Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №440/4336/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. Справа № 440/4336/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 , головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4336/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_3 ), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.11.2024, винесене інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) майстер-сержант ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати дозвіл на перетинання державного кордону громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, яка має одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжує одного із таких батьків для виїзду за межі України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 440/4336/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року по справі № 440/4336/25 скасовано.

Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перетинанні державного кордону України від 12.11.2024 року.

В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

28 січня 2026 року через систему "Електронний суд" до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/4336/25, в якій він просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 грн та судовий збір у розмірі 3027,70 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23000 грн, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено наступні документи: договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 2 від 12.03.2025, додаток № 2 від 03.06.2025 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 2 від 12.03.2025, акт виконаних робіт № 1 від 26.01.2026 за Договором про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 2 від 12.03.2025 в судовій справі № 440/4336/25, квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 12.03.2025 та № 2 від 03.06.2025 про сплату позивачем витрат на правничу допомогу на суму 15000 грн та 8000 грн відповідно, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, з наведених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 уклав з адвокатом Тимошенком Д.В. договір про надання правничої допомоги № 2 від 12.03.2025, п. 1.2 якого передбачено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов`язок вести судову справу в суді першої інстанції про визнання протиправним та скасування Рішення державної прикордонної служби України про відмову клієнту в перетині державного кордону України від 12.11.2024 року, що включає в себе обов`язок подати позовну заяву, у разі виклику сторін – приймати участь в судових засіданнях, подавати за необхідності інші процесуальні документи та отримати рішення суду по суті спору.

Пунктом 1.4 Договору обумовлено, що за виконання даного договору адвокату сплачується гонорар у розмірі встановленому договором.

В п. 4.2 Договору передбачено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги, зазначеної в п. 1.2 цього Договору є фіксованим за ведення справи в суді першої інстанції до отримання судового рішення по суті та становить 15000 грн.

Розмір гонорару та його сплата за іншу правничу допомогу (інші послуги, роботи) засвідчується додатком до цього договору (п. 4.4 Договору).

Додатком № 2 від 03.06.2025 до договору № 2 від 12.03.2025 сторони узгодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок представляти інтереси Клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 440/4336/25 про оскарження рішення про відмову в перетинанні державного кордону України – під ключ, тобто повного розгляду апеляційної скарги та ухвалення судового рішення (п. 1.2)

Сторони погодили розмір гонорару за послуги, передбачені п.п. 1.1, 1.2 є фіксованим та становить 8000 грн (п. 1.4).

З акту виконаних робіт № 1 від 26.01.2026 за вказаним вище договором про надання правничої допомоги № 2 від 12.03.2025 вбачається, що адвокатом позивачу надано наступні послуги:

Надання клієнтові консультації – кількість витраченого часу – 0,5 год, вартість – 1000 грн;

Підготовка (написання) та подання позовної заяви про оскарження рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 01.04.2025 – кількість витраченого часу – 4,5 год, вартість – 9000 грн;

Підготовка (написання) та подання апеляційної скарги № 19/6-1 від 19.06.2025 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 – кількість витраченого часу – 4,5 год, вартість – 9000 грн;

Підготовка (написання) та подання заяви про поновлення процесуального строку від 24.10.2025 – кількість витраченого часу – 1 год, вартість – 2000 грн;

Написання заяви про ухвалення додаткового рішення та подача до суду – кількість витраченого часу – 1 год, вартість – 2000 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 23000 грн.

Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в судах першої та апеляційної інстанцій, а саме представником позивача складені наступні документи: позовну заяву, апеляційну скаргу, заяву про поновлення процесуального строку та заяву про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів зазначає, що наведена в акті виконаних робіт послуга з надання клієнтові консультації вартістю 1000 грн фактично є складовою процесу підготовки та подання позовної заяви, а не окремою самостійною послугою з надання правової (правничої) допомоги, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для відшкодування витрат на правову допомогу в цій частині.

Надаючи оцінку послугам у частині складання та подання позовної заяви, оціненим адвокатом у 9000 грн (витрачений час — 4,5 години), колегія суддів, дослідивши її зміст, зазначає, що заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності й співмірності, оскільки позовна заява переважно складається з викладення фактичних обставин справи, цитування норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, обґрунтування підсудності справи, а також містить виклад норм щодо відшкодування витрат на правничу допомогу на двох аркушах, що загалом не потребувало значних інтелектуальних зусиль чи витрат часу (4,5 години).

Водночас колегія суддів враховує, що позовна заява містить власні правові висновки та аргументацію адвоката, сформульовані з урахуванням конкретних обставин справи, що свідчить про здійснення певної аналітичної роботи та надання правової оцінки спірним правовідносинам. З огляду на це, а також беручи до уваги обсяг і складність виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн є співмірним і обґрунтованим, у зв`язку з чим саме в такому розмірі підлягає відшкодуванню.

З приводу відшкодування витрат на правничу допомогу за підготовку та подання апеляційної скарги у розмірі 9000 грн, колегія суддів враховує, що її складання так само не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, оскільки в більшій частині остання дублює викладені у позовній заяві доводи. За таких обставин колегія суддів вважає завищеним заявлений розмір витрат на правничу допомогу в цій частині, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити їх до 3000 грн як таких, що відповідають критеріям розумності та співмірності.

При цьому варто зауважити, що участь одного й того самого адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Тимошенко Д.В. брав участь у цій справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.

Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Між тим, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: “…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо“.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

У будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 у справі №640/2756/19.

З приводу відшкодування витрат на правничу допомогу за надання послуг з підготовки та подання заяви про поновлення процесуального строку від 24.10.2025 (вартістю 2000 грн), колегія суддів враховуючи її зміст та обсяг, зазначає, що підготовка такого клопотання не потребувала значних витрат часу чи складної правової аргументації, оскільки основні доводи та правове обґрунтування заяви викладено на одному аркуші з двох. У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про завищеність заявлених витрат у цій частині та вважає за можливе визначити їх розмір на рівні 1000 грн.

Так само підлягають зменшенню, заявлені адвокатом витрати за надання послуги з написання заяви про ухвалення додаткового рішення та подачі її до суду у розмірі 2000 грн, оскільки фактично зміст такої заяви складається із викладу на декілька абзаців хронології судового розгляду даної справи та цитування норм КАС України, якими врегульовано порядок відшкодування судових витрат на двох аркушах. Тому, розумним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу в цій частині колегія суддів вважає суму на рівні 1000 грн.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, та часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума у розмірі 11 000 грн.

З приводу заявлених до відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 3027,70 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як зазначалось вище, за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн (квитанція про сплату № 9929-1942-9591-1665 від 01.04.2025), апеляційної скарги – 1816,50 грн (квитанція про сплату № 2385-3957-0298-6681 від 19.06.2025, що в загальному становить 3027,70 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1513,85 грн (3027,70 грн/2).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Тимошенка Д.В. про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача – адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн 85 коп.

В задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Любчич Л.В.

Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.