Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №120/17462/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17462/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

03 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про стягнення коштів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено перевірку закупівлі №UA-2021-07-28-002039-а, здійсненої Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради, за результатами якої складено акт від 21.08.2024 року №260218-30-06.

В ході перевірки встановлено порушення в частині прийняття та оплати робіт із завищеною вартістю на загальну суму 14400,00 грн., чим завдано матеріальну шкоду (збитки) бюджету Турбівської селищної територіальної громади на вказану суму.

Враховуючи, що виявлені порушення законодавства під час проведення перевірки не усунуто, позивач листом №260218-14/2686-2024 від 04.09.2024 року в адресу відповідача направив вимогу щодо усунення виявлених порушень, якою вимагалось, зокрема, забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) завданої внаслідок оплати завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 14400,00 грн. відповідно до норм статтей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статтей 611, 629 Цивільного кодексу України.

Оскільки виявлені порушення відповідачем не усунуто, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ.

Відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (ст.1 Закону).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7);

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.8);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10).

З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів і має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Предметом позову є стягнення з Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради до бюджету Турбівської селищної територіальної громади коштів в 14400 грн.

При цьому, позов обґрунтований тим, що в порушення пункту 6.2.2 Національного Стандарту України "Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва" ДСТУ Н Б Д.1.1-2:2013, прийнятого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405, відповідачем прийнято та оплачено роботи екскаватора одноковшевого дизельного на гусеничному ходу із завищеною вартістю на загальну суму 14400,00 грн., з урахуванням ПДВ, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) бюджету Турбівської селищної територіальної громади на вказану суму.

Суд наголошує, що у даному випадку позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідача коштів у зв`язку з понесенням завищених витрат на оплату робіт, тоді як пунктом 8 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не передбачено право позивача для звернення до суду з такими вимогами.

У свою чергу суд вказує, що пунктом 8 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право позивача для звернення до суду про стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами, а не понесених ними витрат.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, як орган державного фінансового контролю, при зверненні з даним позовом діяв не у спосіб, передбачений законодавством, а саме пунктом 8 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Предмет позову не відповідає межам наданих повноважень, оскільки йдеться не про стягнення коштів, отриманих підконтрольною установою, а про витрати, понесені на оплату робіт, що, на думку позивача, були завищені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб судового захисту є безпідставним, а заявлені позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.