Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №320/61943/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61943/24 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФ у Київській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.07.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.07.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія за віком позивачу була призначена з урахуванням приписів ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 01.10.2017, то її збільшення понад встановлений розмір страхового стажу можливе також на підставі спеціальної норми без застосування двоскладової формули при її обчисленні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що з огляду на зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, оскільки відповідної умови позивачем не дотримано, то останній не має права на отримання надбавки на понаднормативний стаж.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 03.02.2026.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ у Київській області та з 15.05.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ІІІ кат. - потерпілі. Зона гарантованого добровільного відселення).

Також позивач є громадянином, який постійно працював (працює) або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 році (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Матеріали справи свідчать, що 21.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії із збільшенням розміру пенсій на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 05.12.2024 №13682-34794/К-02/8-1000/24 ГУ ПФ у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що починаючи з 01.10.2017 частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати 168 грн, а пенсія за другою складовою обчислюється відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період, починаючи з 01.01.2004, та з урахуванням страхового стажу, набутого за цей період.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.

Частина 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон;), у редакції, яка діяла до 11.10.2017, передбачала, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1057-IV) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11.10.2017, поставивши в залежність передбачену Законом можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.

Враховуючи такі законодавчі зміни, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 прийшла до висновку, що за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, пунктом 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

Тому щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).

Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за додатковий стаж роботи залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Аналогічний висновок неодноразово застосований Верховним Судом у постановах від 29.10.2024 у справі № 460/16652/23, від 18.11.2024 у справі № 460/19095/23, від 22.11.2024 у справі № 460/24038/23, від 04.12.2024 у справі № 300/2616/21.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що, враховуючи викладену Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 правову позицію, при вирішенні питання про наявність у позивача права на збільшення, за наслідками перерахунку, пенсії позивача на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV, Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 560/4564/24 вказав на необхідність враховувати, що:

- право на пенсію в повному розмірі для громадян, які належать до зазначених категорій (1, 2, 3, 4), виникає лише за умови чітко встановленої мінімальної кількості стажу роботи:

для чоловіків - 20 років.

для жінок - 15 років.

- збільшення пенсії на 1% заробітку відбувається за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж, але не більше 75% від заробітку;

- для осіб, які працювали в умовах, визначених у списку № 1 (наприклад, робота в зонах підвищеного радіаційного ризику), цей розмір збільшується до 85% заробітку, якщо чоловік має стаж не менше 10 років, а жінка - 7 років 6 місяців;

- частина 2 статті 56 Закону № 796-XII зберігає свою юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинен застосуватися у редакції, яка діяла на час призначення такій особі пенсії.

З вищезазначеного Верховний Суд у згаданій вище постанові зазначив, що ключовим для правильного вирішення спору, який виник у цій справі, є встановлення:

- кількості років наявного у позивача стажу роботи, що є підставою для застосування механізму підвищення пенсії, передбаченого частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ;

- дати, з якої позивачу було призначено пенсію (для визначення редакції частини 2 статті 56 Закону № 796-XII, що має застосовуватися відносно заявника).

Матеріали справи свідчать, що пенсія за віком призначена ОСОБА_1 за правилами п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.05.2022, тобто під час чинності положень ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII у редакції Закону №2148-VIII, тобто після 11.10.2017, а не до цієї дати, як помилково зазначив суд першої інстанції. Понаднормативний стаж роботи позивача складає 12 років, за який йому призначено доплату у розмірі 232,08 грн відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, оскільки пенсію за віком призначено позивачу після 11.10.2017 (у травні 2022 року), тобто на момент, коли вже діяли зміни, внесені Законом № 2148-VIII до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, то відповідно позивач не має права на застосування для обрахунку його пенсії ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII без урахування змін, внесених Законом № 2148-VIII. Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав ГУ ПФ у Київській області заяву про призначення йому пенсії за віком на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 03 лютого 2026 року.