Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №280/5945/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/5945/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (суддя Р.В. Кисіль) у справі № 280/5945/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн за період перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення на підставі рішень ВЛК за період лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року та за період стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025, з 06.05.2025 по 27.05.2025 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення на підставі рішень ВЛК за період лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року та за період стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025, з 06.05.2025 по 27.05.2025 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ

пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході виконання бойового завдання, безпосередньо пов`язаного із захистом територіальної цілісності та суверенітету України в районі н.п. Олександропіль Донецької області 07 вересня 2024 року, позивач зазнав тяжкого бойового поранення внаслідок вогневого ураження з боку ворога. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, позивач протягом періоду стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я мав право на щомісячну виплату у розмірі 100 000,00 грн. Такі виплати йому нараховувались, однак починаючи з лютого 2025 року, тобто протягом п`яти місяців - лютий, березень, квітень, травень, червень 2025 року - додаткова грошова винагорода вказаного розміру не виплачувалася. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первинного відповідача у справі №280/5945/25 - Військової частини НОМЕР_2 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн за період перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення на підставі рішень ВЛК за період лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року та за період стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення на підставі рішень ВЛК за період лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року та за період стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

Виплата ж збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії відбувається за двох умов, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд вказав, що виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

У разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Відтак, суд дійшов висновку, що військовою частиною протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100 000,00 грн. за період перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення на підставі рішень ВЛК за період лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року та за період стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ.

Разом з тим, суд зауважив, що період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 06.05.2025 по 27.05.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ не підтверджується жодним документальним доказом (матеріали справи не містять таких доказів), в зв`язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд встановив, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 вказує, що станом на час виникнення спірних правовідносин передбачено можливість проведення медичного огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні. Зауважує, що згідно ст. 10-1 Закону №2011 висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Вважає, що оскільки у позивача висновок ВЛК про потребу в тривалому лікуванні відсутній, дії скаржника в спірному випадку є правомірними, а підстав для задоволення позову немає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що після ухваленні рішення суду першої інстанції він отримав можливість одержати та подати суду доказ – виписку №2194/25 із медичної карти стаціонарного хворого, що підтверджує безперервне стаціонарне лікування позивача у період з 06.05.2025 по 27.05.2025. Зауважує, що факт проходження позивачем лікування підтверджується постановою ВЛК від 28.05.2025 року.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_2 , обіймаючи посаду командира зенітно-ракетного відділення.

У ході виконання бойового завдання, безпосередньо пов`язаного із захистом територіальної цілісності та суверенітету України в районі н.п. Олександропіль Донецької області 07 вересня 2024 року, позивач зазнав тяжкого бойового поранення внаслідок вогневого ураження з боку ворога.

Про це свідчить довідка про обставини поранення, в якій зазначено наявність множинних відкритих черепно-мозкових і тілесних ушкоджень, зокрема ВМТ, СГМ, множинних ВОСП голови та обличчя, переломів, травм лівої нижньої кінцівки, лівого ока, грудної клітки та живота. Це поранення було офіційно визнано пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка встановлює порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям за поранення, позивач протягом періоду стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я мав право на щомісячну виплату у розмірі до 100 000,00 грн.

Такі виплати йому нараховувались та виплачувались до 07.01.2025, проти чого сторони не заперечують.

Починаючи з 08.01.2025 та протягом п`яти місяців - лютий, березень, квітень, травень, червень 2025 року додаткова грошова винагорода позивачу не виплачувалася. Проти вказаної обставини відповідач також не заперечує.

Судом встановлено, що згідно з довідкою ВЛК від 05.11.2024 за №1469 позивач має тяжке поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту України.

Надалі ВЛК приймали рішення, оформлені у вигляді довідок, про те, що позивач потребує відпустки для лікування після травми, поранення на 30 календарних днів, а саме: від 15.01.2025 за №5876/1, від 21.02.2025 за №2145, від 22.03.2025 за №3391, від 19.04.2025 за №4329, від 28.05.2025 за №5587, від 26.06.2025 за №6490.

Ці довідки містять висновки про те, що стан здоров`я позивача зумовлений наслідками бойового поранення та потребує відпустки для лікування, у тому числі з госпіталізацією.

Також у період з 03.02.2025 по 20.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №574/25 від 20.02.2025.

Вищезазначені документи надавались командуванню в/ч НОМЕР_1 в зв`язку з чим позивачу надавалась відпустка за станом здоров`я з 16.01.2025 по 14.02.2025, з 22.02.2025 по 23.03.2025, з 23.03.2025 по 21.04.2025, з 20.04.2025 по 19.05.2025, з 27.06.2025 по 26.07.2025, що підтверджується відпускними квитками в/ч.

Позивач неодноразово звертався до командування в/ч НОМЕР_2 та на гарячу лінію Міністерства оборони України з проханням роз`яснити причини невиплати коштів, однак отримав відповідь, що з лютого 2025 року грошове забезпечення не виплачується у зв`язку з відсутністю підтверджувальних документів (висновку військово-лікарської комісії) щодо тривалого лікування (більше 4 місяців).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Розділ XXXIV Порядку №260 визначає особливості виплати додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Таким чином, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які:

- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого);

- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Разом з тим, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а військово-лікарськими комісіями надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до абз. 2 п.9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Відповідно до абз. 3 пункту 9 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Приписами п.11 ст.10-1 Закону №2011 визначено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Отже, в силу положень п.11 ст.10-1 Закону №2011 відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається на підставі висновку ВЛК, однак загальний час перебування у відпустці після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.

Вищевказане узгоджується з положеннями абз. 2 пункту 9 розділу I Порядку №260, що передбачають виплату грошового забезпечення за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини, однак крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з довідкою ВЛК від 05.11.2024 за №1469 позивач має тяжке поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту України.

Довідка про обставини поранення позивача підтверджує наявність множинних відкритих черепно-мозкових і тілесних ушкоджень, зокрема ВМТ, СГМ, множинних ВОСП голови та обличчя, переломів, травм лівої нижньої кінцівки, лівого ока, грудної клітки та живота. Це поранення було офіційно визнано пов`язаним із захистом Батьківщини.

У подальшому, ВЛК приймали рішення, оформлені у вигляді довідок, про те, що позивач потребує відпустки для лікування після травми, поранення на 30 календарних днів, а саме: від 15.01.2025 за №5876/1, від 21.02.2025 за №2145, від 22.03.2025 за №3391, від 19.04.2025 за №4329, від 28.05.2025 за №5587, від 26.06.2025 за №6490.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані рішення ВЛК в силу положень п.11 ст.10-1 Закону №2011 є підставою для виплати позивачу грошового забезпечення після більш ніж чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини.

Апеляційний суд дослідив, що військовою частиною відповідно до рішень ВЛК позивачу надавалась відпустка за станом здоров`я з 16.01.2025 по 14.02.2025, з 22.02.2025 по 23.03.2025, з 23.03.2025 по 21.04.2025, з 20.04.2025 по 19.05.2025, з 27.06.2025 по 26.07.2025.

Відтак, колегія суддів зазначає, що згідно розділу XXXIV Порядку №260 та 11 ст.10-1 Закону №2011 позивач у періоди відпустки лютий (01.02.2025 по 14.02.2025, 22.02.2025 по 28.02.2025), березень (01.03.2025 по 23.03.2025, 23.03.2025 по 31.03.2025), квітень (01.04.2025 по 20.04.2025, 20.04.2025 по 30.04.2025), травень (01.05.2025 по 19.05.2025), червень (27.06.2025 по 30.06.2025) 2025 року має право на додатку винагороду, збільшену до 100000 грн., а отже бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати позивачу такої винагороди є протиправною.

Також, зі змісту матеріалів справи вбачається, що у період з 03.02.2025 по 20.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №574/25 від 20.02.2025. Діагноз: наслідки ушкодження лівого плечового сплетення, латерального грудного нерва, надключичних нервів зліва в результаті ВОСП.

Крім того, позивачем суду апеляційної інстанції подано виписку №2194/25 із медичної карти стаціонарного хворого з ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова» НАМН України», з якої вбачається, що позивач був на стаціонарному лікуванні у період 06.05.2025 по 27.05.2025, йому було проведено хірургічне втручання, що узгоджується з відомостями довідки ВЛК від 28.05.2025 року.

Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приймаючи надані відповідачем докази, а саме виписку №2194/25, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що позивач мав тяжке поранення та перебував на лікуванні та не мав вільного доступу до його медичної документації, що зберігалася у військовій частині, яка зокрема здійснює переміщення в умовах воєнного стану. Крім того, колегія суддів зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 9 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до абз.2 та 3 пункту 9 розділу I Порядку №260 виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці після поранення можуть бути продовжені за наявності висновку ВЛК.

Апеляційний суд зазначає, що оскільки позивач відповідно до рішень ВЛК у період лютий-червень 2025 року потребував відпустки для лікування поранення, згідно розділу XXXIV та пункту 9 розділу I Порядку №260 позивач у періоди стаціонарного лікування з 03.02.2025 по 20.02.2025, з 06.05.2025 по 27.05.2025 має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., а отже бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати позивачу такої винагороди є протиправною. Відтак, наявні підстави для зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити позивачу додатку винагороду, збільшену до 100000 грн. за періоди стаціонарного лікування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 280/5945/25, в частині відмови у задоволені позовних вимог - скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн за період стаціонарного лікування з 06.05.2025 по 27.05.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за період стаціонарного лікування з 06.05.2025 по 27.05.2025 у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова» НАМНУ пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 280/5945/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.02.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров