Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №620/3277/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Справа № 620/3277/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві заяву представника Рейніша Леоніда Валерійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1

до Командира військової частини НОМЕР_1

ОСОБА_2

третя особа Військова частина НОМЕР_1

про визнання протиправним рішення та стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - Відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 в якому просила про:

- визнання рішення командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 протиправним в частині виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в розмірі половини всіх нарахувань;

- зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 змінити наказ щодо виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в повному (100%) розмірі з 17.06.2024;

- стягнення з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, яка дорівнює розміру 50% грошового забезпечення її сина ОСОБА_3 , з 17.06.2024 по день прийняття рішення з врахуванням індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з затримкою термінів її виплати.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення з 17.06.2024, як члену сім`ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 з 17.06.2024 виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення, як члену сім`ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. 19 січня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника Позивачки, в якій він просить ухвали додаткове рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 40000,00 грн судових витрат у місцевому суді та 65000,00 грн у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог заяви представник Позивачки посилається на правові висновки апеляційних судів, Верховного Суду, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Зазначає про укладення між Позивачкою та ФОП Рейніш Л.В. договору 12/2024 про надання юридично-консультативної допомоги та послуг щодо представництва від 01 грудня 2024 року та додаткових угод №1 та №2, відсутність від Відповідача обґрунтованих заперечень щодо суми судових витрат та відсутність у суду процесуальної можливості зменшити розмір витрат, які підлягають відшкодуванню з власної ініціативи.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 заяву призначено до судового розгляду з 29.01.2026.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи заявника, колегія суддів вважає, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити з огляду на наступне.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зі змісту статті 131-2 Конституції України вбачається, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

9. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що що представником у суді може бути адвокат та підлягають компенсації лише документально підтверджені судові витрати.

10. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

11. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне «представництву особи в суді».

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зауважила, що у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати. Натомість представництво у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абз.2 пп.2.2.1 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду від 31.10.2019 №4-в/2019 щодо скасування адвокатської монополії).

12. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу.

13. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів відзначає, що представник Позивачки - Рейніш Л.В. діяв в суді апеляційної інстанції на підставі договору № 12/2024 від 01.12.2024 року та додаткових угод № 1 від 01.12.2024 року та № 2 від 06.08.2025.

Згідно вказаного договору, Рейніш Л.В. є фізичною особою-підприємцем.

Предметом договору є юридична-консультативна допомога, представницькі послуги по захисту та представництву прав та інтересів ОСОБА_1 на території України в судах, а також інших державних та недержавних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами та ФОП. Предметом додаткової угоди № 2 є юридична-консультативна допомога, представницькі послуги по захисту та представництву прав та інтересів ОСОБА_1 у справі № 620/3277/25 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .

Однак, представник Рейніш Л.В. не надав суду доказів, що він є адвокатом чи здійснював представництво відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

14. З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви представника Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції необхідно відмовити.

15. Більш того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що судові витрати, понесені Позивачкою у суді першої інстанції вже були розподілені у додатковому рішенні від 23 липня 2025 року, яке набрало законної сили, та повторному розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77-78, 132, 139, 242-244, 250, 308, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Рейніша Леоніда Валерійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 03 лютого 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк