС у Вінницькій області приймало податкове повідомлення-рішення від 30.08.2021 № 1029576-2405-0203 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 74 141,26 грн, за 2020 рік.

Не погодившись з цим рішенням позивач подав скаргу, на підставі якої відповідач провів перерахунок донарахованого податку на нерухоме майно та у листі від 27.10.2021 вказав про те, що за наслідками перерахунку ОСОБА_1 не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нежитлової нерухомості, а відтак раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про сплату податку за 2020 рік на це нерухоме майно було скасовано.

Водночас відповідач у цій частині вмотивованих пояснень суду не надав та переконливо не пояснив, у чому полягає зміна позиції контролюючого органу.

Отже, за наслідками розгляду справи суд доходить висновку, що при оподаткуванні даного нерухомого майна відповідач неправомірно відмовив позивачу у застосуванні пільги, передбаченої пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991 від 28.05.2024 визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.