Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №520/31230/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. Справа № 520/31230/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, по справі № 520/31230/25

за позовом ОСОБА_1

до Заступника Височанського селищного голови Тройно Олега Володимировича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Височанського селищного голови О.Тройна (далі – відповідач), в якому просила:

- визнати дії заступника Височанського селищного голови О.Тройна розповсюдження недостовірної інформації про відмову позивача від отримання продуктів харчування, які мені повинна була передати за нормами постанови КМУ №328/22 Височанська селищна ради неправомірними - такими що порушили моє право гарантоване ч.4 ст. 32 Конституції України Визнати дії заступника Височанського селищного голови О.Тройна розповсюдження недостовірної інформації про відмову мого чоловіка ОСОБА_2 від отримання продуктів харчування, які йому повинна була передати за нормами постанови КМУ №328/22 Височанська селищна ради неправомірними - такими що порушили його право гарантоване ч.4 ст.32 Конституції України;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О.Тройна спростувати розповсюджену за його участі недостовірну інформацію про мою відмову від отримання продуктів харчування, які мені повинна була передати за нормами постанови КМУ №328/22 Височанська селищна ради там де вона була розповсюджена, з посиланням на Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28.04.2022 року;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О.Тройна спростувати розповсюджену за його участі недостовірну інформацію про відмову мого чоловіка - ОСОБА_2 від отримання продуктів харчування, які йому повинна була передати за нормами постанови КМУ №328/22 Височанська селищна ради там де вона була розповсюджена, з посиланням на Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28.04.2022 року;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О. Тройно вирішити питання про вилучення з установ та організацій Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28.04.2022 року, яка має недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та була надана в ці організації ОСОБА_3 або іншою особою, якій ОСОБА_4 передавав цю Відомість на розповсюдження, як свідчення того що я і мій чоловік ОСОБА_2 відмовились отримувати продукти харчування які нам повинна була передати Височанська селищна рада на підставі та вимогах постанови КМУ №328 від 20.03.2022 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 позовна заява повернута позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 про повернення позову у справі № 520/31230/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що пенсія не є доходом, а питання про звільнення від сплати судового збору визначається виключно з наявного у позивача доходу. Крім того, позивач посилається на довідку, згідно якої у 2024 році вона не мала доходів.

Відповідач подав відзив на апеляційну позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 04.12.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою суду від 04.12.2025 позовну заяву було залишено без руху, зменшено розмір судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову до розміру 1211,20 грн та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору.

Тобто, підставою для постановлення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року про залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а тому надано позивачеві строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання ухвали.

До Харківського окружного адміністративного суду 12.12.2025 надійшли пояснення позивача, в яких заявник вказав, що пенсія не є доходом, а є щомісячною виплатою в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченим Законом пенсійного віку. Також позивач посилався на рішення Конституційного суду України від 27.02.2018 у справ №1-р/2018.

До зазначених пояснень позивачем додана копія відомостей з ДРФО - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.12.2025 за період з 1 січня 2024 року по грудень 2024 року, з якої вбачається, що інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відносно ОСОБА_1 відсутня.

Так, відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору – це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Тобто, судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, наведеними нормами встановлено право суду, за наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" як звільнити особу від сплати судового збору, так і зменшити його розмір.

Залишаючи без руху позов ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував майновий стан позивача та, керуючись положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ст. 133 КАС України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судового збору до 1211,20 грн, що є меншим за 5% річного доходу позивача (27796,00 грн х 0,05 = 1389,80 грн).

Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія – це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, у справі № 1-6/2018 надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 по справі № 520/495/23, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 у справі №3-р(ІІ)2023 є необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, наведеним рішенням Конституційним Судом України перевірялись на відповідність Конституції України (конституційність) приписи абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) "в частині, що надає можливість звертати стягнення на пенсію боржника, яка є єдиним джерелом доходів (основним джерелом існування) особи та розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому законом".

Тобто, даним рішенням не надавалась оцінка сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 становить 1389,80 грн (27796,00 грн х 0,05), що є більшим за розмір судового збору за подання даного позову 1211,20 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, в якій суд вирішив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, постановлена з дотриманням судом вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 133, 161, 169 КАС України.

Копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 позивач отримала 11.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у встановлений судом строк, недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 04.12.2025, позивач не усунула. Доказів неможливості сплати судового збору у зменшеному судом розмірі позивач також до суду не надала.

З огляду на вищевикладене та те, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування спірної ухвали.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/31230/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій