Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №520/4969/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. Справа № 520/4969/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 16.10.2025 по справі № 520/4969/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0458228-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 13870,67 грн.; від 18.04.2024 №0458227-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 3087,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що отримав податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” від 18.04.2024 № 0458228-2414-2022- UA63060090000041888 у розмірі 13 870,67 грн.; від 18.04.2024 № 0458227-2414-2022- UA63060090000041888 у розмірі 3 087,90 грн. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку із чим звернувся з даним позовом, яким просить вказане рішення скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/4969/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 № 0458228-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 13870,67 грн.; від 18.04.2024 № 0458227-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 3087,90 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вищевказані об`єкти нерухомого майна нараховано відповідно до норм чинного законодавства. Згідно рішення Сахновщинської селищної ради від 21.07.2022 № 2011-VIII ставка податку до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства застосовується у розмірі 0,5, що підтверджується розрахунком податкових зобов`язань наданих до відзиву. Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України повідомлення за формою № 20-ОПП мають подавати всі платники податків – як юридичні, так і фізичні особи в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкту.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги ї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, Берестинська ДПІ з 21.04.2021 року.

Позивач провадить свою діяльність на спрощеній системі оподаткування 3 група 5%.

Платником зареєстровано наступні види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває:

- нежитлове будівля, загальною площею 576,1 (частка 16/100) кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове будівля, загальною площею 828,1 (частка 1/2) кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , площею 576,10 кв.м. належить позивачу на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2022 № 700.

Нежитлова будівля - склад зерносховища бригади № 2 на 500 тон, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , площею 828,10 кв.м. належить позивачу на підставі договору купівлі продажу від 30.09.2021 № 1181.

Відповідно до технічних паспортів на нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1 та нежитлова будівля - склад зерносховища бригади № 2 від 01.09.2020 та від 09.07.2013 року вищезазначені будівлі класифікуються, як виробничі будинки - зерносховища.

Вищевказана інформація підтверджується довідкою № 365118764 від 08.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Позивач отримав податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” від 18.04.2024 № 0458228-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 13870,67 грн.; від 18.04.2024 № 0458227-2414-2022-UA63060090000041888 у розмірі 3087,90 грн. Податкові повідомлення рішення отримані 25.07.2024 року.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що у межах даної справи встановлено підстави для застосування пільги передбаченої підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки наявні умови, які передбачають можливість такого застосування, доказів протилежного відповідачем не надано та матеріали справи не мстять, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу в даному випадку суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є безпідставним.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Закону України від 18 січня 2001 року №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", Законом України від 24 червня 2004 року № 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України 23 вересня 2008 року № 575-VI "Про сільськогосподарський перепис".

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Аналізуючи приписи підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, судова колегія зазначає, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17 серпня 2000 року, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 року у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 року у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 року у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 року у справі № 823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні пп. "ж" п п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 року № 820/3556/17, від 10.04.2020 року № 823/1751/17, від 24.04.2020 року № 540/2206/19 від 17.02.2021 року № 820/3707/17 та від 22.04.2021 року № 822/3289/17.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції та відповідачем у справі не спростовано, позивачем зареєстровано наступні види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У своїй господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує наступні нежитлові будівлі:

Нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , площею 576,10 кв.м. та належить позивачу на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2022 № 700;

Нежитлова будівля склад зерносховища бригади № 2 на 500 тон, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , площею 828,10 кв.м. та належить позивачу на підставі договору купівлі продажу від 30.09.2021 № 1181.

Отже, належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна є об`єктами сільськогосподарського призначення та безпосередньо використовуються за призначенням.

Доказів того, що ці об`єкти нерухомого майна здаються в оренду лізинг, позичку матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до технічних паспортів на нежитлове приміщення А1 -зерносховище бригади № 1 та нежитлова будівля склад зерносховища бригади № 2 від 01.09.2020 та від 09.07.2013 року вищезазначені будівлі класифікуються, як виробничі будинки зерносховища.

Ця інформація підтверджується також довідкою № 365118764 від 08.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Згідно цієї ж довідки позивачу на праві власності належать земельні ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію про функціональне призначення нежитлових будівель: зерносховище та виробничий будинок-склад.

Вказана інформація підтверджує, що нежитлові приміщення є будівлями сільськогосподарського призначення (код 1271) відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що предметом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є особисте вирощування сільськогосподарських культур, а саме пшениці 3, 4 клас на власних земельних угіддях.

Посівні площі відносяться до громади: Харківська область, Сахновщинський район, Олійниківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6324886000:02:000:1417; 6324886000:02:000:1240.

Загальна площа сільських угідь становить 12,3505 га.

Для вирощування врожаю використовується сільгосптехніка власна/орендована: комбайн, два трактори-колісні, вантажний самоскид, навантажувач фронтальний, культиватор КПС-4 навісний, культиватор КПС-4 причіпний, прополочний культиватор КРН-5,6, дискова борона БДТ-3, зерно навантажувач ЗМ-60, оприскувач «Богуслав ОП2000», причіп тракторний 2-ПТС-4.

При цьому, детальна інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, а саме: інформація про склади (зерносховища), земельну ділянку, сільськогосподарську техніку за формою 20-ОПП подана до контролюючого органу за встановленою формою.

Також суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 сплачує податки та збори, що виникають у зв`язку із здійсненням ним діяльності по вирощуванню зернових.

Так, платником податку за 2023 рік в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця № 9382589362 від 09.02.2024 року (рядок 14.2 декларації) задекларовано та сплачено за 2023 рік єдиний податок у сумі 12537,90 грн відповідно до квитанції № 9333-1504-5504-0320 від 14.02.2024.

В березні квітні 2024 року ФОП було реалізовано пшеницю 4 класу врожаю 2023 року на адресу ОСОБА_3 , що підтверджується видатковою накладною № 1/03 від 05.03.2024 року, рахунком № 1/03 від 05.03.2024 року видатковою накладною № 1/04 від 16.04.2024 року, рахунком № 1/04 від 16.04.2024 року. Розрахунки проведено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та платіжними інструкціями від 05.03.2024 № 49, від 16.04.2024 року № 68.

Дохід від реалізації сільгосппродукції вирощеної в 2023 році було задекларовано в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2-й квартал 2024 року № 9222662059 від 06.08.2024 року (рядок 14.2 декларації).

Крім того, ФОП здійснював реалізацію вирощеної пшениці і на адресу юридичних осіб, що підтверджується первинними документами: видаткові накладні, реєстри, рахунки, ТТН, тощо.

Таким чином, позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності, та щодо якого контролюючий орган донарахував податкові зобов`язання, є будівлею, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивач заяви за формою 20-ОПП своєчасно не подав, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем направлено форму 20-ОПП до податкового органу 06.07.2024.

Слід врахувати, що приписами п. 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Пунктом 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Однак, недотримання вимог Порядку може бути підставою для накладення штрафу, але не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи, не пов`язана з господарською діяльністю останньої.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2024 по справі № 160/7966/22.

За таких обставин, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відсутні, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/4969/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов