Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №127/6644/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6644/25

Провадження № 2/127/1161/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зп договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ТОВ «Коллект центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 20.08.2028 року між позичальником ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання кредиту № 94678824000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 грн. на строк до 10.09.2020 року. За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1. Кредитного договору). Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55 % річних. Пунктом Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі % річних, що діє для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку. 23.12.2021р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» було укладено Договір факторингу №229 відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», право вимоги до Боржників, в тому числі за Договором № 94678824000. У свою чергу, 23.12.2021 р року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 23/12-2021/229. відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до Боржників, в тому числі за Договором № 94678824000.

10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до Боржників, в тому числі за Договором №94678824000. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 03.03.2025 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 90 437,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 30 747,58 грн.; заборгованість за наразованими процентами на дату відступлення права вимоги – 27 133,16 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 32 556,69 грн. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 94678824000 від 20.08.2018 р. у розмірі: 90 437,43 грн. та 2 422,40 грн судового збору та 16 000,00 грн витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 17.03.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи, відзив та докази у строк, встановлений судом.

30.05.2025 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог, де він зазначив, що визнає тільки суму в розмірі - 41 232,06 грн., з яких: 30 747,58 грн. – заборгованість за основним боргом, та 10 484,48 грн. – за процентами ,які виникли перед банком АТ «УКРСИББАНК», а також визнає витрати понесені позивачем на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн., а всього на 42 232,06 грн. В іншій частині вимог просить суд позивачу відмовити.

09.07.2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» подало до суду заперечення на часткове визнання позовних вимог, в яких зазначили, що відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. На підставі викладеного вище ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просили заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, 13.10.2025 від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшли письмові пояснення з детальним розрахунком заборгованості з відображенням поденного нарахування відсотків за договором.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобов`язань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами ЦК України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.08.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 94678824000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 грн. на строк до 10.09.2020 року. (а.с.22).

За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55 % річних.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

23.12.2021 було укладено договір №229 відповідно до якого АТ "УКРСИББАНК" відступило на користь ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94678824000. (а.с.64-65).

23.12.2021 було укладено договір №23/12-2021/229 відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94678824000.(а.с.69-70).

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до Боржників, в тому числі за Договором № 94678824000 відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01.(а.с.5-8).

Крім того до матеріалів справи додано виписки про рух коштів по рахунку картки з лімітом ОСОБА_1 (а.с.25-61).

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №94678824000 від 20.08.2018 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви (03.03.2025) відповідно до розрахунку заборгованості, становить 90 437,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 30 747,58 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27133,16 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 32556,69 грн. (а.с.63).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

23.12.2021, тобто після закінчення строку кредитування, було укладено договір №229, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №94678824000. Заборгованість за договором визначена в сумі 41 232,06 грн. В подальшому права вимоги з такою заборгованістю передавалися до інших фінансових установ, останньою з яких є позивач за договором від 10.03.2023.

Отже, згідно наявного у справі Договору, а саме п. 2.2., строк кредитування визначений з 20.08.2018 по 10.09.2020, а тому починаючи з 11.09.2020 відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитної установи повернути всю заборгованість за договором.

Разом з тим, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надає суду розрахунок заборгованості відповідача перед товариством з 23.12.2021 по 09.03.2023 за відсотковою ставкою 55,0% річних, що передбачено умовами Договору від 20.08.2018.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 визначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, існує порушення виконання зобов`язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом.

Отже, на підставі викладеного вище, суд приймає розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал», станом на 10.03.2023 року, загальною сумою – 57 880,74 грн., з яких: 30 747,58 грн. – заборгованість по основній сумі кредиту, 10 484,48 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 16 648,68 грн. – нараховані відсотки згідно кредитного договору, та вважає, що дана сума підлягає стягненню.

Крім того, з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню 1 550,33 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням ставки понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17(провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу подав такі докази: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с. 16-17), заявку на надання юридичної допомоги №479 від 01 січня 2025 року (а.с.19), витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року (а.с. 20).

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, враховуючи ч.4 ст.137 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, прийняте у справі рішення про часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат суд вважає за необхідне зменшити правову допомогу, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., у стягненні решти суми витрат відмовити.

Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №94678824000 від 20.08.2018 року у розмірі 57 880 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 74 копійки, з яких: 30 747,58 грн. – заборгованість по основній сумі кредиту, 10 484,48 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 16 648,68 грн. – нараховані відсотки згідно кредитного договору.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1 550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) гривень 33 копійки, та 5 000(п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 26.01.2026 року.

Суддя: