Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №600/5551/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5551/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

03 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення — рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2024 року позивач, - ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування винесеного Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області від 15 жовтня 2024 року податкового повідомлення - рішення №0000014186/Ж10/24-13-09-02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 319500,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області від 15 жовтня 2024 року податкове повідомлення - рішення № 0000014186/Ж10/24-13-09-02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 319500,00 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області «Про проведення фактичної перевірки» від 18.09.2024 № 1548-П та направлень на перевірку від 18.09.2024 № 2749, 2750, 2868 проведена фактична перевірка суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального - місце зберігання пального за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Об`їзна, 35.

За наслідками проведення фактичної перевірки 27.09.2024 ГУ ДПС у Чернівецькій області складено акт фактичної перевірки, в якому зафіксовані наступні порушення: п.2 ст.29 Закону України № 3817-ХІ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Зокрема, згідно змісту складеного акту, в ході перевірки встановлено роздрібну торгівлю пальним за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Об`їзна, 35, а саме здійснено заправку транспортного засобу «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 , даний факт підтверджено фото/фіксацією, що є додатком до акту фактичної перевірки.

В графі зауваження (4.1) позивачем зазначено про надання додаткових пояснень до акту.

02.10.2024 позивачем надано до контролюючого органу пояснення в яких останній заперечував щодо обставин наведених в акті перевірки, оскільки автомобіль, який зафіксовано під час перевірки використовується ним для власних потреб в господарській діяльності. Вказаний ТЗ перебуває в позивача в користуванні на підставі договору позички.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0000014186/Ж10/24-13-09-02 від 15.10.2024, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 319 500,0 грн.

Судом першої інстанції також досліджений наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних (фінансових санкцій) до акту перевірки.

Також судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , зареєструвався фізичною особою-підприємцем з такими видами діяльності: 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 7.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

12 серпня 2024 року позивачем укладено з ТОВ «Д-ОІЛ» договір оренди земельної ділянки площею 3000 м.кв. за адресою: вулиця Об`їзна, 35, село Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області.

23 серпня 2024 року позивачем отримано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Згідно договору № 42/08/2024 поставки нафтопродуктів від 23.08.2024 року, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, 26.09.2024 та 27.09.2024 відбулась поставка нафтопродуктів, а саме паливо дизельне в кількості 10 000 літрів.

Згідно договору позички № 01-23/09 від 23.09.2024 вбачається про те, що ОСОБА_2 передав у безоплатне користування позивачеві транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_2 , зі змісту яких встановлено, що ним передано позивачеві транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 тимчасово безоплатно у користування, поки позивач не вирішить питання транспортного забезпечення.

Судом першої інстанції також дослідженні наявні у матеріалах справи додатки до акту перевірки, а саме: фото транспортного засобу, на яких зафіксовано ймовірно постать людини біля автомобіля типу "мікроавтобус" RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 та будівля із вивіскою "натяжні стелі" із паливною колонкою.

В матеріалах доданих до акту перевірки також наявне пояснення ФОП ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що з порушеннями зазначеними в акті не погоджується.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням форми «С» № 0000014186/Ж10/24-13-09-02 від 15.10.2024, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками проведення фактичної перевірки 27.09.2024 року ГУ ДПС у Чернівецькій області складено акт фактичної перевірки, в якому зафіксовано порушення: п.2 ст.29 Закону № 3817-ХІ.

За змістом частини 2 статті 29 Закону № 3817-ХІ роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

В свою чергу, на переконання контролюючого органу, в ході перевірки встановлено роздрібну торгівлю пальним за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Об`їзна, 35, а саме здійснено заправку транспортного засобу «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, даний факт зафіксовано фото/фіксацією (на вказується на який пристрій), що є додатком до акту фактичної перевірки.

Звертаючись до суду позивач фактично зводив аргументи до того, що він є фізичною - особою підприємцем та для здійснення господарської діяльності останній отримав Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). При цьому наголошував, що все наявне пальне, використовується виключно для власних потреб.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази, які б підтверджували реалізацію пального третім особам.

Зокрема, відсутні платіжні документи (касові чеки, виписки з банку, квитанції, тощо), які б свідчили про факт оплати за пальне, договори купівлі-продажу, тощо.

Також, відсутні дані з РРО або ПРРО / електронного обліку пального (акцизні накладні в СЕАРП/СЕ), які б підтверджували факт реалізації пального з дотриманням фіскального обліку. В свою чергу, наведене свідчить, що відсутність фіскальних чеків у ПРРО або даних з СЕАРП спростовує висновки контролюючого органу, про факт реалізації позивачем пального третім особам.

В ході перевірки також не відібрано пояснень водія, який зі слів контролюючого органу придбав таке пальне та особи, яка відпустила з паливної колонки таке пальне.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що відсутність у СЕАРП відомостей про оформлення акцизних накладних, а також відсутність фіскальних чеків, що підтверджують реалізацію пального, свідчить про відсутність факту його продажу. За таких умов висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях.

Водночас суд першої інстанції, відхилив доводи відповідача щодо транспортного засобу, який зафіксований на доданому до акту фото, оскільки такий автомобіль перебував в користуванні позивача на підставі Договору позички № 01-23/09 від 23 вересня 2024 року, укладеного з власником ОСОБА_2 , та використовується для власних потреб з метою здійснення підприємницької діяльності, що також підтверджується письмовими пояснення власника транспортного засобу, і власне самим договором. В свою ж чергу такі аргументи жодним доказом відповідачем не спростовано.

Проаналізувавши наявне фото надане відповідачем як до доказ реалізації пального, можна дійти висновку, що посадові особи податкового органу під час проведення перевірки, всупереч наведеним вище нормам приховано здійснювали фото фіксацію транспортного засобу «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Об`їзна, 35. При цьому, в акті перевірки не зазначено пристрій на який здійснювалось таке фіксування з прив`язкою до дати і часу.

Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що надана відповідачем фотофіксація транспортного засобу, на якому, за твердженням податкового органу, відбулася реалізація пального, не містить ознак, які б однозначно підтверджували факт відпуску пального третім особам.

Суд першої інстанції наголосив на тому, що за відсутності первинних облікових документів (накладних, актів приймання-передачі, платіжних документів, тощо), сам по собі факт фіксації транспортного засобу на території позивача не є достатнім доказом реалізації пального.

Крім того, фотознімок, наданий контролюючим органом, не містить інформації про обставини, за яких відбувалося переміщення пального, не ідентифікує отримувача пального, не містить ознак передачі майнових прав, а відтак не може свідчити про здійснення операції з реалізації пального.

Отже, надані податковим органом фотознімки транспортного засобу до акту фактичної перевірки не містять підтвердження укладення (усного чи письмового) правочинну купівлі-продажу, передачі права власності чи отримання оплати.

З урахуванням вказаного, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX.

Як передбачено п.32,40,49, 77 ч.1 ст.1 Закону України № 3817-IX зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов`язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб);

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об`ємом до 60 літрів включно), які належать суб`єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб`єктом господарювання;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальннка у водному просторі морських та річкових суден.

Відповідно до п. 1, 2 ст.28 Закону України № 3817-IX зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Згідно з ч.1, 2 ст.29 Закону України №3817-IX оптова торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Тобто, суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати торгівлю пальним, зобов`язаний отримати відповідну ліцензію.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст.72 Закону України № 3817-IX контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України № 3817-IX за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом. Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення.

Як передбачено п.22 ч.2 ст.73 Закону України № 3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах - роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Поняття "реалізація спирту етилового" застосовується виключно для суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

На період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану не вважаються реалізацією пального:

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв`язку з примусовим відчуженням або вилученням такого пального для потреб держави відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужене або вилучене пальне;

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв`язку з його передачею Збройним Силам України та добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості;

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України як гуманітарної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 не зареєстрований платником акцизного податку та не мав ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Разом з цим, 23 серпня 2024 року позивачем отримано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

12 серпня 2024 року позивачем укладено з ТОВ «Д-ОІЛ» договір оренди земельної ділянки площею 3000 м.кв. за адресою: вулиця Об`їзна, 35, село Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області.

Згідно договору № 42/08/2024 поставки нафтопродуктів від 23.08.2024, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, 26.09.2024 та 27.09.2024 відбулась поставка нафтопродуктів, а саме паливо дизельне в кількості 10 000 літрів.

Також, з доводів позивача та наданих доказів, а саме договору позички № 01-23/09 від 23.09.2024 вбачається, що ОСОБА_2 передав у безоплатне користування позивачеві транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 .

В свою чергу, доводи апелянта зводяться до того, що позивачем не надано йому доказів, що транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у власності та/або користування позивача на час перевірки.

З цього приводу, суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем в додаткових поясненнях до Акту перевірки зазначено, що з порушеннями викладеними в Акті перевірки він не погоджується та надасть додаткові пояснення (а.с.57).

01.10.2024 позивачем надіслано до ГУ ДПС у Чернівецькій області пояснення до Акта фактичної перевірки від 27.09.2024 та надано відповідні докази, що транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у користування позивача з 23.09.2024 (а.с.14-38). Дані пояснення з додатками податковий орган отримав 02.10.2024.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000014186/Ж10/24-13-09-02 від 15.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 319500,00 грн, відповідачу було відомо про вказану обставину та отримано відповідні підтверджуючі документи.

Згідно з ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як передбачено ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено обставини щодо повідомлення відповідача про договір позички № 01-23/09 від 23.09.2024, згідно з яким ОСОБА_2 передав у безоплатне користування позивачеві транспортний засіб «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 .

В свою чергу, відповідачем не надано достатніх доказів щодо відсутності інформації про перебування транспортного засобу «RENAULT TRAFIC» державний номерний знак НОМЕР_1 у користуванні позивача.

Інших належних доводів апеляційна скарга не містить.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана обставина свідчить про використання пального у власних потребах, згідно з вимогами законодавства та ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Також, як вірно зауважив суд першої інстанції, відсутні дані з РРО або ПРРО / електронного обліку пального (акцизні накладні в СЕАРП/СЕ), які б підтверджували факт реалізації пального з дотриманням фіскального обліку. В свою чергу, наведене свідчить, що відсутність фіскальних чеків у ПРРО або даних з СЕАРП спростовує висновки контролюючого органу, про факт реалізації позивачем пального третім особам.

При цьому, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, встановлених під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.