Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №160/15367/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/15367/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року (суддя О.С. Луніна) у справі № 160/15367/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2025 року №046050024384 в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачці пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.04.2025 року, з урахуванням до стажу за вислугу років періодів роботи з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року, з 12.10.2017 року по 14.11.2017 року, з 11.01.2021 по 31.03.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно прийнято рішення від 15.04.2025 року №046050024384 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного спеціального стажу роботи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2025 року №046050024384 в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачці період роботи з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року, з 12.10.2017 року по 14.11.2017 року, з 11.01.2021 по 31.03.2025 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 08.04.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до

внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911- VIII відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2- р/2019, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Суд вважав, що обмеження пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Суд врахував, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд дійшов висновку, що у позивача виникає право на пенсію за вислугу років незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Суд дослідив, що періоди роботи позивачки з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року, з. 12.10.2017 року по 14.11.2017 року, з 11.01.2021 по 31.03.2025 року підлягають зарахуванню позивачці до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.04.2025 року №046050024384 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому наявні підстави з метою ефективного захисту права позивачки зобов`язати пенсійний органо повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивачці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, адже у позивачки відсутній необхідний стаж за вислугу років. Звертає увагу, що в силу приписів п.2-1 та п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсія за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону №1788 може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994 до спеціального стажу, адже дитяча музична школа є позашкільним закладом та посада «викладач» Переліком №909 не передбачена. Вважає, що позивачці також правомірно не зараховано до спеціального стажу період роботи з 12.12.2000 по 31.05.2001, оскільки дитячий дошкільний заклад №216 ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не відноситься до дошкільних навчальних закладів освіти.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 08.04.2025 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2025 року №046050024384 відмовлено позивачці в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу за вислугу років. Додатково вказано, що страховий стаж заявника - 32 роки 09 місяців 12 днів, в тому числі спеціальний стаж 20 років 07 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано усі періоди.

Вважаючи рішення від 15.04.2025 року №046050024384 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон №213-VIII) та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №911-VIII)), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017. У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).

Пенсійний орган встановив, що спеціальний стаж позивачки за вислугу років, необхідний для призначення пенсії, станом 11.10.2017, складав 20 років 07 місяців 26 днів. Правильність визначення саме цього спеціального стажу позивачкою не заперечується.

Натомість, позивачка вказує, що періоди її роботи з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року, з 12.10.2017 року по 14.11.2017 року, з 11.01.2021 по 31.03.2025 року пенсійним органом хибно не зараховано до спеціального стажу позивачки за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів зауважує, посилання про помилкове неврахування до спеціального стажу періодів роботи позивачки з 12.10.2017 року по 14.11.2017 року, з 11.01.2021 по 31.03.2025 року є необґрунтованим, оскільки у спірному випадку встановлюється право позивачки на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим спеціальний стаж визначається станом на 11.10.2017.

В свою чергу, періоди роботи позивачки з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року та зарахований спеціальний стаж позивачки за вислугу років пенсійним органом (20 років 07 місяців 26 днів), у сукупності складають менше 25 років.

Таким чином, станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивачки за вислугу років є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, зарахування в даному випадку до спеціального стажу позивачки за вислугу років спірних періодів роботи з 01.01.1992 року по 27.08.1994 року, з 12.12.2000 року по 31.05.2001 року не впливає на спірні правовідносини, оскільки предметом спору у цій справі є саме визначення права позивачки на призначення пенсії відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте підставою для отримання такої пенсії, як зазначено раніше, є саме наявний на 11.10.2017 спеціальний стаж від 25 до 30 років.

За таких, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 160/15367/25 – скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.02.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров