Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №160/25865/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/25865/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (суддя Боженко Наталія Василівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 11.09.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 38051-29345/С-01/8-0400/25 від 22.08.2025, щодо непроведення індексації пенсії у повному обсязі із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197 (з 01 березня 2023 року), 1,0796 (з 01 березня 2024 року), та 1,115 (з 01 березня 2025 року), згідно з частиною другою статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії у повному обсязі із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018- 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197 (з 01 березня 2023 року), 1,0796 (з 01 березня 2024 року), та 1,115 (з 01 березня 2025 року), та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року, згідно з частиною другою статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

На виконання названої ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що про невідповідність розмірів індексації пенсії позивач дізнався після публікації у засобах масової інформації тлумачення юристами постанови Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у аналогічній справі № 200/5836/24 стосовно того, що індексація пенсії можлива у повному розмірі, з урахуванням коефіцієнтів, а не шляхом надбавки 100 грн, після чого у позивача з`явилися сумніви щодо правильності розрахунку індексації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі № 160/25865/25. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 10.03.2025 повернуто позивачу.

Суд дійшов висновку, що доводи позивача не дають підстав для висновку, що він як не знав, так і не міг знати про порушення своїх прав, адже формула призначення пенсії є доступною для пенсіонера та визначена нормативно, а тому обізнаність з її змістом залежить виключно від поведінки самого позивача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваної ухвали врахував правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 520/31098/23, але у справі № 520/31098/23 позивачем виступало товариство та оскаржувало податкові повідомлення-рішення, а тому на думку апелянта висновки Верховного Суду у справі № 520/31098/23 не можуть застосовуватися при вирішенні спору, пов`язаного із правом особи на соціальний захист.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 сформовано висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом за період з 01.03.2023 по 10.03.2025, адже позивачем не вказано жодну поважну причину пропуску строку звернення до суду.

Більш того, обізнаність позивача, що з 01.03.2023 пенсію проіндексовано та встановлено надбавку у розмірі 100,00 грн підтверджується листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 31.03.2023 № 13016-9314/С-01/8-0400/23, який долучений позивачем до матеріалів справи (а.с. 10).

Відтак, тривала пасивна поведінка позивача не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо доводів апелянта про помилковість застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постанові від 07.08.2024 у справі № 520/31098/23, колегія суддів зазначає, що дійсно у справі № 520/31098/23 мали місце інші правовідносини, проте у вказаній постанові Верховний Суд надав тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України. Зокрема Верховний Суд у справі № 520/31098/23 зауважив, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що по суті висновки Верховного Суду у постанові від 07.08.2024 у справі № 520/31098/23 в повній мірі узгоджені з висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, а тому зауваження апелянта не є такими, що свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду.

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що з питань перебігу строку звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах сформована стала судова практика, яка є зрозумілою та передбачуваною.

Верховний суд, зокрема, у постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 наголосив на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020-2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно повернув позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 10.03.2025.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року в адміністративній справі № 160/25865/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 03 лютого 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена з 03 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова