Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №467/1864/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1864/25

3/467/21/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

19 грудня 2025 року о 02 год. 19 хв. на 9 км дороги між с. Кавуни та с. Садове ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Forte», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння з вмістом алкоголю в крові 0,56 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і її процесуальна поведінка щодо справи

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання був двічі повідомлений належно: на 30 грудня 2025 року – при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та на 27 січня 2026 року – шляхом направлення судової повістки про виклик за вказаною у протоколі адресою.

Однак, на слухання справи не прибув, причин своєї неявки не повідомляв, заяв і клопотань, які в свідчили про його наміри брати участь в судовому засіданні і висловити свою позицію, до суду не направляв.

Тим самим, враховуючи наявність достовірних даних про належне сповіщення ОСОБА_1 про це судове провадження (зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення наявне у справі), з огляду на положення ст. 268 КУпАП, які не вимагають обов`язкової присутності особи при розгляді такого роду справ, суд вважав за можливе завершити це провадження прийняттям рішення по суті справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП настає у разі:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У цій справі установлено, що ОСОБА_1 не дотримався п. 2.9 «а» ПДР, так як керував транспортним засобом із вмістом алкоголю в крові в концентрації 0,56 проміле (міліграм спирту на літр крові), що є значно вищим показником за передбачений законодавством допустимий цифровий показник у 0,2 проміле.

Тим самим, було учинене правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП і його кваліфікація є правильною.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №544747 від 19 грудня 2025 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення, у тому числі й місця і порядку огляду на стан сп`яніння і його результату.

У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, і суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із порушенням вимог закону у частині формулювання обвинувачення немає.

Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.

Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, у тому числі, й стосовно проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу – Алкотестера Drager 6820.

Аналізом сукупності доказів було установлено, що поліція провела огляд на стан сп`яніння у цілому із дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України за № 1395 від 07.11.2025 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України за № 1452/35 від 09.11.2025 року.

Зокрема, із відеозапису судом було установлено, що водій погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, не оспорював його результати, погодився із ними і не заявляв про необхідність його огляду у закладі охорони здоров`я.

Тому порушення порядку проведення огляду судом не встановлено.

Звідси відсутні й підстави сумніватись у результатах тестування ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу, який показав позитивну пробу на наявність алкоголю в крові в концентрації 0,56 проміле, про що поліція надала суду належні і допустимі докази, а саме: Акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківку з результатом тесу на алкоголь «Drager».

Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.

Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, бо порушник є повнолітньою особою, а тому усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і свідомо допускав настання цих наслідків, розуміючи про підвищений ступінь суспільної небезпеки керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

До цього ж, у справі немає інформації про можливе учинення правопорушення у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення (кваліфікації правопорушення), суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, бо правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатись малозначним, у тому числі, й з огляду на його санкцію та високий ступінь суспільної небезпеки, а так само і на пряму заборону звільняти від відповідальності за учинення такого роду порушення (ч. 2 ст. 22 КУпАП).

Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосуванням її санкції, але без позбавлення права керування транспортними засобами, так як ОСОБА_1 такого права не набув у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою ВП № 1 Первомайського ВРП ГУНП в Миколаївській області № 221974-2025 від 19 грудня 2025 року.

Мотиви накладення стягнення

На підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, як то, значно високий ступінь його суспільної небезпеки; особу порушника,про якого відсутні дані щодо притягнення до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, зокрема, умисну форму, відсутність обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч. 6 ст. 38 КУпАП.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 246, 251,280, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца