Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №488/267/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/267/26

Провадження № 3/488/137/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

04.02.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Торжинська Т.В., розглянувши справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП та за ч. 2 ст.173-8 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Корабельним РВ ММУ УМВУС України в Миколаївській області 19.04.2000 року, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2026 року на адресу суду з Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшли матеріали даних справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, які, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, розглянуті в єдиному провадженні.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №219103, 14 січня 2026 року о 13:20 год. гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, учинив стосовно своєї цивільної дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме умисні дії - стусани та штовхання, виражався в її бік нецензурною лайкою, погрожував, чим завдав фізичного та психологічного болю, внаслідок чого було завдано шкоду фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Дані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №219103, 15 січня 2026 року близько 07-00 години гр. ОСОБА_1 прийшов додому за адресою: АДРЕСА_2 та хотів потрапити до квартири, де знаходилась його співмешканка ОСОБА_2 , чим порушив терміновий заборонний припис АА№ 539501 від 14.01.2026 року, а саме заборона на вхід і перебування в місці проживання ( перебування) постраждалої особи.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-8КУпАП.

На виклик суду ОСОБА_1 не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належно та завчасно. Заяв про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками. Для забезпечення свого права на участь під час розгляду справи, особа має надати правдиву інформацію щодо свого місця проживання та, у разі наявності, інші можливі засоби зв`язку із ним, а також самостійно вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таке право має бути гарантоване та забезпечено не тільки особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, а і потерпілому.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що суд використав усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи, в той же час приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не організував належного зв`язку із ним, та, будучи обізнаним про складання відносно нього вищевказаних протоколів, розгляд яких здійснюється Корабельним районним судом м.Миколаєва, про що свідчать дані протоколу, не цікавився долею даних справ, тобто фактично не виявив бажання скористатись своїм правом участі під час розгляду справи відносно нього про адміністративне правопорушення, то останній здійснено за відсутності ОСОБА_1 .

Потерпіла ОСОБА_2 належно та завчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними отримання нею смс повідомлення, до суду не прибула, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 вказаної статті психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п.17 вказаної статті, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №2191103 від 14 січня 2026 року, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , а також з урахуванням даних форми оцінки ризиків, який поліцейським визначено як високий, та оглянутого судом долученого до протоколу відеозапису, зі змісту якого слідує, що під час спілкування з працівниками поліції з приводу наявності візуальних тілесних пошкоджень на обличчі ОСОБА_2 остання повідомила, що навіть після того, як потерпіла здійснила виклик працівників поліції, ОСОБА_1 продовжив вчиняти домашнє насильство та наніс їй удари по обличчю.

Частиною другою статті 173-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Статтею 29 вказаного Закону визначено відповідальність за вчинення домашнього насильства, а саме: кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.

Зі змісту доданих до протоколу документів вбачається, що 14 січня 2026 року відносно кривдника ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис АА №539501 стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено строком на 10 діб з 15:00 год. 14.01.2026 року до 14:59 год. 24.01.2026.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним із джерел доказів, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , а також відеозаписом нагрудної камери, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 дійсно, в порушення вимог заборонного припису, 15.01.2026 року близько 07:00 год. знаходився за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2 та ч. 2 ст.173-8 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Зважаючи на викладене, враховуючи особу винного, який не має постійного місця роботи, після притягнення до адміністративної відповідальності належних висновків для себе не зробив, з чого суд дійшов висновку, що адміністративне стягнення у виді штрафу, який вже застосовувався до ОСОБА_1 , не є достатнім для досягнення мети адміністративного покарання та належного впливу на порушника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що єдиним дієвим заходом адміністративного стягнення за вищевказаних обставин, який може бути застосований до ОСОБА_1 , є адміністративний арешт, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст.173-8 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави (р/р UA908999980313111256000026001, одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37993783).

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Торжинська Т.В.